Історія пісні "Всьо чотко" та про що книга, присвячена лідеру гурту "Брати Гадюкіни" Сергію Кузьмінському | ІНТЕРВ'Ю

Історія пісні "Всьо чотко" та про що книга, присвячена лідеру гурту "Брати Гадюкіни" Сергію Кузьмінському | ІНТЕРВ'Ю

книга "Всьо чотко. Сергій Кузьмінський і «Брати Гадюкіни»"
Юрій Рокецький. Радіо Промінь/Лілія Лилик

Видавництво "Наш Формат" випустило книжку "Всьо чотко. Сергій Кузьмінський і «Брати Гадюкіни»", присвячену співзасновнику та фронтмену гурту "Брати Гадюкіни" Сергію Кузьмінському.

Автором видання став вокаліст гурту "Мертвий півень" Юрій Рокецький, який упродовж шести років збирав записи Кузьмінського, інтерв’ю та спогади про нього друзів і колег.

В ефірі шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь Юрій Рокецький розповів ведучій Ксенії Івась про роботу над рок-біографією "Всьо чотко. Сергій Кузьмінський і «Брати Гадюкіни»", а також поділився однією з історій, яка не увійшла до видання.

Текстову версію для Суспільне Культура зробила Олена Кірста.

Ти став автором першої української рок-біографії — видав книгу "Всьо чотко. Сергій Кузьмінський і "Брати Гадюкіни". Чому ти написав книгу про "Братів Гадюкіних", а не про гурт "Мертвий Півень", солістом якого ти є?

Я почав працювати над цією книгою доволі давно. Тоді я ще навіть і не думав, що "Мертвий Півень" воскресне (це відбулося лише минулого року), а ідею з Гадюкіними я придумав у 2017 чи 2018 році й саме тоді почав компілювати та складати матеріал.

Я вважаю, що про "Півнів" має писати хтось інший, тому що там я працюю над музикою та піснями, тому в гурті я більше думаю про творчість, ніж про книжки. Скажу, що свого часу така робота починалася в Юрія Андруховича, він почав писати книгу про "Мертвого Півня", але, на жаль, цю роботу він не закінчив. Було б круто, якби він колись повернувся до цієї ідеї.

Як ти визначався з жанром і форматом книги? Чи одразу ти мав чіткий план і уявлення про те, якою має бути ця книга?

На початку у мене була така прикольна теза, що ця книга напише себе сама. Не знаю, чому я так вирішив, але приблизно все так і відбувалося, тому я писав її розділами згідно з життєписом Кузі та діяльності "Братів Гадюкіних". Потім дотичні до гурту люди дзвонили мені й додавали інформацію.

Спершу я взагалі планував зробити книгу спогадів, але коли зрозумів, наскільки це карколомна історія, вирішив, що цього замало для того, щоб висвітлити предмет цієї книги. Тому вирішив робити біографію і це виявилося найкращим рішенням, тому що це дуже цікаво, зворушливо, сумно, весело, страшно, боляче, але по-чесному.

Твоя робота — це не просто книга для читання, вона також містить фото та інтерактивний складник. Розкажи про цю ініціативу.

Це дуже крута і сучасна ініціатива "Нашого формату", тому що ти читаєш про будь-який альбом "Братів Гадюкіних", одразу береш телефон і паралельно його слухаєш. Позаяк це ґрунтовне дослідження та аналіз, удвічі цікавіше слухати пісню і бачити "звідки ростуть ноги": хто надихнув на її створення, про кого вона і що в ній приховано.

У книзі присутні інтерактив і мультимедійність, у якій ми заховали не лише музику, а й багато відеокліпів гурту "Брати Гадюкіни".

До речі, це одні з перших українських музикантів, які почали робити музичні кліпи на свої пісні. Книга також містить неоприлюднені раніше відео із записів альбомів, а також посилання на ретро української музики.

Часто такий жанр мемуарів викликає хвилю критики та образ. Як ти думаєш, чи образиться хтось після прочитання цієї книги?

Я теж про це думаю. Книга ще не надійшла до книгарень, але ймовірно, що може бути й таке, тому в передмові я попросив вибачення за можливі неточності, адже я працюю з "живим" матеріалом і справжніми іменами. Це справжнє історичне дослідження на тлі епохи. Я намагався нічого не вигадувати, але люди, які переказували мені якісь історії, теоретично десь могли припуститися помилки.

Всі ці нюанси я готовий врахувати в наступних перевиданнях і внести якісь правки. От навіть Іван Малкович мені зателефонував і вніс кілька правок по "Червоній Руті" (в журі був дещо інший склад) і ми це змінимо. Це нормально, адже насамперед це історична книга і можуть бути припустимі якісь неточності.

Юрію, ти працював над книгою 6 років. Чи було щось таке, що тебе вразило чи здивувало, коли ти торкнувся історії "Братів Гадюкіних"?

Вся ця книга побудована на епічних історіях. Напевно, найбільш кульмінаційний період у творчості цього гурту — це їхні божевільні гастролі на початку 90-х, тому що вони були першими українськими рок-зірками. Вони збирали стадіони тоді, коли їх ще ніхто не збирав. Там були історії викидання телевізорів з готелів, історії з фанатками, які добряче переслідували гурт, з алкоголем. Також була історія появи назви пісні "Всьо чотко" — Кузя разом з Ігорем Мельничуком були на якійсь вакації в Карпатах, це був курс медінституту, який відпочивав на практиці: увечері вони сиділи в амбулаторії, як раптом на друзки розлетілося скло і в кімнату залетів хлопець, піднявся, обтрусився і сказав: "Чуваки, всьо чотко!", а потім виліз назад у розбите вікно, в яке він влетів. І вже наступного дня Кузя показав усім пісню "Всьо чотко".

А чи була якась історія, про яку ти хотів написати, але вона не увійшла до цієї книги?

Книга вийшла у доволі скороченому вигляді. Видавець мені казав, що я її напрацював приблизно на 900 сторінок. Це суттєво підвищило б її ціну, а ми прагнемо доступності для читача. І редактор почав свою "криваву справу" — скорочувати мої розділи. Ми це зробили доволі органічно, але вже потім я з'ясував, що зникла одна прикольна історія, яку мені розповів Паша Крахмальов. Коли він лише прийшов у групу, то був сором’язливим і постійно все перепитував.

Одного разу вони їхали на велелюдний концерт і Паша підійшов до Кузі і запитав: "А що мені з собою треба взяти? Клавіші, може якісь ще кабелі, апаратуру?", а Кузя каже: "Обов'язково візьми з собою стійку під клавіші". Для розуміння — стійка під клавіші є дуже громіздким предметом, який не поміщається ні в поїзд, ні на верхню поличку, вона постійно падає, це таке собі одоробло.

Фішка в тому, що музиканти ніколи з собою цих стійок не возять, тому що вони зазвичай прописані в райдері і є на локації. Уявіть собі картину: Паша в одній руці несе клавіші, а в другій сумку та стійку, яка постійно випадає з рук і не залазить в поїзд. І він всю дорогу вовтузився з тією стійкою, а Кузя з цього реготав. Ця історія потрапила під скорочення в книзі.

Карколомна історія української музики: про що книга "Всьо чотко. Сергій Кузьмінський і «Брати Гадюкіни»" | ІНТЕРВ'Ю
Юрій Рокецький. Радіо Промінь/Лілія Лилик

Чи перейняв ти під час роботи над книгою якісь риси чи погляди на життя від Кузі? Ти ж теж рокер і теж співаєш у легендарному гурті.

По суті я виріс на його життєвому кредо — ставитись до життя трохи легше. Чому воно всьо чотко, бо це наскрізна тема в усій його творчості — що б не сталося, треба бути чесним із собою і робити те, що тобі подобається. І це, до речі, одна з відповідей, чому він свого часу розпустив гурт. Скажімо, на певному етапі йому це просто перестало бути цікавим, тому що він захотів займатись електронною музикою. Він чесно сказав своїм хлопцям і фанатам, що тепер хоче бути трансовим діджеєм. І він знайшов свою аудиторію, тому що був чесним із собою. Я це проектую не лише на себе, а й кожному раджу прислухатися до себе, бо це правильний і справедливий шлях.

Раніше ідеологією рокерів були секс, наркотики та рок-н-рол, якою вона є зараз? Що з цього списку випало, а що залишилось?

Наскільки я розумію, drugs зараз не настільки актуальний, як у 90-х, тому що у мене склалося враження, що набагато більше людей з андеграунду були дотичні до цього. Мабуть, я б додав собі спорт, тому що більше людей стали дбати про власне здоров'я і рок-н-рол став більш продуманим і доступним кожному. Його тепер можна записувати в телефоні на галявині чи будь-де.

Відеоверсії інтерв'ю дивіться на офіційному YouTube-каналі Радіо Промінь.

Щоб не пропускати кращі українські прем'єри, підписуйтеся на подкаст шоу нової української музики "Селекція" та щоп'ятниці отримуйте на свій смартфон новий епізод програми.

Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

На початок