26-річний Володимир на позивний Пірс долучився до армії рік тому. У цивільному житті чоловік викладав основи здоров’я та робив пірсинг. Нині ж — бойовий медик служби "УЛЬФ" батальйону "Вовки Да Вінчі", евакуює поранених бійців з "найгарячішого" Покровського напрямку і надає їм допомогу на стабпункті. Іноді доводиться рятувати й цивільних після атак РФ.
Про недостатню базову військову підготовку, перших поранених та загибель військових і цивільних — бойовий медик розповів Суспільному.
"Я проходив БЗВП 35 днів, з них у мене було два дні медицини"
"Я не медик за освітою, але в мене педагогічна освіта вища. Я біолог, спеціаліст з основ здоров'я людини. Я розумів, що не боюся ні крові, ні поранених. І що на цьому напрямку роботи допоможу найбільш ефективно... А взагалі я працював викладачем, потім різко змінилося життя. Став майстром з пірсингу, довго і доволі успішно працював. І через це такий позивний у мене з’явився — Пірс", — сказав Володимир.
За його словами, в Україні є проблема з навчанням бойових медиків. Базова загальна військова підготовка (БЗВП) занадто стисла і за 30 днів неможливо вивчити програму.
"Я проходив БЗВП 35 днів, з них у мене було два дні медицини. Все. Два дні. Це була базова навичка накладання турнікету і все. На початку насправді в медичній службі мало хто працює, якщо в тебе немає освіти, без сертифікованого рівня. Ти повинен мати рівень санітара, бійця-рятувальника, рівень бойового медика, рівень медеваку. Тільки коли у тебе будуть всі ці сертифіковані рівні, тоді ти маєш право працювати з пораненими та на евакуації", — зазначив чоловік.
Про поранених і перші смерті
Володимир додав: морально був не готовий до війни, хоч і не мав рожевих окулярів з приводу того, що відбувається на фронті.
"У нас був боєць, мав серйозні поранення, він лежав. Ми його обробили, стабілізували, він був повністю готовий до наступного етапу евакуації. Ми дали йому повністю чистий одяг: спідня білизна, шкарпетки, все було нове й чисте. І він мені каже: "Скинь мені номер картки, я переведу гроші за новий чистий одяг". У мене зараз навіть трохи мурахи, я тоді вперше подумав: "Ого…" Він натерпівся вже такого, що й ворогу не побажаєш, хіба р*сні побажаєш. І він досі просить, щоб скинути…", — сказав бойовий медик.
Згадав він і про свого першого важкопораненого.
"У нього була масивна кровотеча з кінцівки, він був на турнікеті, поранення черевної стінки... Намагалися з ним постійно говорити, він був дуже втомлений і йому постійно хотілося спати. А ми його замовлювали всіма словами, які тільки знали. І про доньку питали, і звідки він, який улюблений колір, аби він тільки був з нами. Але все добре, довезли його", — розповів Володимир.
Він додав, що ще одним переломним моментом на службі були перші смерті військових та цивільних.
"Ви там ще два тижні тому розмовляли, хто як відпустку провів. А потім ти дізнаєшся, що його немає... Ми стояли в таких населених пунктах, деякі вже окуповані досить давно, коли там не було лікарні, було дуже близько до лінії зіткнення. Цивільних просто не було куди везти, а травми були серйозні", — розповів він.
Підтримка від волонтерів
Пірс говорить: співпрацюють з волонтерами. У посилках від них часто приходять смаколики і якісь милі речі для поранених.
"Дівчатка з Детройту, США, відправили листівочку разом з теплими шкарпетками. У пораненого було обмороження і ми вдягнули йому ці шкарпетки. Написали, що їхній дядько зараз в Україні і те, що вони дуже люблять нашу країну. Дуже мило, насправді. Дуже приємно отримувати маленькі якісь послання", — зазначив бойовий медик.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
