Нещодавно гурт Megamass випустив мініальбом Divide and Liberate!, що означило перехід гурту в бік західної іноземної аудиторії. А EP розповідає про війну та боротьбу за життя — як на фронті, так і в цивільному житті.
Гурт існує вже 20 років, за цей час у нього кілька разів змінювався склад. Сьогодні Megamass — це Віктор VIXFALL Ламтюгов, Олексій Sherekhan Сидоренко, Дзюба Дмитро Юрійович та Вадим Серогодський. У форматі Q&A розпитали учасників Megamass про новий EP, вихід на західний ринок та рефлексії на двадцятирічну кар'єру.
Коротко опишіть зміст EP Divide and Liberate! — яку спільну історію розповідає мініальбом?
Віктор Ламтюгов: Спільна історія — це війна, боротьба та виживання, як на полі бою, так і в житті. Те, що переживаємо, те, що наболіло. Ніякої байрактарщини писати не хотілось, але оминути цю тему було б нечесно стосовно себе та аудиторії.
Титульним треком релізу є Her Name is War, до якого вийшов кліп. У ньому можемо побачити начебто процес порятунку військовослужбовиці. Розкажіть трохи більше про відеороботу.
Олексій Сидоренко: Кліп Her Name is War, висвітлює ідею боротьби як етапу життєвого шляху — як в особистому житті, так і в соціальному процесі, де є втрати, поранення та відновлення, де є тримання позицій, проявлення характеру та інтересів.
Третій трек Untill The End розповідає історію побратимів, які усвідомлюють власну смертність, а іронізуючи над нею, готові боротись до кінця. Яка історія цього треку?
Олексій Сидоренко: Це історія ліричних героїв, прототипом яких став збірний образ усіх тих, хто став чи стане на захист рідної домівки.
Опишіть, як записували мініальбом на відстані. Хто з якої країни працював? Як побудували роботу над EP та які основні труднощі виникали в процесі?
Олексій Сидоренко: Матеріал опрацьовувався на репетиціях в дещо оновленому складі, бо до нас долучився Дмитро Дзюба. Так у нас досить вагомо розкрився бас. Частина матеріалу напрацьована ще в "довоєнні" часи, трек Untill the End був написаний у 2016 році. Віктор VIXFALL вже довгий час живе у Швейцарії, працювати з ним почали у 2022-му онлайн. Спочатку робили сольні треки, потім запросив у колабу з Megamass, вокал опрацював самостійно. Вадос вже 10 років постійно працює в різних кутах планети тому з ним працюємо онлайн: він опрацьовує, накопичує та висилає на погодження свої матеріали. Труднощів як таких не бачу, це просто інша хімія і результат теж інший. Над саундом фахово попрацював Валерій Голуб, тому реліз принципово відрізняється від попередніх. У нього дуже потужне бачення сучасного металу, починаючи з технології накопичення інструментів, формування тону і до процесу мастерингу.
Вадим Серогодський: Щодо труднощів можна хіба що пригадати сам процес коригування тих чи інших деталей аранжування на довгих зум-сесіях із Валерієм. Зовсім новий і дуже корисний виявився досвід для мене, за що дякую Валєрчику!
Віктор Ламтюгов: Я працював зі Швейцарії, тож із позитиву — Льоха не міг мені виписати фізичного ляпаса. З негативу — багато часу витратили на налагодження робочого процесу.
Як ви плануєте працювати надалі як цілісний гурт: чи даватимете концерти і чи очікувати їх у такому випадку в Україні? Чи з виходом на західну аудиторію розглядаєте виключно роботу на неї?
Дмитро Дзюба: Поки плануємо видавати платівку та вже чекаємо пропозиції, що робити далі.
Вадим Серогодський: Зібратись у реальному житті — це післявоєнні фантазії поки що, це велика мрія. Як буде можливість, то неодмінно це зробимо!
Олексій Сидоренко: Концерти зараз функціонально неможливі. Є опції генерувати та випускати матеріал, працювати в медійному полі.
Для чого вам вихід на іноземний ринок і чому вирішили робити це саме зараз? Чи є у вас у планах працювати з іноземним лейблом?
Вадим Серогодський: Вихід на іноземний ринок — це можливість ділитися своїми творчими ідеями й розробками з якомога більшою кількістю слухачів та поціновувачів важких напрямів у музиці на цій планеті. Спершу ти приходиш у світ написання і гри важкої музики за покликом власного серця і душі. Але після проробленої роботи і вкладання неймовірної кількості сил, терпіння та творчого потенціалу виникає природне бажання бути почутим і оціненим широкою аудиторією. Це дуже важливо для продовження нашої діяльності та для натхнення на подальшу творчість.
Олексій Сидоренко: Це розвиток, це нові аудиторії, це цікаво і надихає, в сучасному складі це стало можливим реалізувати саме зараз. Стосовно комунікацій і співпраці з лейблом, то зараз це тільки в програмі на майбутнє.
Віктор Ламтюгов: Щодо "виходу за кордон", не думаю, що це коректне формулювання. Ніщо не заважає українському гурту бути англомовним, чи україномовному гурту бути популярним закордоном. Megamass завжди був, є і буде українським гуртом, куди б нас не занесло, а перехід на англійську — це просто відображення нашого творчого настрою та бачення. Ми робимо своє музло від серця, та якщо це зрезонує з іншими серцями, зовсім не важливо, де це станеться географічно.
Цього року Megamass виповнюється 20 років. На вашій творчості виросло вже кілька молодших поколінь металістів. Оглядаючись зараз назад, що ви вважаєте своїм найбільшим досягненням за 20 років, а що навпаки — найбільшим факапом?
Олексій Сидоренко: Хах, два покоління — як звучить. Сам факт виконаної за цей час роботи та її якість є для нас досягненням. Я вважаю відповідальну працю на полі рок-музики досить крутою життєвою ініціацією. Факапом, мабуть, була недостатньо грамотна та обґрунтована економічна ідея, але зараз коли кошти, згенеровані діяльністю проєкту, спрямовані на модернізацію ЗСУ, у цієї справи з'являється інша мотивація. Після релізу ми маємо лімітований крутий мерч, який плануємо віддати на аукціон та забезпечити деякі підрозділи надсучасними засобами РЕБ.
Вадим Серогодський: Пам'ятаю, як і сам доєднався до складу гурту, бувши представником того ж молодого покоління. Тоді хлопці вже випустили свій перший офіційний неймовірно потужний альбом "Сверхрельеф" і я його слухав по колу з думками про те, що це саме та музика, яку я б хотів грати. Так і сталось.
З досягнень — кожен наступний реліз має все кращий і кращий звук! Колись пісні з "Сверхрельефу" здавались еталоном звучання. Але зараз порівнюєш — і стає очевидно, що різниця і результат роботи просто вражає Музичні ідеї з кожним новим релізом ставали все більш зрілими й вагомими. З факапів — не фокусую на таких речах свою увагу.
Як ви оцінюєте зараз стан розвитку української важкої сцени та чи плануєте залишатись в українській індустрії з виходом за кордон?
Віктор Ламтюгов: У плані творчості все круто: багато гуртів, які грають якісну і різноманітну важку музику, експериментують та можуть конкурувати із західними гуртами на рівних. Однак, попри такий потужний творчий потенціал, українська важка музика як індустрія досі перебуває на етапі формування. Це означає, що хоча окремі гурти досягають успіху і мають своїх відданих шанувальників, загалом ринок важкої музики в Україні недостатньо розвинений.
Олексій Сидоренко: Стан розвитку в стані розвитку. Залишатись в українській індустрії — це питання риторичне. Думаю, що тут працює правило "Ніхто нікуди не приходить і нікуди не йде", з'являються інші опції.
5 українських важких гуртів "нової хвилі", які вам подобаються та яких порадите нашим читачам?
Дмитро Дзюба: "Покруч", Velikhan, "Прозак", Jinjer, Psionic Arc.
Віктор Ламтюгов: Українській важкій сцені 33 роки, "старої хвилі" тут нема. Мій особистий топ: Psionic Arc, "Прозак," Detach, The Nietzsche, Space of Variations.
Олексій Сидоренко: З нової хвилі мені сподобався гурт Afterphase Project, був на їхньому івенті у Volume, подобаються треки гурту "Отець", також гурт Psionic Arc, "Гармата" та Velja.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
