Соціальні мережі наповнені скорботними постами: "Він згорів", "Унікального інструменту більше немає", "Втрата єдиного такого". Все це присвячено органу, який знаходився у київському костелі святого Миколая з 1981 року, але 3 вересня згорів. Релігійну будівлю десятиліттями ділять між собою Національний будинок органної та камерної музики та віряни римо-католицької церкви.
Суспільне Культура зібрало історію музичного інструменту та відновило хронологію 20-річних подій, які призвели до втрати та пошкодження культурної спадщини.
Згорів у річницю
Свідками початку пожежі були музиканти Національного будинку органної та камерної музики України. 3 вересня вони прийшли на репетицію у костел, бо за тиждень, 10 вересня, мали розпочати новий концертний сезон "Парад Органістів". У програмі стояли виступи органістів та органісток з композиціями Баха, Вагнера, Фумагаллі, Скорика та інших світових композиторів.
На початку репетиції музиканти "продули" інструмент — традиційна процедура перед тим, як на ньому грати. А потім почули тріск усередині органу, схожий на той, який буває від короткого замикання електрики. Далі з інструменту пішов дим, затим вогонь.
Слідство остаточно не визначило причину пожежі, проте основна версія, за словами міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського, — всередині дерев’яного корпусу органу, якому якраз у 2021-му 40 років, загорілися електроприводи.
Інструмент давно потребував ремонту, додав міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко. Та і його конструкція вимагала серйозного вдосконалення. Наприклад, у ній неможливо було встановити додаткові захисні металеві елементи для електроприводів.
Пожежа майже не завдала шкоди самому костелу: знищено орган, люстру та декор — все у воді та кіптяві. На питання, чому будинок органної музики не отримував фінанси на ремонт органу, відповідь є, але від неї не стає легше: ставлення держави до культурної політики та низька відвідуваність культурних подій населенням.



Входив у двадцятку найкращих Європи
Орган в костелі з'явився у 1981 році, коли у будівлі відкрили Республіканський (наразі Національний) будинок органної та камерної музики. У радянський час це була класика — концертні зали "духовної" музики відкривали не лише у філармоніях, а й великих церквах, бо вони не функціонували як культові установи. А таким чином культурна спадщина починала діяти.
Є легенда, що орган в костелі був до 1981 року. Історики та священники вважають, що міф виник через те, що будівлю розграбували у 30-х роках.
Костел святого Миколая побудував архітектор Владислав Городецький за проєктом архітектора Станіслава Валовського. Будівництво тривало десять років — з 1899-го по 1909-й, і було профінансоване римо-католицькою громадою Києва. До середини 30-х тут відбувалися релігійні служби, а після настоятеля заслали на Соловки. Після цього з церкви зникли мармуровий амвон та різьблена передвівтарна перегородка, три дзвони роботи варшавських майстрів, вітражі, які виготовили у майстерні Тоді у Ризі. Це лише те, що вдалося встановити. Багато предметів розчинилися у жорнах політичного режиму.



Близько 50 років у костелі розміщувався то склад, то архів. У 1979 році будівлю перепрофілювали в концертний зал, зробивши капітальний ремонт — останній до сьогоднішнього дня.
Першим керівником дому органної та камерної музики став основоположник української органної школи професор Арсеній Котляревський. Для будинку у Прибалтиці замовили кольорові вітражі, зі Львова привезли м'які меблі, волинська паркетна фабрика у Киверцях перестелила підлогу.
Орган приїхав з чехословацького міста Кронов. Його виробила органо-будівельна фірма "Рігер-Клосс" (Rieger-Kloss) з урахуванням особливостей і акустики костелу святого Миколая.
Інструмент мав 55 регістрів, що розподілені по трьох мануальних та педальній клавіатурах. Складався з 3945 труб різних розмірів — від 13 міліметрів до 6 метрів. Труби були з червоного, чорного і хвойного дерева, а також з олов'яно-свинцевого сплаву.
Орган зробили у романтичному стилі і побудували таким чином, щоби він став замість вівтаря. Це була одна з його особливостей, яка зараз надає підстави говорити, що це був унікальний інструмент.
В Україні близько двадцяти органів, вироблених "Рігер-Клосс", на всіх грають. Проте інструмент у Національному будинку органної музики був спецпроєктом. У 2008 році Міністерство культури оцінило його у 1,2 млн євро. Це єдина офіційна оцінка інструменту.
Хоча орган з костелу св. Миколая не був найбільшим ні в Україні, ні у світі, він входив до двадцятки найкращих у Європі. І як повідомило "Радіо Свобода" з посиланням на чеські ЗМІ, фірма "Рігер-Клосс" кілька років тому оголосила про неплатоспроможність, звільнила працівників і припинила роботу, тому замовити копію згорілого інструменту не вдасться.
Що з іншими органами в Україні
За даними сайту "Органи України", у нас грають 76 інструментів, частина з яких — сім — знаходяться на окупованій та анексованій території: чотири у Ялті, один в Луганській філармонії, два в Донецьку. Під час бойових дій на сході України інструменти вціліли, подальша їхня доля — чи використовуються — невідома, оскільки українські журналісти не мають доступу на цю територію.
Серед 76 органів є церковні, навчальні та концертні інструменти. Останні — найбільш цінні, мають декілька десятків регістрів. Наприклад, згорілий орган був не єдиним на балансі Національного будинку органної та камерної музики. Поряд з костьолом є адміністративна будівля, де у навчальному класі стоїть репетиційний інструмент тієї ж фірми, що і у костелі — "Рігер-Клосс". Але він набагато менший за той, що втрачено — лише 8 регістрів.
Вважається, що найстаріший орган в Україні, якому 350 років, можна послухати у музеї історії релігії Львова. Це так, але не зовсім. Орган з музею виготовлений 1911 року на львівській фабриці Мечислава Янішевського, але органобудівник використав більш ранній корпус органа — той, що знаходився у львівському костелі святого Мартина. У радянський час у костелі була військова частина, на початок 1980-х років від органу залишилося декілька труб, тому у 1990-х роках розпочалася друга після 1911 року реконструкція "найстарішого" органу. Її провів майстер Віталій Півнов, змінивши майже все.

До 2016 року найбільшим органом в Україні був той, що знаходиться у Львівському будинку органної та камерної музики. У 1939 році його виготовила чехословацька фабрика братів Рігерів (Gebrüder Rieger) з Ягендорфа. Після Другої світової війни орган перестав діяти, і у 1968 році фірма Rieger-Kloss відремонтувала його на замовлення будинку органної музики.
У 2016 році у Харківській філармонії відкрили концертну залу, де встановили найбільший клавішно-духовий інструмент в Україні та другий за величиною на пострадянському просторі. Орган німецької фірми "Александр Шуке" (Aleksander Schuke) висотою понад 10 метрів, що має 5300 тисяч труб.

Харківський орган і органна зала — єдині, які з'явилися за роки незалежності. За виключенням появи невеликого інструменту у Національній філармонії України та аматорського органу у Лівадії, абсолютна більшість органів, які звучать у філармоніях та будинках органної музики, виготовлені у радянський час.
"Щастя" бути разом
Після 1991 року частина будинків органної музики покинула церкви, оскільки зі скасуванням заборони релігії будівлі почали повертатися релігійним громадам. Проте не всі органні будинки поїхали з церков. Наприклад, у Києві, Дніпрі, Білій Церкві такого не сталося, що періодично провокує складності. Наприклад, у Дніпрі з червня цього року служителі церкви не пускають музикантів не лише на репетиції, а й забрати свої речі з кабінетів.
У Києві таких категоричних випадків не ставалося, але й сказати, що священники та музиканти живуть у злагоді, не можна. Костел знаходиться на балансі Міністерства культури та інформаційної політики, а його розпорядником є Національний будинок органної музики.
Релігійна громада повернулася в будівлю у 1992 році. З того часу у костелі проходять богослужіння вранці та ввечері, а репетиції та концерти — між цими проміжками. Неділями концертів немає — музиканти пішли назустріч парафіянам, але від цього будинок органної та камерної музики терпить збитки у той час, коли установа і без того знаходиться на скромному державному утриманні. З її фінансовим звітом можете ознайомитися за посиланням. Його суть — дотації. Коли виділялися кошти на ремонт органу — не згадає ніхто, на будівлю костелу держава витратила 9,5 мільйонів гривень у 2015 році.
Були виконані протиаварійні роботи: підсилили металеві конструкції даху, забезпечили їхній вогнезахист, облаштували черепичну покрівлю, реставрували вікна та підземні приміщення.
Попри мирний договір між релігійною громадою і розпорядником, кожній зі сторін сусідство не подобається. Керівництво костелу не може знайти меценатів на реставрацію, оскільки він остаточно їм не належить. У музикантів виникають труднощі і з репетиціями, і з концертами.
"Щодо внутрішніх робіт йшли дискусії між католицькою громадою та будинком органної музики щодо того, як можна користуватися органом, — заявив міністр Ткаченко, стоячі на попелі органу. — Представники католицької громади вважали, що він має знаходитися не за вівтарем. Але орган був побудований саме для того місця, де він стояв. Розміщувати його в іншому місці не просто заборонено з огляду щодо закону про охорону культурної та історичної спадщини, а й вкрай небезпечно".
Двадцять років обіцянок
У 2019 році директор Національного будинку органної та камерної музики Тетяна Стахурська розповіла газеті "День", що якби держава запропонувала музикантам інше приміщення, то проблеми б не було, але справа далі розмов не йде.
У 2005 році президент Віктор Ющенко дав доручення повернути костел вірянам, забезпечивши будинок органної музики приміщенням. І тоді симпатична будівля знайшлася на території Політехнічного університету — будинок для стендових випробувань літальних апаратів, який не використовувався. Акустики провели експертизу, сказали, що все підходить. Схвальну резолюцію дав архітектор Олег Граужис, який реставрував костел святого Миколая у 1970-х роках. Він сказав, що приміщення підходить для установки великого органу. Але керівництво університету відмовило Мінкульту у передачі будівлі.
У 2008 році, готуючись до 110-ліття костелу, Ющенко написав лист кабміну, а той — всім відповідним структурам про необхідність будівництва "Будинку музики". Головою київської державної адміністрації та мером столиці був Леонід Черновецький. Він прозвітував, що мерія знайшла два приміщення — палаци культури заводу "Більшовик" та "Арсеналу", але там і там є проблеми.
Потім розмова зайшла про те, що краще не переїжджати у старе, а будувати нове. Для Будинку музики пропонувалися ділянки біля парку Нивки та на околицях Виноградаря, що не йде у порівняння з центром столиці, де знаходиться костел.
У 2012 році уряд утворив міжвідомчу групу, яка запропонувала 5 варіантів для будівництва: біля станції метро "Іподром", на території музейного комплексу "Мистецький арсенал"; біля "Арки Дружби народів"; на території Національної суспільної телерадіокомпанії, де є недобудований концертний зал; на Співочому полі, але від цього варіанту відмовилися одразу на вимогу ЮНЕСКО.
У 2016 році повернулися до ідеї створення "Дому музики" біля монументу "Арка Дружби народів" на земельній ділянці площею 6 гектарів.
У 2019 році КМДА під головуванням Віталія Кличка повідомила Міністерство культури та інформполітики, що у столиці немає вільних земельних ділянок, придатних для будівництва багатофункціонального залу в центральній частині міста.
У 2020 році уряд прийняв рішення, що до кінця 2023 року у Києві має з'явитися "Будинок музики". Після цього костел перейшов би у повне і безоплатне користування релігійній громаді.
Міністр культури Олександр Ткаченко після пожежі оголосив збір коштів для будинку органної музики. За добу відгукнувся великий бізнес, на рахунки установи зайшли 20 мільйонів гривень, і сума продовжує зростати. Цих грошей не вистачить відновити орган за 1,2 мільйона євро, як і замало, щоби з нуля побудувати новий будинок музики.
Проте, можливо, прояв небайдужості бізнесу до культури допоможе чиновникам прийняти рішення, які вони не можуть зробити десятиліттями. Мінкульт знайде гроші, влада Києва — земельну ділянку, і не на околиці, а у належному для цього місці.