Перетворення старого заводу "Промприлад" в Івано-Франківську на сучасний центр, що розміщує в себе як простори для креативних індустрій, так і нові бізнеси, розпочалося у 2017 році.
З того часу простір почали заповнювати різні проєкти й тепер там відкривається мистецька інституція. Її очолюватиме кураторка Ксенія Малих, за плечима якої — заснування та робота у Closer, а також PinchukArtCentre.
Суспільне Культура поставило 7 запитань кураторці про новий простір та роботу з локальним середовищем.
Яким ти бачиш "Промприлад" як мистецьку інституцію у Франківську та в чому буде його увага та перевага?
Ми хочемо побудувати інституцію, яка буде працювати зі спільнотами й для спільнот. Ми це визначили, аналізуючи потреби, яким у наш час може відповідати мистецтво.
Це має бути інституція нового типу, яка відповідатиме викликам напруженого історичного моменту.
Чи є вже виставкова програма? Як загалом вона буде формуватися?
Виставки не будуть головною формою роботи артцентру "Промприлад".
Ми плануємо кілька лабораторних проєктів постійної тривалості, один з яких буде присвячений дослідженню місцевості — історії заводу та міста.
Ми запускатимемо простір поступово, поки він не заповниться весь — 3 поверхи, 1350 квадратних метрів.
Яка роль локального у творенні нової інституції? Йдеться і про контекст Франківська як мистецького та літературного центру, так і промислового. Чи обидва складники відображатимуться у концепції "Промприладу"?
Вся програма буде сайтспецифічною (тобто працюватиме на основі локального середовища), але не обмеженою контекстом Івано-Франківська.
У навчальних програмах і проєктах підтримки художників та художниць перевагу буде надано саме іванофранківцям.
Одним із перших проєктів буде втілюватися Школа культурних компетенцій — онлайн / офлайн-програма з трьох напрямів: кураторство, культурна критика та артменеджмент.
Так ми хочемо підсилити культурну інфраструктуру в регіоні й Україні загалом.
Чи є вже команда?
Базова команда розпочинає роботу вже зараз. Також наразі шукаємо того, хто очолить комунікаційний відділ.
А якою буде перша виставка?
Ми розпочинаємо не з виставкових проєктів, але маємо плани працювати з Романом Хімеєм і Яремою Малащуком, що очікувано, враховуючи їхню роботу "Як це зроблено", що була створена в просторі "Промприладу" ще у 2021 році.
Також ведемо переговори з ініціативою "Де Не Де" про виставку, присвячену 10-річчю їхньої діяльності.
Відкривати та розпочинати нову інституцію — це завжди велика справа, можливо, дещо навіть ризиковано, але й водночас наснажує. Який відсоток ризику та натхнення для тебе? Що тебе мотивує, лякає та надихає в цьому?
Коли два роки тому до мене звернулась Ілона Демченко, з якою ми розробляли перші версії концепту артцентру, мене найбільше надихнула можливість створити інноваційний формат інституції. Поступово це стало реальністю. І відчуття саме такі: ризиковано та наснажливо.
З одного боку, створити сталу інституцію під час війни — це великий виклик, але й велика необхідність. Власне, тому я наважилась на це: задля того щоб в Україні з'явилась надійна, сильна інституція, якій можна довіряти — художникам та відвідувачам.
Це мрія, яка вже стала завданням. Страшно? Звісно. Але мене дуже підтримує Юрій Филюк, CEO "Промприладу", і звісно, культурна спільнота. Це надихає і притупляє страх.
Чому мистецтво під час війни потребує підтримки та розвитку?
Я вірю в те, що мистецтво зараз може бути простором рефлексії і безпечної емпатії. Воно допомагає нам, суспільству, залишатися людьми.
Мистецтво дає нам смисли. Тому треба більше просторів, де можна до нього торкнутися.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
