18 серпня стало відомо про смерть французького актора Алена Делона. За свою майже 70-річну кар'єру Делон знявся у близько 90 фільмах та отримав статус не тільки секс-символа європейського кінематографу, а й "найкрасивішого актора кіно за всю історію".
З першого дня повномасштабного вторгнення Росії Ален Делон багато висловлювався на підтримку України, а у 2022 році актор брав участь в інтерв'ю з президентом Володимиром Зеленським та цитував українського поета Тараса Шевченка під час телевізійної програми.
У цьому матеріалі Суспільне Культура розповідає про найяскравіші ролі Алена Делона, його творчий шлях, а також згадує відомі цитати актора.
Дитинство та шлях до кіно
Ален Делон народився 8 листопада 1935 року в місті Со, Франція. За своє життя він перетворився на одну з найвідоміших постатей європейського кінематографу, а його візитівками стали яскрава та відчутна екранна присутність і вродлива зовнішність. Однак шлях Делона до слави та визнання був далеко не легким.
Ранні роки Делона були відзначені нестабільністю та хаотичністю, адже його дитинство припало на часи Другої світової війни. У 1939 році батьки майбутнього актора розлучилися, коли йому було лише чотири роки, і все своє дитинство хлопчик провів між "помічною сім'єю" та інтернатами. Бунтівний характер робив Делона проблемною дитиною, через що він часто потрапляв у неприємності. У 14 років Делон кинув школу і почав підпрацьовувати на різних роботах. Зокрема, він працював учнем м'ясника, перш ніж у 17 років вступити на службу у французький флот.
У 1953 році Делона перевели в школу зв'язківців у Ла-Лонд-ле-Мор. Час в армії також був відзначений кількома дисциплінарними порушеннями: Делона спіймали на крадіжці обладнання, після чого керівництво дало йому вибір — або звільнення з флоту, або продовженням терміну служби контракту від трьох до п'яти років (Ален Делон обрав другий варіант). Однак служба у морській піхоті також відкрила для Делона військову дисципліну, почуття честі та патріотизму до Франції.
Кар'єра Делона в кіно розпочалася після того, як його помітив молодий актор Жан-Клод Бріалі, який запросив його на Каннський кінофестиваль у 1956 році. Приваблива зовнішність Делона привернула увагу кінематографістів та агентів, а згодом американський продюсер Девід СелзнікМав українське походження, також був продюсером "Звіяних вітром" навіть запропонував Делону контракт у США. Делон все ж таки залишився у Франції після поради режисера Іва Аллегре. Аллегре допоміг Алену отримати першу помітну роль у фільмі "Коли втручається жінка", що стало вирішальним моментом у його кар'єрі, яка надалі тільки набирала обертів.
Рокко і його брати (1960), реж. Лукіно Вісконті
"Рокко і його брати" (1960) — це культова італійська драма режисера Лукіно Вісконті. Фільм розповідає історію бідної італійської родини з півдня країни, яка переїжджає до Мілану в пошуках кращого життя. Стрічка складається з п'яти частин, кожна з яких присвячена одному з п'яти братів: Вінченцо, Сімоне, Рокко, Чіро та Луці. Їхні різні характери та вибір призводять до конфліктів і трагедій у сім'ї. У центрі сюжету — стосунки між чутливим і благородним Рокко та його проблемним братом Сімоне, зв'язок якого з повією Надією призводить до руйнівних наслідків.
Ален Делон грає роль Рокко Паронді, одного з братів. Рокко є моральним центром фільму, втіленням самопожертви, вірності та глибокого почуття сімейного обов'язку. Незважаючи на жорстоку і деструктивну поведінку брата Сімоне, Рокко неодноразово прощає його та намагається допомогти йому, навіть ціною власного життя. Перформанс Делона у ролі Рокко позначений спокійною інтенсивністю, що передає внутрішню боротьбу і трагічний героїзм персонажа.
До зйомок у "Рокко і його братах" Делон не був відомим на міжнародному рівні, маючи у портфоліо лише декілька ролей. Однак гра Делона саме у цьому фільмі стала значним поворотним моментом у його кар'єрі, принісши визнання критиків і утвердивши його як головну висхідну зірку європейського кінематографу.
На яскравому сонці (1960), реж. Рене Клеман
Проте справжнє визнання прийшло до актора після ролі у фільмі "На яскравому сонці", що був знятий за мотивами роману Патриції Гайсміт "Талановитий містер Ріплі". Пізніше цю ж роль втілив Метт Деймон в однойменному фільмі та Ендрю Скотт у нещодавньому серіалі від Netflix. Проте Делон став першим актором, який зіграв психопатичного лиходія Ріплі.
Фільм розповідає про Тома Ріплі — молодого хлопця, якого відправили до Європи, щоб відшукати юного багатія Філіпа Грінліфа і повернути його до США. Однак Ріплі захоплюється розкішним стилем життя Філіпа і починає бажати цього для себе. Керуючись ревнощами та жадібністю, Ріплі вбиває Філіпа і привласнює його особистість. Фільм досліджує теми ідентичності, моралі та обману, коли Ріплі намагається втекти від правосуддя і зберегти своє нове життя.
У ролі Тома Ріплі Ален Делон демонструє моторошну та харизматичну гру, яка відображає складність і моральну неоднозначність цього героя. Делон зобразив Ріплі спокусливим і зловісним, змушуючи глядачів одночасно зневажати й захоплюватися його персонажем.
Самурай (1967), реж. Жан-П'єр Мельвіль
"Самурай" — французький кримінальний фільм режисера Жана-П'єра Мельвіля. Історія розповідає про Джефа Костелло (Ален Делон) — суворого і прискіпливого кілера, що живе в Парижі. Костелло працює з точністю та дисципліною, дотримуючись суворого кодексу поведінки, який нагадує самурайський.
Після виконання контрактного вбивства у нічному клубі героя Делона помічає свідок, що розпочинає напружену гру в кішки-мишки між ним, поліцією та тими, хто найняли його для вбивства. Коли розслідування посилюється і кільце навколо кілера стискається, світ Костелло, сповнений холодної відчуженості, починає руйнуватися.
Персонаж Джефа Костелло визначений своєю стриманістю, самотнім існуванням і суворим почуттям честі. Делон у ції ролі став культовим, виконання характеризується мінімумом діалогів, стриманими виразами та сильною фізичною присутністю. Його гра передає суть людини, яка є одночасно загадковою та магнетичною, показуючи емоції через стримані рухи та спокійну поведінку.
Інтерпретація Делоном Джефа Костелло, що втілює архетип екзистенційного антигероя, стала однією з його найвідоміших ролей. Його перформанс водночас заворожує і тривожить, а мовчазна, але сильна гра значною мірою створює напружений і атмосферний настрій фільму.
Басейн (1969), реж. Жак Дере
"Басейн" — це франко-італійська драма, знята Жаком Дере, події якої розгортаються на фоні залитої сонцем Французької Рив'єри. Фільм зосереджений на Жані-Полі (Ален Делон) і Маріан (Ромі Шнайдер) — парі, яка насолоджується розкішним відпочинком у віллі з басейном поблизу Сен-Тропе. Їхнє ідилічне дозвілля порушується, коли колишній коханець Маріан, Гаррі (Моріс Роне), несподівано приїжджає разом зі своєю дочкою-підліткою Пенелопою (Джейн Біркін). Атмосфера швидко стає гострою, оскільки давні ревнощі й тамовані емоції виходять на поверхню.
Жан-Поль починає ревнувати Маріан до Гаррі, тоді як Гаррі фліртує як з Маріан, так і з Пенелопою, розпалюючи ще більше напруження. Ситуація досягає критичної точки, що завершується трагічним і фатальним зіткненням біля басейну. Сюжет фільму досліджує теми пристрасті, ревнощів та небезпечних складнощів любові й бажання. Цікаво, що у 2015 році режисер Лука Гуаданьїно зняв стрічку "Великий сплеск", яка має схожий сюжет, хоча й не вважається офіційним римейком "Басейну".
Жан-Поль у виконанні Алена Делона — це персонаж, який зовні здається холодним і стриманим, але всередині є глибоко невпевненим та схильним до ревнощів. Стримана, але потужна гра Делона підсилює саспенс та драму, оскільки емоції Жана-Поля киплять під поверхнею, доки не вибухають у момент насильства. Здатність Делона передати всі нюанси характеру Жана-Поля — його шарм, невпевненість та зрештою занурення у темряву — додає фільму глибини. Його хімія з Ромі Шнайдер особливо вражає, оскільки їхня реальна історія кохання надає екранним стосункам додаткової емоційної складності.
Ален Делон і Ромі Шнайдер мали бурхливі стосунки в реальному житті. Вони познайомилися в 1958 році на зйомках фільму "Крістін" і швидко стали однією з найяскравіших пар того часу. Однак їхні стосунки були відзначені не тільки пристрастю, а й емоційними викликами. Вони були заручені, але зрештою розійшлися в 1963 році, хоча залишилися близькими протягом усього життя.
"Басейн" став дл яних першим спільним фільмом після розриву, і їхнє возз'єднання на екрані додало відчутного напруження та автентичності їхній грі. Фільм часто сприймається як відображення реальних стосунків акторів, де складнощі любові, зради та незгасної прихильності знаходять відображення в персонажах, яких вони зображують. Ця особиста історія між Делоном і Шнайдер додає інтриги фільму, роблячи його не просто кінематографічним досвідом, а й зворушливим поглядом на життя двох культових акторів. Коли Делона запитали, чи передивляється він свої старі фільми, той відповів:
"Ні, я не можу їх передивлятися, особливо «Басейн», тому що я думаю про Ромі, яку я дуже любив".
Леопард (1963), реж. Лукіно Вісконті
"Леопард" — це історична драма, режисера Лукіно Вісконті, заснована на однойменному романі Джузеппе Томазі ді Лампедузи. Фільм розгортається на Сицилії XIX століття під час об'єднання Італії та розповідає про життя князя Дона Фабріціо Саліни (Берт Ланкастер) — аристократа, що старіє та стає свідком занепаду впливу своєї шляхетної родини, коли політичні й соціальні зміни охоплюють Італію.
Сюжет зосереджується на внутрішній боротьбі аристократа, який намагається пристосуватися до змін. Він усвідомлює, що старий світ відходить у минуле і майбутнє належить новому буржуазному класу. Його племінник, Танкреді Фальконері (Ален Делон), символізує ці зміни. Танкреді — чарівний, амбітний і готовий адаптуватися до нових політичних реалій, щоб забезпечити своє становище в суспільстві.
У ролі Танкреді Делон втілює молоду енергію та здатність пристосовуватися, необхідну для виживання у світі, що змінюється. Його персонаж чарівний, опортуністичний і політично підкований — риси, які Делон передає з легкістю. Контраст між прагматизмом Танкреді та ностальгією аристократа Саліни за минулим є центральною темою фільму, яка стосується змін і традицій.
Ален Делон про життя, смерть і самого себе
Протягом кар'єри Ален Делон здобув статус актора, який не надто любить роздавати інтерв'ю та ділитися особистим. Проте у цій частині Суспільне Культура зібрало п'ять цитат актора, які відображають його погляди на життя, смерть і самого себе.
Про свою зовнішність та статус "гарного хлопчика":
- Я не зірка. Я актор. Я багато років борюся за те, щоб змусити людей забути, що я просто гарний хлопчик із красивим обличчям. Це важкий бій, але я його виграю. Я хочу, щоб громадськість зрозуміла, що передусім я актор, дуже професійний, який любить кожну хвилину перебування перед камерою. Але той, хто стає дуже нещасним у той момент, коли режисер кричить: "Знято!"
Про відчуття агресії:
- У мені є агресія, яка йде від принципу "атакувати, щоб захистити себе".
Про соромязливість:
- Я дуже сором'язливий. Я повинен знати людей дуже добре, перш ніж почуватися комфортно поруч із ними.
Про висловлення власних думок:
- Я кажу те, що думаю, коли хочу і як хочу. Ви не можете перешкодити мені.
Про життя та смерть:
- У мене немає страху смерті. Я думаю про життя.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
