Гурт Nazva випустив третій повноформатний альбом "Паросток" — документально-рефлексійну роботу про походження, дім і "чужіння".
Альбом містить дев'ять пісень та шість скітів-розмов про дім.
Спеціально до виходу "Паростка" Павло Гоц розповідає більше проєкту "Artилерія" про процес створення, відсилання до Шуберта, Баха і "Плачу Єремії" та дитинство.
Ваш альбом торкається теми дому, ностальгії за ним та "чужіння". Як ти пригадуєш дорослішання, "проростання" у рідній домівці?
У мене асоціація з рідною кімнатою така, що я пишу там музику і граю на гітарі по ночах. За що мама приходить і каже: "Можеш не грати, будь ласка?" А я кажу: "А як я пісню напишу?"
Моя сепарація сталась у 16 років. Я почав займатися музикою в 11. Спершу одночасно була школа, навчання гри на гітарі, написання музики, а потім я вступив у коледж на режисера. Тому сепарація відбулася супершвидко.
Пісня "На краю світів" стала саундтреком до однойменного серіалу, який описує дитячі пригоди. З якими яскравими символами й образами у тебе асоціюється цей час?
Оскільки "На краю світів" писав я, то моє дитинство й асоціюється з тим, що я вказав у пісні. Я не вказував про хмаринки (про те, щоб вишуковувати малюнки), про всілякі каламбури зі словом липень (що від жари липнуть). Але за мене це згадали вже в інших піснях, зокрема в пісні "Мануна" гурту "Зе Вйо". Тому частково я думаю, що "На краю світів" і "Мануну" гурту "Зе Вйо" можна сміливо додавати в один плейліст.
Яке значення у формуванні особистості має її дитячий період?
Моє дитинство безпосередньо впливає на мене, на моїх знайомих теж. Все, чим захоплювалися діти — мої однолітки, або діти, яких я зараз знаю або знав десять років тому, які повиростали — все захоплення дитяче переростає в усвідомленості в дорослому віці на професію. Важливе уточнення — у творчості. У творчій професії чим раніше ти починаєш, тим більша ймовірність, що ти цим будеш займатися подальше своє життя.
Павло, ти кажеш, що написав "Море" у 14 років для свого "ПашКО Band". Розкажи, яким був цей твій бенд?
Ну не знаю, нормальний. Ми просто робили музику з такими відсиланнями на етномузику, але це був рок-гурт. Недавно Мар'ян Пирожок з гурту "Пиріг і Батіг" сказав, що він, виявляється, був великим фанатом і шанувальником гурту "ПашКО Band" і що він хотів би, щоб ми далі робили щось подібне. Тому, бачиш, навіть були фанати серед інтелігенції.
Як у треку "Кохана" з'явилось відсилання до серенади Шуберта?
У "Коханій" додати Шуберта запропонував Ярослав. Тоді як у пісні "Зоря" я запропонував вставити ще шматочок "Місячної сонати" Бетховена — логічно, бо пісня нічна, любовна до рідного краю, "Місячна соната" туди дуже підходить. А ось ця композиція Шуберта, яку можна почути в "Коханій", була написана для коханої Шуберта, тому вона теж дуже підходить під пісню. Він був дуже сором'язливий і соромився зізнатися їй в коханні, тому передав цю пісню своєму другу. Друг запропонував коханій Шуберта цю пісню і вона закохалась не в Шуберта, а в його друга. Така іронія долі.
Павле, чому тобі не подобається жоден переклад Сковороди настільки, що ти вирішив сам перекласти "Сад божественних пісень" для пісні "Щастя" з церковнослов'янської? І що ти віднаходиш для себе у цьому творі?
Я великий шанувальник Сковороди. Не можу сказати, що мені не подобаються переклади — вони не підходять під те, що б я хотів співати, це трохи інша штука.
Якщо прочитати в оригіналі тексти навіть поетів-сучасників, які в нас є в музиці, наприклад Олі Бєдовської для пісні "Родимка" або Ростислава Кузика для пісні "Осінь" — я теж постійно переробляю наголоси, переробляю ритміку, дещо додаю, дещо міняю місцями.
Я завжди цим займаюсь, аби мені зручно було співати, аби це звучало так, ніби я це говорю. І я принципово не співаю тексти, яких я не розумію, тому що для чого це взагалі?
Я шанувальник Сковороди і "Сад божественних пісень" — це одна з перших книжок, які я відкрив у себе вдома від нього. А далі читав усе, що тільки було можливо. У Сковороди все про пошук щастя. Пісня про щастя і як ми всі пробуємо його знайти для мене чи не найосновніша з "Саду божественних пісень". Сковорода просто каже, що де б не шукав, все одно кожен знаходить його в чомусь своєму.
Останній трек "Єремія плакав" на слова Грицька Чубая записаний у лайві з хором, який зібрала Іванка Ліщук з "Лесі Квартиринки". Можете розповісти, як записували цей трек і чи чув Тарас Чубай фінальне відсилання до пісні "Лиш вона"?
Чула пісню Соломія Чубай, і щоб використовувати текст Грицька Чубая — ми звертались саме до неї, тому що банально з Тарасом Чубаєм зв'язатись не змогли. Тому якщо почує, я був би радий. Я не знаю, чи йому сподобається, чи ні, але це такий перегук нас із піснею ось уже 30-річної давності.
Записувалась вона класно, ця пісня спочатку була написала до вистави "Ейха", яку ми з Ярославом ставили колись у межах грантової програми Art Resistentia. Саме там вперше прозвучала ця пісня. У цьому альбомі ми ж зробили розширену версію з хором.
"Паросток" — перший альбом, створений розширеним складом гурту Nazva. Які грані та ідеї у звучання вашого гурту додали нові учасники колективу?
"Паросток" — перший альбом, створений не тільки розширеним складом, він ще й залучає інших музикантів. Там є не тільки ті музиканти, яких ви бачите на сцені, ба більше, над цим альбомом також працював наш колега-саундпродюсер Остап Панчишин. Тому "Паросток" — це щось умовно нове для гурту Nazva, те ж, що є в нашій голові, але ми просто такого ще не робили.
Нові грані й ідеї? Не знаю. Нові ідеї у нас нескінченно, чи є нові грані — мені здається, ми взагалі нічим не обмежені й можемо робити все, що захочемо, головне, щоб нам подобалось.
Ваш альбом дуже світло, з любов'ю й обнадійливо обходиться з історіями та досвідом людей, чиї рідні будинки разом з дитячими спогадами залишилися на тимчасово окупованих територіях, та й для Ярка теж ця тема є особистою. Які історії із записаних вами для скітів виявились найбільш цінними та щемкими для вас?
Історії усі щемкі насправді. Мені сподобалось, що всі, хто надсилали нам повідомлення, були максимально щирі. Вони самі з себе сміялися, люди самі, щось пригадуючи, казали: "Боже, звідки воно мені відкривається?!" Таке ніби вони потрапили на сеанс психотерапії. Якісь прості історії про щось унікальне в себе вдома. Хоча люди це проговорюють вголос і кажуть "А, ну в принципі, це є багато в кого, але як в мене — це особливо". Максимально захоплювала щирість.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
