Лізу Бібікову ви могли знати з TikTok, де вірусився її трек "Поряд". Або ж, якщо дивились шоу "Неймовірні дуети", де вона була в команді Mélovin.
Лізі 17 років і вона — одна з тих артисток, які репрезентують нове покоління української музики. Музикантка вдало балансує між самобутністю та звучанням, яке апелюватиме до широких аудиторій.
Нещодавно Ліза Бібікова випустила свій дебютний мініальбом "Можливо, стала доросліша". Він символізує завершення підліткового етапу та шлях артистки до зрілості.
14 листопада Ліза дасть свій перший великий сольний концерт в Origin Stage. Для проєкту Artилерія Юля Ткачук розпитала артистку про EP, сольний концерт та дорослішання.
Слухаючи твій мініальбом "Можливо, стала доросліша", я постійно ловлю себе на тому, що мене проймають мурахи і я не можу це контролювати. Як ти думаєш, що робить музику щирою?
Я думаю, що у кожної людини є своє унікальне непідробне світосприйняття, всі народжуються з якоюсь силою всередині. І скільки я себе пам'ятаю, я все життя хотіла стати співачкою. Просто є відчуття, що тебе намагаються збити з твого шляху. І от саме в той момент, де ти прислухаєшся до себе та обираєш себе (що дуже важко), і проявляється щирість. І в музиці, і в будь-чому, що ти робиш.
У TikTok вірусився момент, де Біллі Айліш критикувала тих, хто питав, як вона в такому юному віці може писати про такі сильні емоції. А що ти можеш відповісти на тези на шталт "відкрийте дівчині світ чипсів і серіалу «Ейфорія», поки не пізно" (цитата з огляду одного Telegram-каналу), заклики побути дитиною, наївною.
Я щиро обожнюю такі огляди на свою творчість! Саме цей, на жаль, не бачила.
Думаю, в мені є суміш дитячого та дорослого. Ще з самого дитинства я була в цьому дорослому світі — коли у 9 років ходила в банк сплачувати квитанцію за музичну школу, бо батьки були на роботі.
І дитячого в мені дуже багато: наприклад, я не люблю каву, тому що в неї якийсь дорослий терпкий смак, я постійно сміюся чи ставлю якісь дурні запитання… Але я не намагаюся це вбити в собі — навпаки, прагну проявляти цю свою дитячість та наївність, дивитися на світ юними очима. Бути такою, якою я є.
Ти робила альбом разом із саундпродюсером Ki Nero. Можеш розказати, як ви дійшли до того музичного рішення, яке бачимо в альбомі? Що було найкраще, а що найважче у цій співпраці?
Взагалі, спочатку я не планувала робити з Микитою мініальбом — я взагалі не планувала його робити. У мене була така мрія, але в моїй голові це все було дуже складно, дорого і неможливо.
Звернутися до Ki Nero мені порадив Saymory, з яким ми робили "Чому я кохаю тебе завжди?". Я записалася до Микити, і ми так розговорилися, мені було так комфортно з ним, що я закинула: "А давай спробуємо щось зробити разом?" Ми зробили "Людину" — і воно як пішло!
Все склалося, тому що Микита вміє розмовляти, чути… До цього я ніколи не співпрацювала із саундпродюсером наживо, це завжди було у форматі "відсилаю демку — мені надсилають вже готовий варіант з урахуванням мого бачення та правок". А тут мене слухали, підтримували — і це виявилося найважливішим у всьому процесі.
Коли ти можеш бути собою, народжуються цікаві музичні рішення. Ми намагалися просто експериментувати й робити все супер'якісно.
В альбомі багато живих інструментів, над якими ми парилися, щоб передати, як вони звучать, багато електроніки, яка теж якісно зроблена. Кожне музичне рішення ми обговорювали, зважували. Найважчим, мабуть, була я (сміється), коли приходила в поганому настрої і Микита намагався мене заспокоїти.
Нещодавно ти взяла участь у шоу "Неймовірні дуети", де твоїм наставником був Mélovin. Розкажи, який головний урок ти винесла з цього досвіду?
Це був унікальний досвід. Такої кількості зірок в одному місці, мені здається, немає на жодному шоу. І я з усіма ними стояла на одній сцені, розмовляла, жартувала — це так чудово було. Атмосфера на знімальному майданчику була неймовірно дружньою. Усі, починаючи від технічних працівників, закінчуючи зірковим журі, були дуже позитивно налаштовані, адже це насправді перше таке нове шоу з початку повномасштабної війни.
Але сказати, що мені не було важко, не можу. Адже я звикла до своєї аудиторії, яка доволі прихильна, яка мене любить і підтримує, а тут моя творчість потрапила до рук тих, хто мене не знає — і це було трохи травматично. Зате після цього досвіду зараз я більш позитивно реагую на хейт — варто один раз таке пройти, і ти вже ніколи більше не витрачатимеш на це стільки свого емоційного ресурсу, бо знаєш, як потім важко виходити з таких станів.
Як для тебе відчувається дорослішання і в чому воно проявляється для тебе?
Думаю, це процес, під час якого ти усвідомлюєш свої справжні цінності та починаєш брати на себе відповідальність — не тільки за себе, але й за своє життя, навчання, роботу, за людей поруч. У підлітковому віці ти живеш ніби одним днем, і всі люди, зустрічі, події – короткотривалі. Моє дорослішання почалося з того, що я почала брати відповідальність за своїх близьких людей, за своїх сестер і друзів.
Адже дуже просто зараз когось втратити і дуже важко зберегти якесь почуття. Тож, коли ти обираєш щось чи когось зберегти, робиш над собою зусилля, в цьому і полягає дорослішання для мене.
Ти неодноразово говорила про те, як любиш свою сім'ю. Як твоя родина допомагає тобі у твоєму шляху дорослішання та становлення?
Родина — це найважливіше, що в мене є, я їх дуже сильно люблю. Завжди, коли про них говорю, починаю плакати… Сім'я — це єдине місце посеред усього світу, де тобі не треба щось комусь доводити, не треба бути кимось, ким ти не є, де просто "ти" і тебе люблять. Це така щира безумовна любов, для якої не потрібні причини!
Батьки мене дуже підтримують. Я кажу не про матеріальне, адже альбом записала на власні кошти — я з 14 років працюю та потихеньку накопичую собі на музичну кар'єру.
Я саме про підтримку, коли я приходжу до них з відчуттям, що більше нічого не зможу, а вони налаштовують на інше. Коли в мене якийсь важливий концерт, вони завжди присутні. Це ті люди, які й гірку правду скажуть, і вчасно знайдуть правильні слова для підтримки
І саме тоді, коли я почала вибудовувати свій власний шлях, самореалізуватися — я зрозуміла справжню цінність і важливість родини.
Як тривожниці до тривожниці: яка музика допомагає тобі приглушити тривожні думки?
Усі пісні Radiohead — це мій власний сеанс у психотерапевта. Крім цього у мене ж цілий плейліст із піснями Billie Eilish, які мене заспокоюють. Музика допомагає.
У коментарі до альбому ти пишеш, що порядок пісень в альбомі розкриває певний шлях. Можеш його описати?
Ми з Микитою намагалися зробити альбом концептуальним, створити повноцінну історію. Адже люди звикли слухати треки окремо і мало хто прослуховує весь альбом. Тому важливо наділяти цей порядок певним значенням — це створює якусь особливу магію.
Перший трек "Людина" — супертяжкий, він занурює в якусь дуже сильну відстороненість. Тут ми з Микитою зійшлися, що саме він має бути першим і вибити слухача з реальності.
Потім більш приземлена "Цунамі", у якій ти ніби обіцяєш близькій людині — нам обом стане легше, але попереду дуже довгий шлях до цього.
Хоч "Цунамі" — головний трек альбому, цей шлях, шлях дорослішання, символізує саме пісня "Як було торік?". Я написала її за 15 хвилин одним потоком жорсткої емоції, яку навіть не знаю, як описати — просто сіла і написала про все, що думаю: про життя, про ситуацію навколо.
А "Очі різних кольорів" — це той самий момент, коли тобі нарешті стає легше. Тому ми залишили її наостанок і намагалися зробити найтеплішою, бо ця пісня про щиру дружбу та любов.
За тиждень перед мініальбомом ти також випустила кліп на трек "Чому я кохаю тебе завжди", який зняв Інді Хаіт. Наскільки знаю: протягом зйомок у вас були деякі труднощі з проявленням плівки, бо її просвітили, і ви мали дознімати частину. Можеш поділитися досвідом роботи над цим кліпом?
Це був доволі важкий шлях, адже дуже довго народжувалася сама ідея. Ми довго все обговорювали, репетирували — загалом весь процес зайняв десь три місяці, якщо не більше.
І ось ми все зняли, дуже довго чекали плівку — на цьому моменті вже зрозуміли, що щось буде недобре, а коли отримали, побачили, що вона засвічена. Під час транспортування хтось її відкрив… У мене в той момент з-під ніг земля провалилася.
Вихід кліпу довелося перенести, тому що ми мали швидко організувати перезнімання, зібрати ту саму команду — це було дуже стресово. Дякую Інді та його продакшну Raconteur, бо вони дуже оперативно все організували й перезняли ще краще, ніж було вперше. Ніби все так і мало бути.
Яких відеоробіт чи експериментів можна очікувати від тебе далі?
Насправді я поки не знаю. Зараз усі мої сили та дуже багато часу йдуть на сольник у Києві та підготовку до нього. Плюс я тільки-тільки випустила мініальбом — хочу отримати повний фідбек і зрозуміти, куди рухатися далі.
Але у мене є багато невипущених пісень, тому я точно не піду в затишшя. Дуже хочеться щось нове, цікаве, провокативне та нестандартне.
Поділись, чого очікувати на твоєму першому сольному концерті 14 листопада?
Це мій перший сольний концерт з таким складом музикантів і такими гостями, ще й до того ж презентація нового мініальбому "Можливо, стала доросліша".
Буде щось неймовірне, адже я ставлюся до таких подій по-особливому і мені дуже важливо подарувати людям, які прийдуть, емоції.
Зараз я дуже щаслива, адже бачу, як багато глядачів буде — це для мене більше, ніж коли-небудь. Ви теж приходьте!
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
