"Шмальгаузен" 一 театрально-музичний ансамбль, що створювався у стінах університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого.
"Шмальгаузен" почали виступати у 2020 році й набирали популярність серед студентських кіл. Після 24 лютого світ все змінилося: вони випустили останній альбом російською і почали спочатку. Восени "Шмальгаузен" повернувся на сцену з новою програмою "ТвійВіль", а з лютого 2023 року солісти гурту Влад Михальчук та Михайло Матюхін грають музичну виставу "Августо і Густав" за творами Роберта Вальзера у Будинку кіно. Зараз пісні хлопців набирають десятки тисяч прослуховувань, а квитки на їхні перформанси розлітаються за лічені дні. Їхні виступи 一 це театр, кабаре, перформанс, шансоньє.
Спеціально для Суспільне Культура Ангеліна Завадецька поговорила з директором гурту Валентином Білоконем та солістом Владом "Дідом" Михальчуком про поєднання театру і музики, морську тематику текстів та відповідальність за культурний внесок.
Музика і зоологія: хто такі "Шмальгаузен"?
Назва "Шмальгаузен" повʼязана з іменем зоолога Івана Івановича Шмальгаузена? Тож як ви обрали назву?
Влад "Дід" Михальчук: Насправді про зоолога і Київський інститут зоології імені Шмальгаузена ми дізналися постфактум.
Валентин Білоконь: Хоч я приєднався до хлопців пізніше, я знаю цю історію. З чого все почалося: перший курс університету Карпенка-Карого, хлопці навчалися в майстерні Дмитра Богомазова, я 一 у майстерні Богдана Бенюка. У студентів було завдання зробити музичний концерт: усі готували авторські пісні. На одному з прослуховувань викладач Андрій Самінін, український актор театру, кіно і дубляжу сказав: "Тут має бути якийсь Шмальгаузен!".
Для мене і хлопців “Шмальгаузен” став синонімом драйву, енергії. Ми закохалися в це слово. Згодом дізналися, що з німецької можна перекласти як: Schmal 一 вузькі, а Gausen 一 колії. У нашій інтерпретації Шмальгаузен 一 це Шмальгаузен, і все.
Гурт "Шмальгаузен" 一 театрально-музичний ансамбль. Що це взагалі означає?
Валентин Білоконь: Треба було людською мовою охарактеризувати те, що ми робимо. Кожна людина трактує нас по-різному: для когось це перформанс, для когось кабаре. Ми група людей, граємо музику і робимо театр, тому це театрально-музичний ансамбль. Англійською воно інакше звучить 一 "енсембл", і немає асоціації з умовним "віночком". Напевно, в україномовному варіанті я більше схиляюся до театрально-музичного гурту.
Ви можете схарактеризувати свою музику як дарк-кабаре? Адже у вас теж поєднується естетика німецького кабаре, бурлески, водевілі та стильові елементи панк-року.
Валентин Білоконь: Можна, якщо ми говоримо про вашу асоціацію, що це дарк-кабаре. У наших піснях поєднується фанк, альтернативний рок, кабаре, постпанк. Є "Весна" 一 це більше рок. Є "Портрет" 一 це шансоньє. Ми не ставимо рамок і не прив’язуємося до одного жанру. Наш жанр 一 Шмальгаузен. І назва, і жанр, і стиль життя.
Ви слухаєте Dakh Daughters, відомих представниць українського дарк-кабаре?
Валентин Білоконь: Ми дуже поважаємо їхню творчість, слухаємо і Dakh Daughters, і "ДахаБраха". Разом з Владом і Андрієм Ширко, нашим акордеоністом, ходили на документальний фільм "Рози. Фільм-кабаре" про Dakh Daughters. Там навіть є схожі з нашими історії закулісся.
Влад "Дід" Михальчук: Ми любимо і поважаємо всю діяльність театру "Дах" і Влада Троїцького як керівника.
Валентин Білоконь: Для мене Влад Троїцький 一 це приклад крутого менеджера, який створив два світових проєкти.
Не замислювалися про співпрацю з Dakh Daughters?
Валентин Білоконь: Поки ні з ким не замислювалися про співпрацю.
Про що співає "Шмальгаузен"?
Ми спілкуємося 26 березня, а 19.03 вийшов сингл "Портрет". Це авторська пісня соліста гурту Михайла Матюхіна. Тобто в межах гурту кожен з учасників може створювати щось своє сольне?
Валентин Білоконь: Це пісня гурту "Шмальгаузен". Просто її виконує один з вокалістів гурту Михайло Матюхін.
Влад "Дід" Михальчук: Ми подумали, що цю пісню-трагіпоему варто залишити в мінімальному аранжуванні: вокал і фортепіано.
Розкажіть більше про тексти ваших пісень. Іноді це романтика XVIII-XIX століть, морська тематика. Звідки таке наповнення?
Влад "Дід" Михальчук: З приводу морської тематики у текстах: мене завжди цікавила тема океанів, морів. Не те, щоб я це зрозумів десь за штурвалом у Чорному морі біля Одеси. Проте 98% світового океану не досліджено. Мене ваблять морські історії, міти, романи. Я дуже рекомендую пʼєсу Алессандро Барікко "Новеченто" 一 історія музиканта, що все життя провів на кораблі, ні разу не ступивши на берег.
Тексти програми "ТвійВіль" повʼязані з історією корабля "Кап Аркона".
Про що ваш корабель?
Влад "Дід" Михальчук: Я писав один з постів 一 історію з корабля про завжди п'яного капітана, заблукалого туриста і декількох моряків, замкнених в трюмі. Вони весь час розповідають один одному історії про жінок, пʼють ром, курять люльку і постійно кудись пливуть.
Валентин Білоконь: Ми його не затвердили.
Влад "Дід" Михальчук: А, дякую!.. Корабель про постійний рух, про свободу. Нам дме теплий вітер.
Валентин Білоконь: Мені здається, кожен з учасників гурту має відповісти на це питання окремо. З цього і складеться наш корабель. Кажуть, як корабель назвеш, так він і попливе. Однак ще важливо, з ким ти на цьому кораблі. Наш корабель 一 це про командну єдність. І коли ми пришвартуємося, команда корабля не розсиплеться в порту кожен окремо.
Жінка на кораблі до біди?
Валентин Білоконь: Провокативне питання, я так розумію, ти про відео у Тікток? Якби не жінка, то не було б ніяких кораблів. І ніяких автомобілів. І ніяких людей.
Влад "Дід" Михальчук: Цей морський вислів я трактую так: корабель відправляється у плавання на місяць, і на борту, умовно, 15 чоловіків і одна жінка. Хтось у неї закохається і, напевно, що не один. На закритому просторі почнеться бунт. Це не про те, що жінка 一 проблема. Жінка 一 це початок, це світ, це кохання. Я зробив відео у ТікТок гротескним. Мій персонаж виголошує першу частину фрази, заздалегідь прикриваючись кардиганом, усвідомлюючи неоднозначну реакцію. Разом з реакцією глядачів, він продовжує думку, і сам для себе визначає: "Напевно, якби не жінка, не було б ніяких кораблів".
Чи "Шмальгаузен" 一 це мистецтво?
У вас з’явився незвичний формат виступів: "Августо і Густав сперечаються з приводу поезії і музики, за творами Вальзера". Поділитеся приводами цих суперечок?
Влад “Дід” Михальчук: Це дружня бесіда на вічні теми. Вистава "Августо і Густав" проходить по суботах у Будинку кіно. Режисерська робота нашого акордеоніста 一 Андрія Ширка. Приходьте, побачите.
Яку роль грає театр у вашому житті?
Валентин Білоконь: Одну з ключових. Як і музика.
Влад "Дід" Михальчук: Усі шість учасників гурту 一 люди з акторськими дипломами. Ми вчилися в крутих майстрів, які показали нам крутий театр.
Валентин Білоконь: Якщо у "Шмальгаузена" до війни співвідношення театру і музики було 30/70 відповідно, зараз маємо 50/50 перформансу і музики.
Театр, музика та життя після повномасштабного вторгнення
Як ви зустріли 24 лютого?
Валентин Білоконь: Для мене "Шмальгаузен" 一 це сімʼя. Я дуже переживав, що ми всі залишилися в різних містах, не можемо відчувати один одного чи прийти на допомогу, коли потрібно. Війна застала нас непідготовленими, і я шкодую, що не продумав можливого розвитку подій, якихось логістичних рішень чи хоча б розуміння, хто де буде.
Влад "Дід" Михальчук: Увечері 23 лютого я в кінотеатрі дивився "Носорога" Олега Сенцова і навіть чув ніби вибух, хоча його ще тоді не могло бути. Звісно, думки про війну лунали в повітрі. Зранку мені першим подзвонив Кирило, наш барабанщик, зі словами: "Усе почалось". 24 лютого у мене була запланована вистава "Дядечків сон", а на 26 лютого 一 реліз нашого альбому "VilloDolledo".
Чому ви все-таки вирішили випустити альбом російською після повномасштабного вторгнення і як змінився світ "Шмальгаузен"?
Валентин Білоконь: Довго приймали це рішення. Ми адекватні люди, розуміли та приймали той факт, що люди, які відмовилися від споживання російськомовного продукту, не будуть його слухати. Але у перші місяці війни наш світ, світ "Шмальгаузен" перевернувся. Було до і стало після, нам довелося все будувати з нуля.
Мені важко про це запитувати, але я знаю, що помер один з учасників гурту "Шмальгаузен" 一 Артемій "Тюля" Зеленський?
Влад "Дід" Михальчук: Це було однією з перших причин. Ми хотіли закарбувати цю памʼять назавжди.
Валентин Білоконь: Це не маркетингова історія, ми ніяк не "пушили" альбом. Виклали лише один пост в інстаграмі.
Коли наступний альбом?
Влад "Дід" Михальчук: Зараз новий альбом можна послухати наживо на найближчих концертах. З альбому вийшло уже три пісні. Стабільно і часто будемо викладати синглами, можливо, EP.
Валентин Білоконь: Наша музична лабораторія працює над альбомом. Музика буде дуже різною.
Чому вирішили випускати синглами?
Валентин Білоконь: Ми довго йшли до результату, який маємо зараз. І не були на великій сцені з сольними концертами рік. Повернулись на сцену у січні 2023 року. Нам хочеться насититися енергією виступів, обмінятися нею з нашими глядачами, а не піти зі сцени на декілька місяців тому, що готуємо альбом.
Індустрія
Після повномасштабного вторгнення смаки українців змінилися. Це видно навіть із підсумків Spotify: стало менше російської музики, більше молодих українських гуртів. Вам легше чи важче в такій конкуренції? Чи повернеться, на вашу думку, російський реп?
Валентин Білоконь: Щодо конкурентності 一 так, нам стало легше, виріс попит на українське. Гастрольні плани росіян зміняться надовго. По-перше, їм буде страшно, по-друге, попит стане меншим, але він буде. Американська реп-культура зароджувалася на початку 80-х років. Російська реп-сцена з'явилася наприкінці 90-х років. Українська реп-сцена 一 це 2010-ті роки. У нас ще не розвинулася культура лейблів, що важливо для реп-сцени. Натомість ми маємо круто розвинену рок-сцену, де на нас рівняються. Коли дивився фільм "Голос вулиць", я зрозумів, що американський голос протесту вилився у реп, а наш голос протесту 一 у рок.
Як ви ставитеся до явища "Радіо Байрактар" та подібних, не хочеться казати "примітивних", сучасних патріотичних пісень узагалі?
Влад "Дід" Михальчук: У перші дні повномасштабного вторгнення це було прикольно і потрібно для загального духу. Але зараз подібне явище створює більш негативний вплив на культурний внесок. Такі пісні можуть знецінювати Збройні Сили України, гендер, нашу історію.
Валентин Білоконь: Розмиваються поняття, і "Байрактар" 一 це вже не те, що наближає нашу перемогу, а щось з попкультури. Не можна перетворювати культуру в примітив.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
