З 3 жовтня в український прокат вийшла відреставрована версія фільму "Колір граната" Сергія Параджанова.
Покази присвячено 100-річчю з дня народження режисера, а реставрацію стрічки виконав фонд Мартіна Скорсезе спільно з Cineteca di Bologna.
Стрічка представляє погляд на життя вірменського поета Саят-Нова, від дитинства до смерті: духовний шлях, мистецькі напрацювання та внутрішні конфлікти зробили його головним ліриком. Він — майстер містифікації, який сам потрапив у свої пастки.
Одними з найяскравіших візуальних образів у "Колорі граната" є костюми.
Створення костюмів для цього фільму було делікатним та багатошаровим процесом, у якому поєдналися історичні традиції, фольклорні мотиви та особистий почерк Параджанова. За допомогою костюмів режисер не просто відтворював минуле, а творив власний, унікальний світ, де кожен елемент — від кольору до вишивки — мав глибоке символічне значення.
У цьому матеріалі Суспільне Культура розповідає про те, як створювали костюми для "Кольору граната", а також про підхід Параджанова та вплив його спадку на світову моду.
"Параджанівський стиль" та художні умовності: як режисер працював над костюмами "Кольору граната"
Ще на етапі створення сценарію до "Кольору гранату" Сергій Параджанов прописував зовнішній вигляд героїв, їхні костюми, а також створював ескізи та колажі з усього, що траплялося під руку.
Режисер також працював і над створенням костюмів, часто передаючи завдання асистентам і художникам з костюму, які більше втілювали його задуми, ніж працювали як незалежні творчі особистості.
При цьому Параджанов часто часто призначав своїх близьких на посади художників, щоб дати їм можливість підзаробити. Наприклад, у титрах "Кольору граната" художником із костюмів зазначений Йосип Каралян. Він був заслуженим художником Вірменської РСР і переїхав у Тбілісі з Єревана якраз на момент підготовки до зйомок стрічки.
Параджанов дуже любив та поважав Караляна і запросив його на фільм як художника. Хоча Параджанов сам виконував більшість роботи у художній підготовці, Йосип Каралян створив для фільму 60 ескізів костюмів, які збігаються з їхнім втіленням на екрані.
Костюми робив сам Параджанов. Як розповідав режисер у документальній стрічці "Параджанов" режисера Патріка Казальса: "Кожен костюм, який я приміряв, дратував художника, який стоїть на точних лініях. Він — художник, професіонал, але якщо це його дратує, значить, я потрапив у свій «параджановський» стиль".
Історична точність ніколи не була для Параджанова головним чинником. Наприклад, у "Тінях забутих предків" режисер додав ярмо у сцені вінчання, що ніяк не стосувалося гуцульської традиції. Так само у "Кольорі гранату" деякі костюми були повністю вигаданими.
Фільми Параджанова не мали великих бюджетів, тож він часто купував на ринку окремі елементи, а не готові костюми. Режисер завжди мав точне уявлення, яка саме деталь йому потрібна, тож його асистенти відправлялися у пошуки за срібними поясами, шовком, мереживом та килимами.
Якими б не були фінансові обмеження, у фільмах Параджанова це непомітно. Наприклад, костюми янголів у "Кольорі гранта" були зроблені зі звичайної тюлі.
Поза кіномайданчиком Параджанов так само любив вигадувати костюми для себе і своїх друзів, що підтверджують його численні ескізи та колажі.
Кольори та символізм костюмів у "Кольорі граната"
Костюми у "Кольорі граната" є не просто одягом, а символічним відображенням глибоких культурних, історичних та духовних тем. Вони відіграють ключову роль у створенні візуальної поезії фільму, в якій кожен елемент має своє значення і доповнює загальну художню концепцію.
Як пише дослідниця Маргарита Оганесян у роботі "«Колір граната» крізь призму вірменської свідомості", мова кольору є однією з ключових частин стрічки, яка тісно пов'язана з вірменською культурою, зокрема одягом.
"Домінантні кольори — червоний і чорний. До речі, саме вони є найпоширенішими у вірменських ковдрах та одязі. Червоний колір — символ почуттів, кохання. Чорний — упокорення та спокою. Маємо цьому підтвердження в епізоді з мереживом. Царівна в червоній сукні плете червоне мереживо".
Оганесян ще раз згадує про зіставлення двох кольорів в епізоді приходу ашуга в монастир, коли він змінює червоне вбрання на чорне.
Дослідниця творчості Параджанова Вероніка Журавльова розповідає, що для зйомок "Кольору гранату" були придбані вірменські срібні пояси і прикраси, у сценах церковного життя використовували оригінальні предмети.
"У костюмі Принцеси Анни зі сцени полювання Сергій Параджанов поєднує замшу та каракуль складних відтінків від перлинно-сірого до графітового, доповнюючи образ героїні головним убором, прикрашеним пір'ям у тон її сукні. Червоний оксамит і чорний каракуль передають внутрішній стан героїні у сцені любовного діалогу з Поетом і покликані проілюструвати віршовані рядки Саят-Нова, що є основою цієї сцени: «Ти вогонь — твоє плаття вогонь»".
Костюми також використано як вираження внутрішнього світу персонажів.
Одяг Саят-Нова змінюється разом з емоційними та духовними станами героя, підкреслюючи його боротьбу між земним і божественним, між мистецтвом і життям. Тож костюми стають метафорою складного шляху поета, де кожна деталь відображає його внутрішні переживання та етапи життєвого шляху.
Творчий вплив і спадок костюмів Параджанова
Творчий вплив Сергія Параджанова вийшов далеко за межі кіно і суттєво позначився на інших формах мистецтва, включно з модою. Його унікальна естетика стала джерелом натхнення для багатьох дизайнерів і режисерів кліпів. Параджанов створив візуальну мову, що поєднує багаті традиційні символи, етнічні орнаменти, міфологічні сюжети та новаторський підхід до сценографії. Це знайшло відгук у моді та попкультурі, що актуально і досі.
- Мадонна
У 1995 році Мадонна випустила музичне відео на пісню Bedtime Story, який став частиною її шостого студійного альбому.
Цей кліп містить багато візуальних омажів на "Колір граната" з поєднанням архетипічних образів, символізму та розкішних костюмів, побудованих на контрастах і насичених кольорах.
- Антоніо Маррас
У 2016 році італійський модний дизайнер Антоніо Маррас (колишній креативний директор Kenzo) присвятив спадщині Параджанова свою колекцію сезону весна-літо 2016, яку фешн-критики відзначили як одну з його найбільш вдалих.
- Леді Гага
Наслідуючи приклад Мадонни, у 2020 році Леді Гага представила кліп "911", де окрім омажів на Фелліні також був відчутний вплив "Кольору гранату". Протягом усього кліпу, здавалося б, випадкові об'єкти, такі як гранат і червоні тканини, набувають глибшого, символічного значення.
Гранат — це прямий натяк на Параджанова, оскільки він був центральним символом у фільмі "Колір граната", представляючи життя, смерть і відродження. Гага використовує гранат як відсилання до тем травми і зцілення, що відповідає її особистій боротьбі й глибшому сенсу пісні.
- Ів Сен-Лоран
Достеменно невідомо, чи знав французький модельєр Ів Сен-Лоран, хто такий Параджанов, до їхнього знайомства.
За однією з версій, модельєр бачив "Колір граната" і був захоплений творчістю режисера. За іншою — не мав і гадки про творчий доробок Параджанова, допоки їх не познайомив спільний друг — режисер Василь Катанян. Одначе у Музеї Ів Сен-Лорана в Парижі досі зберігається альбом з ескізами Параджанова, який режисер подарував модельєру.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]