14 листопада, у день 50-річчя Міська Барбари, на цифрових музичних платформах відбулася прем'єра його альбому "13 пісень про любов".
Дружина Міська Барбари Світлана Олешко в ефірі "Радіо Промінь" презентувала альбом "13 ППЛ", розповіла, чому артист не обходив гостросоціальних тем, про його роботу в харківському театрі "Арабески", а також чи варто очікувати на релізи творів Міська Барбари в майбутньому.
"Він не займався мистецтвом лише заради мистецтва"
Як і з ким створювався цей альбом "13 ППЛ"? Які пісні до нього увійшли?
Записувався альбом "13 Пісень Про Любов" із Юрком Єфремовим, це людина-оркестр. Фактично вся інструментальна частина альбому – електронна музика. Міськові ідеї, вокал, добір пісень і поезії. Як завжди у Міська - це найкраща, найвишуканіша українська поезія: вірші Володимира Сосюри, Павла Тичини, Сергія Жадана, Юрія Андруховича, Галини Крук. Він дуже цілісний. Я знаю, що тепер люди не слухають альбоми, а слухають пісні. Але дуже раджу послухати повністю альбом, тому що в ньому є певна драматургія, він дуже сучасний і дуже дорослий. Можна під нього і плакати, і сміятися, і танцювати, і закохуватися.
В альбомі "13 пісень про любов" багато гостросоціальних треків, чому?
Тому що така була позиція Міська, він ніколи не займався мистецтвом лише заради мистецтва. Він завжди мав виразну чітку позицію і її ніколи не приховував. І в Харкові, який є все ж таки прифронтовим містом, важко вдавати, що війни немає, що немає загиблих чи немає поранених, вдів чи сиріт. Тому в альбомі є декілька пісень, які присвячені теперішній війні. Є пісня на вірш Галини Крук "Європа", яку Дональд Туск цитував під час промови у Верховній раді. Це абсолютно природно для Міська, інакше не могло і бути.
"Найновішого матеріалу назбирається ще на добрих два альбоми"
Скільки невиданого матеріалу з Міськом ще записано?
Достатньо багато, як стверджує його партнер Юрко Єфремов. З такого найновішого матеріалу, як він вважає, ще на добрих два альбоми назбирається. Але також є музика і пісні, композиції, які творились в театрі з різними музикантами, з різними композиторами. Є й інші проєкти й там теж є інший матеріал, його достатньо багато. Я його оприлюднюватиму. І буду дуже рада, якщо всі відкриватимуть для себе іншого нового Міська.
Скільки і якого матеріалу є в архівах?
Архіви дуже багаті. І, чесно кажучи, ще не можу сказати наскільки. Попереду велика робота. Це цінний матеріал, який не може далі лежати в архівах. Позиція у Міська завжди була така, що музика належить народові. Він завжди дозволяв оприлюднювати, дозволяв робити кавери на його пісні, дозволяв брати його музику в кіно. Відповідно, ми мусимо так само до цього ставитися і так само робити.
Чи з'явиться його музичний спадок на стрімінгових сервісах, бо до останнього часу не було жодних попередніх альбомів?
Тепер вони вже всі є – і попередні, і цей, новий. Звісно, далі все теж буде оприлюднено на цифрових платформах.
"Багато людей зараз говорять про те, що з-під них наче вибили стілець"
Більшість слухачів знайома з Міськом Барбарою, як музикантом, вокалістом гурту "Мертвий Півень". Але 20 років він успішно реалізовувався як актор харківського театру "Арабески". Що він встиг зробити в цьому амплуа?
Встиг досить багато. Театр "Арабески" не є звичайним репертуарним театром. Ми ставимо здебільшого музичні спектаклі. Тому для Міська це було дуже природно, він продовжував співати та існувати в театрі в такий спосіб. "Арабески" – театр з активною політичною, соціальною позицією. Ми займаємося мистецько-соціальними проєктами. Багато працювали в колоніях для засуджених, працювали з людьми з інвалідністю. Відкриті зараз два проєкти – це радіоспектакль "Постправда", прем'єра якого відбулась на "Радіо Культура", важливий політичний проєкт. З нещодавно завершених проєктів – це, наприклад, проєкт "Жінки і цифри". Ми працювали з бухгалтерками, з економістками, з фінансистками та шукали їхній творчий потенціал. В результаті зробили перформанс і мінісеріал.
Як ви вважаєте, яким був вплив Міська на харківську творчу спільноту?
Виявляється, що вплив був дуже потужний. Багато людей зараз говорять про те, що з-під них наче вибили стілець. Харків звик до того, що Місько тут є, до нього завжди можна було звернутись: і у творчих питаннях, і в якихось практичних. Він дуже відкритий був до співпраці – і з Харківським літературним музеєм, і з Харківською муніципальною галереєю, і з іншими акторами чи музикантами. Коли хтось приїздив у Харків зі Львова, з Києва, з-за кордону, він завжди показував "свій" Харків. В нього були свої маршрути, куди він людей відводив. Він багато знав про Харків, часом більше, ніж самі харків’яни. І львів’янам він особливо запам’ятався такою своєю любов’ю до Харкова. Він був закоханий в літературу 20-х, в театр Курбаса. Тут важко сказати, хто на кого більше вплинув. Як сказав один із друзів Міська, що так, як він жив, це і є Соборність.
"Місько зняв футболку, вдягнув вишиванку – і ми одружилися"
Ви тільки цього літа з Міськом одружилися. Що це за історія, що варта кіно "Шлюб за добу"?
Так, історія достойна кіно. Я зволікала дуже довго з цим рішенням не тому, що в нас були якісь проблеми в стосунках, а просто мені здавалося, що формальність не обов’язкова. Що можна жити в любові, в коханні, без офіційного шлюбу. Але Місько дуже наполягав і я здалася. Він повністю взяв на себе всю організацію весілля: придбав весільний одяг, замовив дизайнерські обручки, знайшов послугу "Шлюб за добу" в Трускавці. І ми вирвались буквальна на кілька днів між проєктами. Але на місці виявилося, що система його не бачить як розлученого чоловіка, згідно з системою він все ще одружений. І шлюб насправді був під загрозою зриву, бо підготовка документів, які йому треба було зібрати у Львові, зайняла б два-три тижні. Але він нікого не послухав. Він взяв таксі, почав дзвонити всім своїм друзям: адвокатам, журналістам, народним депутатам. Поки він доїхав до Львова, документи фактично були готові. Але фізично він все одно не встигав повернутися до Трускавця. Він згадав, що мама одного з барабанщиків, з якими він грав, працює в мерії Трускавця. І вона сказала, що поки Місько не одружиться, ніхто з роботи не піде. О 17:00 вони мали закриватися, а о 17:15 під’їхало таксі, з якого вискочив Місько, зняв футболку, вдягнув вишиванку – і ми одружилися.
У лютому відбудеться концерт пам’яті Міська Барбари. Хто в ньому візьме участь і чи відома вже дата?
Дата відома – це 17 лютого в "Будинку Звукозапису". Участь візьмуть багато митців. Я дуже вдячна всім. Це будуть і Юрій Андрухович, і Сергій Жадан, і сестри "ТЕЛЬНЮК: Сестри", і Марія Бурмака, і Тарас Чубай, й Іван Леньо, і група "Вій", і Андрій Середа, і Славко Вакарчук, і Мирослав Кувалдін. Я перепрошую, якщо я когось випадково забула. Будуть наші улюблені автори та виконавці. І, як на мене, це дуже важливий концерт.
