Уявіть собі світ, де мамонти ще блукали українськими степами, а люди будували з їхніх кісток собі житла.
Саме так, на березі річок Рось та Росава, серед мальовничих українських ландшафтів, виглядало життя в Межирічі — одному з найцікавіших археологічних поселень епохи пізнього палеоліту.
Межиріч відкрив випадково у 1965 році місцевий вчитель історії Зиновій Новицький. Під час копання льоху він виявив нижню щелепу мамонта. Саме ця знахідка привернула увагу науковців. Так ця пам'ятка стала вікном у світ наших предків, які мешкали тут майже 15 тисяч років тому.
15–16 березня 2025 року команда Науково-дослідної лабораторії "Архаїка" спільно з кафедрою археології та музеєзнавства КНУ імені Тараса Шевченка здійснила оцифрування четвертої житлової конструкції Межиріцької пізньопалеолітичної стоянки в Черкаській області.
Спеціально для Суспільне Культура дослідниця кам'яної доби й епохи первісності та учасниця Центру палеоетнологічних досліджень Маргарита Чимирис розповідає все, що варто знати про відкриття Межирічу.
Верхньопалеолітичне поселення Межиріч
Верхньопалеолітичне поселення Межиріч розташоване в селі Межиріч Канівського району Черкаської області.
Тут, у культурному шарі на глибині 2,5–3 метри, археологи виявили чотири житла, побудовані зі скам'янілих кісток мамонтів, численні знаряддя праці, а також унікальні артефакти — стилізовані антропоморфні фігурки та фрагмент бивня з орнаментом.
Радіовуглецевий аналіз вказує, що стоянка існувала приблизно 14,9–14,2 тисячі років тому (у каліброваних датах — 17 000 — 18 070 років тому).
Архітектура з мамонтових кісток
Однією з найбільш захопливих знахідок стало житло № 1, побудоване з черепів і щелеп мамонтів.
Дивовижна конструкція мала цоколь із 25 черепів, які вкладалися одне на одного, створюючи захист від вітру та холоду. Усередині розташовувалося вогнище та місця для оброблення кременю.
Реконструкцію цього житла нині експонують у Національному науково-природничому музеї НАН України, а його копії демонстрували навіть у Японії.
Важливі знахідки
Однією з головних особливостей Межиріцького поселення є знахідки палеолітичного мистецтва. Серед них – стилізовані антропоморфні фігурки, орнаментований фрагмент бивня мамонта, а також підвіски, виготовлені з морських черепашок.
У період з 1976 по 1989 рік тут проводили розкопки під керівництвом Михайла Гладких. Під час цих робіт у 1976–1978 роках було відкрито четверте житло, збудоване з кісток мамонта, а також виявлено господарські ями та культурні шари.
Функціональність і ноу-хау
Дослідження продовжуються. Зараз перед науковцями стоїть інше завдання — не лише відкриття нових об'єктів, а й систематизація, публікація та техніко-типологічний аналіз матеріалів попередніх розкопок, що зберігаються у фондах різних установ.
Раніше увага дослідників була зосереджена переважно на житлових спорудах, тоді як значна частина культурного шару й господарських об'єктів залишалася менш вивченою.
Оскільки розуміння функціонального призначення цих об’єктів, їхнього сезонного використання та тривалості експлуатації є важливим для історичних реконструкцій, сучасні дослідження зосереджені на аналізі господарських ям і насичених культурних шарів навколо жител.
Дослідники припускають, що Межиріч був не просто місцем тимчасових стоянок — тутешні мешканці поверталися щороку, використовуючи поселення у холодні пори року.
Оточена господарськими ямами та місцями обробки кісток, стоянка мала складну соціальну організацію, що дозволяє говорити про високий рівень адаптації до суворих умов льодовикового періоду.
Артефакти, що відкривають нові сторінки історії
Зовнішня обкладка першого Межиріцького житла складається з перевернутих догори нижніх щелеп мамонта, розташованих одна на одну. За своєю формою ця конструкція нагадує "ялинки". Також прослідковується ритміка у будівництві зовнішньої обкладки.
До найбільш впізнаваних артефактів стоянки зараховують: череп мамонта з геометричним зображенням вохрою, фрагмент бивня мамонта із "зображенням мапи", антропоморфні статуетки.
Всього було розкопано 4 наземних споруди, вони відрізнялися розміром та кількістю використаних кісток. Це може свідчити про різну статусність жителів, або про різні функції використання жител.
Людських поховань або будь-яких інших решток людини не було виявлено.
Значення для світової археології
Сьогодні Межиріцьке поселення належить до числа найбільш точно датованих археологічних комплексів Східної Європи. Його дослідження не лише відкривають нові аспекти життя мисливців на мамонтів, а й допомагають зрозуміти, як люди адаптувалися до змін клімату наприкінці останнього льодовикового періоду.
Відкриття, зроблені тут, ставлять Україну на карту світової археології, підтверджуючи, що історія людства ще має чимало таємниць, які чекають на своє розкриття.
Проєкт з оцифрування реалізується в межах Ukrainian Heritage Digitization and Dissemination Initiative спільно з американською неурядовою організацією CyArk за підтримки Програми Фонду Посольства США.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
