Віма Вендерса вважають одним із найвпливовіших режисерів сучасного кіно, відомим своїм поетичним стилем оповіді та медитативним візуальним підходом.
Один із провідних представників течії нового німецького кіноНапрям у післявоєнному західнонімецькому кіно, пов'язаний з відродженням національного кінематографу наприкінці 1960-х і його розквітом у 1970-ті роки. Воно символізувало зміну поколінь і принесло в кінематограф нові естетичні та наративні підходи.1970-х років, за понад 50 років роботи Вендерс створив виразну фільмографію, у якій він досліджує теми екзистенціалізму, ідентичності та людського пізнання. Його картини часто вирізняються глибоким відчуттям часу та місця: просторі пейзажі, автомобільні подорожі та урбаністичне середовище слугують окремими персонажами.
Вендерс використовує довгі плани, природне світло та мінімум діалогів, щоб занурити глядачів у медитативні роздуми про життя, кохання та пошуки сенсу.
Вплив Вендерса на кінематограф підкреслюють його численні нагороди, зокрема престижна "Золота пальмова гілка" за фільм "Париж, Техас" (1984), гран-прі Каннського кінофестивалю за стрічку "Небо над Берліном" (1987) та номінація на премію "Оскар" за документальний фільм "Сіль землі" (2014).
Креативний підхід Вендерса як до наративного, так і до документального кіно зміцнив його репутацію режисера-візіонера, який бездоганно поєднує мистецтво та самоаналіз.
У цьому матеріалі Суспільне Культура розповідає про п'ять найвідоміших фільмів режисера Віма Вендерса, кожен з яких є свідченням його унікального підходу до оповіді та став частиною спадщини світового кінематографу.
14−20 листопада триває фестиваль "Дні німецького кіно", у межах якого покажуть стрічки "Небо над Берліном" та "Ідеальні дні" Віма Вендерса.
Небо над Берліном (1987)
"Небо над Берліном" вважається одним із найбільш знакових фільмів Віма Вендерса, глибоким дослідженням людського досвіду, що закріпило його статус майстра сучасного кіно. Стрічка представляє поетичне поєднання фантазії та реалізму, що розповідає історію невидимих ангелів, які спостерігають за життям людей у Берліні.
Один із цих ангелів, Даміель (Бруно Ганц), зачаровується людськими емоціями і вирішує зректися свого безсмертя, щоб пізнати життя, любов і всі її складнощі.
"Гуляючи Берліном, я бачив ангелів повсюди, як пам'ятники, скульптури чи рельєфи у громадських місцях, більше, ніж у будь-якому іншому місті. Я дійсно шукав історію, яка могла б допомогти мені розповісти історію міста. Я точно не хотів знімати документальний фільм про Берлін. Я шукав персонажа, через якого я міг би найкраще розповісти про місто. Зрештою моє нічне читання, населене ангелами, і ангели, яких я фотографував і зустрічав по всьому місту, привели мене до усвідомлення того, що я не знайду кращих персонажів для мого проєкту. Тож я почав вигадувати історію, головними героями якої були б ангели-охоронці", — розповідав Вендерс про своє натхнення для фільму.
Стрічка "Небо над Берліном" стала поворотним моментом у кар'єрі Вендерса, принісши йому міжнародне визнання. Фільм отримав нагороду за найкращу режисуру на Каннському кінофестивалі, мав успіх у критиків та комерційний успіх, був високо оцінений за художнє бачення та емоційну глибину.
Ця стрічка продемонструвала здатність Вендерса створювати глибоко філософську й візуально наповнену оповідь, яка знайшла відгук у глядачів по всьому світу.
Для Вендерса "Небо над Берліном" стало поверненням до європейського кінематографу після періоду роботи в Голлівуді.
У своїх інтерв'ю режисер розповідав, що, мешкаючи в Америці, він сумував за рідною мовою і навіть почав бачити сни англійською, що згодом підштовхнуло його до читання рідною мовою — переважно німецьких віршів. Згодом Вендерс вирішив повернутися до Європи, і з усіх міст Берлін став "найближчим до його серця".
З візуального погляду "Небо над Берліном" часто називають шедевром кінематографу. Стрічка поєднує кадри монохромної та кольорової плівки, що допомагає глядачам розрізнити перспективи ангелів і людей.
Чорно-білі кадри, зняті легендарним французьким оператором Анрі АлеканомАнрі Алекана вважають легендарним оператором завдяки його майстерному використанню та грі зі світлом і тінню у кадрі. Окрім "Неба над Берліном" Алекан також відомий своєю роботою над фільмом Жана Кокто "Красуня і чудовисько" (1946), де новаторське використання м'якого освітлення, марлевих фільтрів і разючих контрастів допомогло Алекану визначити візуальний стиль французького кіно в середині XX століття. Його здатність створювати атмосферні, потойбічні сцени зробила його популярним кінематографістом на десятиліття., відображають відсторонену, позачасову перспективу ангелів, а раптові сплески кольору означають яскравість і миттєвість людського досвіду.
Цей контраст підсилює не лише естетику фільму, але і його центральну тему — скорботу за наповненістю земного життя.
Вендерс використав плавний, майже невагомий рух камери, щоб зафіксувати перспективу янголів, які ковзають вулицями Берліна, прислухаючись до внутрішніх думок мешканців міста. Використання стедікама було революційним, створюючи відчуття невагомості та всюдисущості, що відповідало ефемерній природі ангелів. Інноваційний звуковий дизайн фільму, що передбачає накладання голосів і шепоту, додав шар інтроспективної глибини, занурюючи глядачів у внутрішній світ персонажів.
Поетичний наратив фільму, написаний у співпраці з австрійським поетом Петером Гандке, підніс стрічку до рівня візуальної поезії, розмиваючи межу між кіно та літературою. Таке злиття видів мистецтва було дуже інноваційним на той час і продовжує впливати на кінематографістів донині.
Поєднуючи елементи фантазії, документального реалізму та філософських роздумів, "Небо над Берліном" порушило традиційні наративні структури й розширило можливості кіно.
Париж, Техас (1984)
Ще один фільм Вендерса, який часто називають однією з найкращих його робіт — стрічка "Париж, Техас". Фільм є пронизливим дослідженням втрати, спокути та складнощів людських стосунків і отримав престижну "Золоту пальмову гілку" Каннського кінофестивалю 1984 року, закріпивши за Вендерсом місце одного з найвизначніших режисерів сучасного кінематографу.
Сюжет розповідає про Тревіса Гендерсона (Гаррі Дін Стентон) — чоловіка, який знову з'являється в техаській пустелі після чотирьох років відсутності. Дезорієнтованого і німого Тревіса знаходить його брат Волт (Дін Стоквелл), який забирає його назад до Лос-Анджелеса, щоб той міг возз'єднатися зі своїм маленьким сином Гантером.
Поки Тревіс повільно відновлює стосунки з сином, брати вирушають у подорож, щоб знайти дружину Тревіса, Джейн (Настасья Кінскі), яка віддалилася від нього.
Фільм заглиблюється в теми розбитих сімей, відчуження та пошуку ідентичності, а кульмінацією стає потужна та емоційна сцена возз'єднання, яка залишається одним із найбільш знакових моментів у кінематографі.
Візуально фільм відзначається використанням природного світла, яскравих кольорів і широких відкритих просторів, які створюють контраст між безлюдними пейзажами та емоційною глибиною подорожей персонажів.
Оператор стрічки Роббі Мюллером використовує багаті, насичені кольори, особливо червоний і синій, що додало фільму атмосфери мрійливості, яка викликає почуття ностальгії та меланхолії.
Коли настане кінець світу (1991)
"Коли настане кінець світу" вважається одним із найамбітніших і найбільш візіонерських фільмів Віма Вендерса. Сама стрічка представляє розлогу епічну історію, що охоплює різні континенти та жанри, поєднуючи наукову фантастику, роудмуві та екзистенціальну драму в унікальний кінематографічний досвід.
Хоча спочатку фільм отримав неоднозначні відгуки (через свій довгий хронометраж та незвичний стиль оповіді), згодом він був переоцінений як один із найсміливіших і найпрогресивніших проєктів Вендерса.
Дія фільму розгортається у недалекому майбутньому 1999 року і розповідає про подорож Клер Турнер (Сольвейг Домартін), яка вплутується у світову погоню за таємничим незнайомцем на ім'я Сем Фарбер (Вільям Герт). Сем виконує місію з доставки революційного пристрою, який може записувати і проєктувати людські сни та спогади, щоб допомогти його сліпій дружині знову бачити.
Подорожуючи Європою, Сполученими Штатами, Австралією та іншими країнами, вони мандрують світом на межі технологічних і соціальних змін, зрештою ставлячи під сумнів вплив технологій на людські стосунки.
"Коли настане кінець світу" став значним відступом від попередніх, більш інтимних робіт Вендерса, продемонструвавши його здатність обрамляти історії про філософські пошуки у грандіозні кінематографічні масштаби.
Амбіційний розмах фільму, що охоплює п'ять континентів і містить оповідь, що розгортається по всій земній кулі, був сміливим виявом мистецького бачення Вендерса. Він став кульмінацією його захоплення технологіями, сучасним суспільством і людським буттям — темами, які він досліджував у своїх попередніх фільмах "Париж, Техас" і "Небо над Берліном".
Ідеальні дні (2023)
Фільм "Ідеальні дні" вийшов на екрани у 2023 році, в черговий раз продемонструвавши талант Вендерса фіксувати тиху красу повсякденного життя. Прем'єра стрічки відбулася на Каннському кінофестивалі, де той здобув схвальні відгуки, а Кодзі Якушо отримав нагороду за найкращу чоловічу роль.
Фільм розповідає про Хіраяму (Кодзі Якушо), чоловіка середнього віку, який живе простим, але наповненим життям прибиральника туалетів у Токіо. Незважаючи на свою рутинну роботу, Хіраяма знаходить щастя у маленьких радощах життя: читанні книжок, прослуховуванні музики та фотографуванні дерев.
Оповідь розгортається в неквапливому темпі, розкриваючи самотній, але багатий внутрішній світ героя, і натякаючи на минуле, сповнене невимовного болю та втрат. Через низку зустрічей із незнайомцями, колегами та несподіваний візит родичів тихе існування Хіраями досліджується все глибше, демонструючи глядачам роздуми про людську стійкість, гідність та пошуки сенсу в буденності.
Цей мінімалістичний, але емоційно наповнений фільм отримав високу оцінку за свою глибоку простоту, що перегукується зі "спокійною силою" ранніх робіт Вендерса. "Ідеальні дні" апелюють до тематичних проблем, що визначають найкращі фільми Вендерса: пошук сенсу, краса людських стосунків і духовна глибина, яку можна знайти у звичайних моментах.
Сіль землі (2014)
"Сіль землі" — це глибокий документальний фільм, що досліджує життя і творчість відомого бразильського фотографа Себастьяна Сальгадо.
Фільм, знятий у співавторстві з сином Сальгадо, Жуліано Рібейро Сальгадо, слугує водночас і даниною поваги надзвичайній кар'єрі фотографа, і роздумами про стійкість людського духу.
Стрічка досліджує життєвий шлях Себастьяна Сальгадо, який понад чотири десятиліття документував найгостріші та найтрагічніші моменти сучасної історії. Від фіксації тяжкого становища біженців і жертв війни до дослідження віддалених, незайманих куточків Землі, фотографії Сальгадо одночасно є свідченням страждань і краси людства.
Через інтерв'ю, архівні кадри та приголомшливі чорно-білі фотографії "Сіль землі" досліджує трансформацію Сальгадо від документаліста людських страждань до пристрасного захисника довкілля. Фільм пропонує глибоке занурення у психіку митця, показуючи, як свідчення такої кількості людських трагедій змусило його відновити зв'язок із цілющою силою природи.
"Сіль землі" стала значним досягненням у кар'єрі Вендерса, підтвердивши його майстерність не тільки як автора ігрового кіно, а і як документаліста з глибоким розумінням візуальної оповіді. Стрічка підкреслила його здатність підходити до реальних тем із такою ж чутливістю та художнім баченням, подолавши розрив між його наративними та документальними роботами.
До "Солі землі" Вендерс вже мав номінацію на "Оскар" у категорії "Найкращий документальний фільм" зі стрічкою Buena Vista Social Club 1999 року. Однак "Сіль землі" остаточно закріпила за ним статус видатного документаліста, підтвердивши різноплановість Віма Вендерса як режисера.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
