У львівському Музеї-заповіднику "Підгорецький замок" відкрилася виставка Миколи Маценка та Олега Тістола "Нацпром. Підгірці", що триватиме до 15 вересня 2024 року.
У своїх проєктах Тістол та Маценко часто осмислюють українську історію через особливо гостру увагу до міфології та державотворення. Один із головних періодів, до якого вони звертаються, — козацьке бароко. Підгорецький замок, що є пам'яткою архітектури пізнього ренесансу і бароко, ще більше посилює цю ідею митців.
Для Суспільне Культура мистецтвознавиця Наталя Маценко розповідає про концепцію національного мистецтва, яку митці розвивають з 90-х, та як вона працює сьогодні.
Олег Тістол та Микола Маценко вперше зустрілися в Києві у 70-х, під час навчання в РХСШ (нині Київський державний художній ліцей імені Тараса Шевченка). Далі були студентські роки у Львівській академії мистецтв (тоді ЛДІПДМ), яку митці закінчили 1984-го. Рівно сорок років потому в Підгорецькому замку на Львівщині можна побачити роботи Тістола та Маценка, що є результатом і тієї зустрічі, і навчання, і багаторічної співпраці, в яку дружба художників переросла на початку 90-х. Тоді, у перші роки державної незалежності та формування вільного культурного простору, сповненого можливостей і суперечностей, Маценко та Тістол створили тандем "Нацпром", який існує дотепер.
Самі художники позиціюють "Нацпром" насамперед як програму, що орієнтована на роботу зі стереотипами, проблемами колоніальності та ідентичності, інтерпретації історичного досвіду та його інкорпорації в актуальні соціокультурні процеси. Довкола цієї програми так чи інакше розгортається і сольна практика кожного з авторів. Своєю метою ще на ранніх етапах існування тандему художники називали дослідження національних стереотипів, зафіксованих у предметному середовищі, і в одному зі своїх перших маніфестів писали: "Наша програма створення мікромоделі української культури в європейському та світовому контексті здається нам вчасною".
Проголошені "Нацпромом" у 90-х завдання з розбудови культурного простору суб'єктної України та боротьби з наслідками імперського колоніального впливу не втратили своєї актуальності за роки, що минули. А після початку російсько-української війни, і особливо її повномасштабної фази, набули надзвичайної гостроти для суспільства загалом і для художніх спільнот зокрема.
Програма "Нацпрому", яка на момент появи своїм підвищеним інтересом до локальної історії та ідентичності дещо вирізнялася з мистецького контексту покоління "нової хвилі", сьогодні здається вчасною як ніколи. Бачачи глухі кути, у які нерідко заходять спроби раціонального осмислення соціокультурних і політичних процесів та історичних колізій у часи змін, автори завжди розглядали мистецтво як гнучкий і чутливий інструмент рефлексії та комунікації, що поєднує інтелектуальний, емоційний і естетичний складники.
Для назви "Нацпром" її автори пропонують декілька різних тлумачень: "Національні промисли", "Національна промисловість", "Національна промоція" та інші.
Протягом тривалої співпраці "Нацпром" втілив численні спільні живописні, фото- та інсталяційні проєкти, в яких рефлексували над українською історією та сучасністю в регіональному і глобальному контекстах ("Музей Ататюрка", "17 вересня", "Музей архітектури", "Музей України", "Мать городов", Made in Ukr).
В усіх цих проєктах культурній спадщині, музеям та архітектурі приділяли особливу увагу. Тож Підгорецький замок, ренесансно-барокова памятка архітектури з її насиченою історією та стилістичними нашаруваннями, сторінками процвітання та занепаду, постає бездоганним простором для висловлювань "Нацпрому" — хай то спільні історичні алюзії двох авторів, портрети воєнного часу, створені Тістолом, чи авторська геральдика Маценка.
"Нацпром. Підгірці" — проєкт, де сама локація та її контекст вплітаються в тканину розмови й стають невіддільною її частиною. Куратор виставки Андрій Рибка говорить: "Роботи «Нацпрому» дотичні до цього місця і роблять його справді українським, попри те, що початково українського в самій будівлі було мало. Це ніби маркування території складним українським життям, яке ми завжди намагаємося покращити, модернізувати". Також він підкреслює важливість притаманної авторам "рятівної іронії".
Схильність до іронії та містифікацій не зменшує серйозності питань, до яких апелюють художники. Більшість цих питань неодноразово ставали предметами історіографічних дискусій та політико-ідеологічних маніпуляцій — чи то овіяні легендами знакові події, чи то суперечливі історичні персоналії. Вільно граючи з пластами часу, культури та політики, "Нацпром" створює власний міф, сповнений смислових нашарувань та парадоксальних зіткнень, і нагадує про циклічність та контроверсійність історії, а заразом — про потребу постійної саморефлексії.
Хто такий художник Олег Тістол
Олег Тістол — живописець, автор фото, інсталяцій, скульптур. Представник "нової української хвилі". Живе й працює в Києві.
Народився 1960 року в селищі Врадіївка Миколаївської області. Закінчив Республіканську художню середню школу (Київ) та Львівський державний інститут прикладного і декоративного мистецтва (нині — Львівська національна академія мистецтв). Автор "Проєкту українських грошей" (за участі М. Маценка), циклів "Гори" та "Ю. Бе. Ка", "Національна географія" та інших. Співзасновник та учасник об'єднань "Вольова грань національного постеклектизму" (спільно з Костянтином "Вінні" Рєуновим) та "Нацпром" (спільно з Миколою Маценком).
Творчість Олега Тістола з кінця 80-х відзначена у центрі активного поля сучасної культури, про що свідчить постійна участь у міжнародних художніх подіях, зокрема в Норвегії, Нідерландах, Швейцарії, Великій Британії, США. Учасник 22-ї Бієнале в Сан-Паулу (1994) та 49-ї Венеційської бієнале (2001).
Хто такий художник Микола Маценко
Микола Маценко — автор живопису, графіки, інсталяцій, скульптур, перформансів. Співзасновник та учасник творчого об'єднання "Нацпром" (спільно з Олегом Тістолом). Автор "Геральдичного циклу", серії "Купуй українське!", проєкту "Неофольк", перформативної акції "В кожну хату — по квадрату!" та іншого.
Народився 1960 року в селі Прутівка (Карлів) Снятинського району Івано-Франківської області. 1979 року закінчив Республіканську художню середню школу ім. Т. Г. Шевченка у Києві. У 1984 році завершив навчання у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв). Після закінчення інституту переїхав зі Львова до Черкас, де працював у Художньому фонді, створюючи монументальні вітражі та розписи.
Від початку 90-х став брати активну участь в актуальних художніх процесах, працюючи між Черкасами та Києвом. Автор та учасник численних персональних та колективних виставок в Україні, Польщі, Німеччині, Швейцарії, Франції, Бельгії, Нідерландах, Великобританії, Чехії, Австрії, Канаді, США, Словаччині, Литві, Угорщині, на Кіпрі.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
