Дніпрянин Максим на позивний "Раф" з другого дня повномасштабної війни боронить Україну. У цивільному житті чоловік був бізнесменом, на початку повномасштабної війни в цеху для хімчистки килимів організував створення коктейлів Молотова. Спочатку Максим долучився до Добровольчої армії, а пів року тому перейшов до 108-ї бригади ТрО ЗСУ.
Про роботу на фронті, родину та мрії чоловік розповів Суспільному.
Військовий Максим каже, до повномасштабного вторгнення був підприємцем, має невеликий бізнес у Дніпрі.
"Мені донька від першого шлюбу телефнує, каже: "Тато, війна почалася". Я ж такий: "Яка війна, що за війна?". Виїжджаю на автівці, дивлюся, усюди черги, біля АТБ, в аптеки, на заправки. І проїжджаю повз вокзал у Дніпрі і дивлюся на купу народу і розумію, що це повномасштабна війна", — каже чоловік.
Розповідає, після початку повномасштабного вторгнення, його підприємство почало допомагати війську. Він же пішов добровольцем до армії.
"Чому пішов — тому що в мене двох братів немає. Одного поховали, двоюрідного, а троюрідний вже півтора року безвісти зниклий", — розповів Максим.
Чоловік каже, коли вперше вийшов на позиції, побачив російський дрон.
"Перший мій день з хлопцями. Ми приїхали і допомагали на позиції, треба було колоди перенести. Ну я сам схопив. І я перший раз на цій позиції був, я їх не обходив. Ну йшли, йшли, коли FPV. Вони ж спочатку вперед пішли. Я ж ту колоду кинув, нема ж нічого. Все вигоріле, якийсь там кущик стирчав. Я ото під нього так ліг, сховався. Так, і він завис наді мною. І я вже думаю: "Все, приплив". Ну, не знаю, чи він помітив мене, чи ні, але полетів. Ось такий мій перший адреналін відчув, не знаю куди ховатися", — каже він.
Згадує, 8 березня війська РФ залетіли дроном на одну з позицій.
"Дроном на одну з наших позицій прилетіли і опустили повітряні кульки. Прям на вхід. На 8 березня нас типу привітали, ви розумієте, дебіли. Ну я по-іншому назвати це не можу. І всіх ж перелякані, може там щось в кульках, чи отрута, чи може що. Ні, просто кульки", — каже він.
Максим каже, у війську знайшов багато друзів.
"Буває ми не потрапляємо разом після виходів, ми постійно змінюємося. Це рідко коли буває вигорить. Ну зараз хочемо поїхати на риболовлю разом, бо вже почала клювати", — каже він.
Чоловік каже, має двох доньок. Старшій вже 18 років, навчається дівчина в Києві.
"А друга донька від другого шлюбу, маленька, півтора року, в Дніпрі. Спілкуємося після кожного виходу, кожен день телефоном. Приїхав додому, відпустили на пару днів. Я дитину не бачив 4 місяці, мабуть. Тяжко було. Тому що дитина забула як батько виглядає, звикала. А потім ж їхати знову треба, тож якось так. Маленька, так. Саме той вік, коли.. Це не передати вам", — розповідає військовий.
Чоловік каже, на шиї Максим носить хрестик, який йому порадила купити викладачка української мови.
"Воно колись, там в мене щось було таке. Вона каже: "Макс, з’їздь в таку то церкву, купи просто хрестик". І чесно, я зараз ношу цей хрестик. Це вже не знаю, років 10 я її зустрів, їхав. Я так і зробив. Я по-своєму його ношу, як оберіг. Був в нас також інцидент, щоб ви розуміли, ми також згори працювали, прикривалися. І біля нас впало крило. Ви самі розумієте, що таке крило. Ну теж думали, що вже все, в 7-8 метрах. Але воно не розірвалося. У нас День народження, кажу", — згадує він.
Каже: на фронті війська РФ не виконують власні обіцянки та порушують перемир’я.
"Я не вірю, що вони здатні на перемир’я. На Великдень якраз на позиціях був, обстрілювали. Їм віри нема. Те, що вони говорять, не виконують. Ну, скажемо так, було трішки тихіше, ніж завжди", — каже чоловік.
Нині, розповідає, мріє, щоб закінчилась війна, повернутися ло родини та виховувати маленьку донечку.
"Працювати, розвивати далі свій бізнес і жити. Я вам скажу, ми всі травмовані звідсіля приїдемо, по-своєму. Буду дитину возити куди потрібно, по різних парках, по всім атракціонам, щоб вона запам’ятала, хто такий тато", — зазначив Максим.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
