Музиканти гурту "Фіолет" встигають і волонтерити, і записувати нові пісні. В ефірі "Вікенду Нової Музики" на Радіо Промінь фронтмен колективу, письменник Сергій Мартинюк презентував новий трек "Говори" – і розповів, яку важливу тему актуалізує новий сингл, про рятівну функцію гумору на війні та про те, як живеться йому в новому статусі молодого татуся.
"Говори" — це другий реліз гурту "Фіолет" під час війни. Якщо у попередній пісні "Заряджай" кожне слово на часі й це цілком патріотична пісня, про що нова пісня?
Вона теж певною мірою патріотична. Так чи інакше вона на тематику війни. Про себе я називаю її ще однією "Піснею любові на полі бою" — так називався наш альбом 2015 року, там третина пісень було присвячено війні, і ця нова пісня цілком вписується в дух того альбому.
Але, як не дивно, на відміну від пісні "Заряджай", "Говори" була написана за кілька тижнів до 24 лютого, в паузах між концертами нашого туру. 21 лютого ми грали концерти в Харкові та Сумах, спілкувалися із нашими шанувальниками, запитували в них про ризики вторгнення. І десь між тими поїздками я вдома на Осокорках написав пісню.
Можливо, вона була натхненна численними заявами в пресі про ймовірний напад. У ній — історія вояка, ліричний образ людини на війні, для якої кожний дзвінок, кожна розмова з рідними можуть виявитися останніми. Там багато ностальгії за рідним домом, за всім тим, що уособлює дім. Як на мене, зараз ця пісня на тлі втоми, щоденних некрологів у стрічці новин звучить досить актуально. Ми відносно оперативно записали цю пісню і зарелізили на стрімінгових платформах.
Ти відчув різницю між записом пісні в мирний час і в часи війни? Чи були якісь речі, на які тобі довелося махнути рукою, тому що переписати ти не мав змоги?
Ми записували цю пісню не в Києві, а, як звикли за останні п'ять-шість років, у студії Романа Сороки в Луцьку, який співпрацює з Сашком Положинським. З Романом ми писали перші альбоми "Фіолету", коли я бував в Луцьку тривалий час. Тому "Говори" ми писали там. Хлопці були на відстані — хтось у Києві, хтось у Тернополі, хтось у Львові. Отакою збірною солянкою і записували.
Що стосується і "Заряджай", і "Говори", технічно все вийшло, можливо, і не так, як нам хотілося б. Особливо це стосується "Заряджай", бо ми її зробили буквально за кілька днів. Зараз я, може, технічно щось і переробив би, але нехай це буде така пам'ятка про перші тижні повномасштабного вторгнення. Навіть якщо ми будемо включати пісню в майбутній альбом, навряд чи будемо щось міняти.
Сергію, у пісні "Говори" ти підіймаєш тематику важливості близького спілкування з рідними та друзями. Що тобі важливо донести слухачам цією піснею?
Ми зараз маємо плекати в собі людяність. Дуже багато виправданої ненависті. Багато гніву до ворога. Ми стали цинічними, і це логічно. Ми сміємося з трупів ворога, і це нормально після знищених міст і сотень вбитих дітей. Але між собою ми не повинні забувати про єдність. Це стосується і спілкування з рідними, і перепалок в соцмережах.
У мене зараз немає часу на соцмережі, але коли я іноді туди заходжу, здається, що війни в країні нема. Політичні розбірки, розбірки між волонтерами — все це точно не працює на перемогу. Я, звісно, нікого ні до чого не можу закликати — люди самі повинні вирішувати, кому і що говорити. Але друзі, давайте по можливості робити так, щоб усе внутрішнє відійшло на часи після перемоги. Коли переможемо орду, тоді й будемо з'ясовувати, що до чого.
Зі своїми рідними та друзями про що ти говориш під час війни? Як ви підтримуєте одне одного?
Почуття гумору вирішує все. З військовими, з волонтерами спілкуюся. І вояки, і волонтери, які їздять на передову під обстрілами, не втрачають гумору. Це дуже важливо. Я сам не є "плакальником". Я більше страждаю у своїх піснях, ніж в житті. Моє оточення знає, що я великий оптиміст, тому я у своєму колі відповідаю за почуття гумору. Навіть тоді, коли нема з чого сміятися, я, як людина, що виросла на фільмах Тарантіно, Гая Річчі, вважаю, що і з чорним гумором в мене все в порядку. Хороший жарт, хороше слово, усмішка — це завжди плюсик до хорошого настрою. Особливо в ці дні.
Як зараз живе гурт "Фіолет" і чим заробляє на життя? Тому що концертів немає, а якщо є, то вони не комерційні. А треба ж годувати родину, в тебе мала дитина.
Скажу відверто — нічим не заробляємо. І це стосується всіх музикантів "Фіолету". Маємо якісь відкладені гроші з попередніх концертів і якось живемо з них. Не знаю, що робитиму далі, наразі плану з відновлення концертної діяльності поки немає. А ті концерти, які граємо зараз — усі кошти з них спрямовуємо на підтримку ЗСУ. Це ж абсолютно логічно з точки зору пріоритетів. Можливо, найближчим часом я буду думати про якийсь маленький бізнес. У будь-якому випадку, ні музику, ні літературу я не збираюся залишати. Деякі музиканти "Фіолету" теж намагаються зараз перекваліфікуватися. Наш гітарист, наприклад, іде на курси інтернет-технологій.
Що ти вмієш робити, окрім музики?
Я думаю, в мене непогано виходило б таксувати. Автівка є. Не знаю, правда, де бензин брати. Є лише екстрена каністра про всяк випадок, адже маленька дитина змушує трохи мобілізованішим бути. Якщо серйозно — колись я працював журналістом в Луцьку. Я займався громадсько-політичною діяльністю, організацією виборчих кампаній, пресслужбою політичних партій, бо навчався на політолога. Можливо, щось доведеться пригадати.
Якщо говорити про бізнес, то що це може бути?
У мене є декілька ідей. Не те щоб я був забобонним, але поки не хочу їх озвучувати. Якщо все запуститься — я радо поділюся новими стартапами від вокаліста "Фіолету".
У тебе нещодавно народилася донька. Як тобі життя в статусі молодого батька? Ти висипаєшся?
Остання ніч в мене була майже без сну. Щовечора у Єви відбуваються сольні концерти, вона освоює техніки екстрім-вокалу. Але все це мені страшенно подобається, в житті з'явилися нові сенси. Абсолютно новий рівень мотивації. Нові навички з'являються. Більше відповідальності за побут на мене лягло. Намагаюся максимально підтримувати дружину. Між цим я встигаю писати новий роман, який розпочав ще восени.
ХАС нещодавно в ефірі "Вікенду Нової Музики" зізнався, що він співає своєму синові замість колискової повстанську пісню "Йшли селом партизани". А ти співаєш доньці колискові?
Я фристайлю поки що. На ходу вигадую різні колискові, ще жодного разу не заспівав їй одну й ту саму. І пісню "Говори" я теж їй нещодавно а капела співав.
Ти є артдиректором фестивалю Бандерштат. Яка його доля цього року?
Доля, як в шевченківській поезії — тяжка і непроглядна. Зараз більшість членів організаційного комітету фестивалю волонтерять. Є штаб мобільного спротиву у Луцьку, ініціатива "Фронтовий пікап", якій я зокрема допомагав. Вже близько 40 автомобілів закуплено за кордоном і доставлено на передову. Правда, велика частина з них вже знищена, і це знов по колу все потрібно робити.
Які перспективи фестивалю в цьому році, я поки не можу сказати. Ми сподівалися на Український Культурний Фонд, але весь бюджет установи пішов на підтримку армії. Хоча днями від них надійшов лист, що вони готові розглядати якісь проєкти з частковим фінансуванням на найближчі пів року.
Тому є варіант, що щось вдасться зробити. Але що то буде, поки рано говорити. Сумніваюсь, що то буде open air. Треба брати до уваги безпеку людей, навряд чи ми зможемо її забезпечити у випадку ракетного обстрілу. Хоча деякі українські команди вже роблять повноцінні українські тури.
Редактори текстової версії: Світлана Берестовська, Міла Кравчук.
Дізнатись більше про Сергія Мартинюка і послухати музику:
- Сергій Мартинюк: "Бандерштат" не тільки про музику, а й про кількаденний інтелектуальний релакс"
- Маршрут Незалежності. Сергій Мартинюк про віру в українську музику
- Біль сповільнює час: 15 нових пісень війни
- Повітряна тривога: новий музичний плейлист на Spotify від Суспільне Культура
Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
