Книжка у руці, вочевидь, якісно відрізняється від перегортання сторінок на iPad. Книжка приваблює усі наші органи чуття, бо є фізичним об'єктом. Її тактильність та присутність у просторі формує наш стосунок до неї та, відповідно, впливає на сприйняття. Втім, є різні книжки, і якщо йдеться про текстову, то її цілком можна й читати на електронному пристрої, бо це передусім зручно.
Але є книжки, які втрачають свої властивості, коли їх не можна прогортати розворот за розворотом, відчути обкладинку та усю книжкову архітектуру в руках.
До таких особливих видань належать артбуки (книжки художників), що є предметами мистецтва, та фотокниги.
У цьому випадку йдеться не лише про якісний друк, вишукані типи паперу, дизайнерські палітурки, запах друкарської фарби. Зрозуміло, що усі ці компоненти важливі і об’єднуються разом з ідеєю та концепцією усього видання з однією метою — для створення книги-персоналії. Відтак не лише контент робить артбук та фотокнигу захопливою, цінною, вражаючою, а вміле поєднання змісту та форми.
Фотокнига — це не лише зібрання фотографій, тут важить кожна деталь: розміщення нумерації та підписів на сторінках, відступи та поля, а ще величезна кількість інших нюансів, на яких знається графічний дизайнер.
Крім цього, вдале видання вирізняє від менш вдалого те, що у першому варіанті не просто зібрані разом картинки, а що разом вони становлять собою цілу візуальну історію: зі своїми паузами та інтенсивностями, емоційними та композиційними ланкуваннями між зображеннями, розміщеними поряд. Інакше кажучи, для того, щоби книжка стала унікальною, важливо звертати увагу на кожну деталь, навіть якщо вона нічого не важить окремішньо.
Мистецтво знає багато випадків, коли виставка художника, його фотографічна серія, розміщена на стінах галереї чи музею, справляє неабияке враження, тоді як усі ті ж роботи, надруковані на папері, такого відчуття зовсім не викликають.
Хоча подекуди трапляється усе з точністю навпаки. А ще трапляється так, що і фотокнига, і виставка вирішені настільки тонко, інтелектуально та з художнім відчуттям, що такі різні медіуми, як виставка та книжка, дозволяють тій самій ідеї проявлятися по-різному, тобто роблять концепцію ще більш глибокою та різнобічною.
Фотокнига та виставка
До таких проєктів можна віднести “Вірус” (виставка, фотокнига, фільм) французького фотографа Антуана д’Агати. Художник почав працювати над проєктом у 2020 році, коли у Парижі був перший локдаун, а лікарні були переповнені хворими на коронавірус. Тоді Антуан зробив напівмуляжну перепустку та потрапив у лікарні, спостерігаючи за тим, як страждають і пацієнти, і лікарі.
Д’Агата знімав на тепловізор, тобто не професійну і не спеціальну техніку, "майже іграшку", що визначала і реагувала лише на температуру. Тому роздруковані знімки ми бачимо у пікселях, бо автор вважає, що тоді не було значення, якої вони будуть роздільної якості. Більшість його фотографій передають жовтогарячий колір — тепло людини. Та найбільш моторошний колір — це синій або чорний, який вказує на відсутність цього тепла.
Антуан д’Агата — всесвітньовідомий автор, чиї виставки проходять у найбільш відомих просторах. Втім, ситуація з фотокнигами та їх виданням наразі така, що часто фотографи їх друкують власним коштом. Так, Антуан на свої гроші надрукував 900 примірників, кожен на 800 сторінок, у Стамбулі, у одного із найкращих друкарів фотокниг сьогодні.
Видання не випадково має 800 сторінок, ця кількість була необхідна для того, щоби відчути надлишковий масштаб пандемії та страху. За кордоном середня вартість накладу 500-1000 примірників якісно виготовленої фотокниги коливається від 20 до 30 тисяч євро.
У травні 2021 року у Музеї Шевченка у Києві можна було побачити знімки Антуана д’Агати з проєкту "Вірус". На виставці художник взяв до уваги концепцію "оголеного життя" італійського філософа Агамбена, що вкладає у це поняття життя без поділу на "хороше" чи "погане". Тобто йдеться про володіння найбільш необхідним для проживання. Основним прийомом в експозиції стала та ж надмірність зображень, що і у фотокнизі. У цьому сенсі і виставка, і фотокнига, користуючись різними методами, передають відчуття тотальності того, що відбувається.
Фотокнига є своєрідною портативною виставкою, бо, зрештою, кожна виставка має дату завершення, тоді як книжку можна досить просто надіслати у будь-яку точку світу, передавати з рук у руки. Фотокнига є там, де ти хочеш, щоб вона була. У цьому сенсі вона більш демократична, аніж оригінали фотографій. І це ще одна із причин, чому фотокниги популярні та активно колекціонуються.
Мистецтво друкувати
У розмові про фотокниги важливо те, як вона надрукована. У 2017 у The New Yorker вийшов лонгрід про одного з найбільш відомих друкарів нашого часу, видавця фотокниг Герхарда Штайдля. Він заснував свій бізнес у у німецькому Геттінгені наприкінці 1960-х і сьогодні його вважають найкращим друкарем у світі.
Унікальність підходу Штайдля полягає у тому, що він особисто курує процесом, спілкується з художниками та шукає найкращі фарби та нові технології для друку. Його друкарня працює без зупинок сім днів на тиждень. Автор тексту на TNY пише, що коли художники з усього світу прибувають до Геттінгена, Штайдль часто не зовсім готовий приділити їм свою увагу, тому вони повинні бути в бібліотеці на четвертому поверсі над друкарнею.
Видавець не хоче, щоб художники ходили в місто або сиділи в ресторані чи барі, де він не може їх терміново знайти. "Він схожий на ченця", — говорить канадсько-американський фотограф Роберт Полідорі, відомий своїми великомасштабними роботами, що видаються Герхардом з 2001 року. Цікаво, що Полідорі разом з Штайдлем видали фотокнигу про Прип’ять та Чорнобильську зону.
Зазвичай фотокниги мають обмежені та невеликі наклади: від кількох примірників до 1000. Але Штайдль прагне друкувати і 3000-5000 екземплярів, переходячи межу, що вирізняє лімітовані наклади від масового виробництва. Але збільшення кількості не впливає на якість.
Щодо цін, то фотокниги коштують досить дорого, але дешевше, аніж це було б, якби ми купували фотографію чи інших твір мистецтва. До прикладу, ціна на книги Штайдля коливається в середньому від 30 до 100 євро. Але є і виключення, коли на сайті видавництва можна знайти книгу за 450 євро.
Видавець спокійно читає газети на iPad, але водночас працює над створенням саме фізичних примірників, бо вважає, що книга все ще залишається ідеальним засобом для оздоровлення культури.
Загублені та збережені фотоархіви
Авторська книга є також архівом фотографа. У цьому контексті важливо пригадати відому в українському художньому полі історію, пов’язану із знищенням жорсткого диску на 3Тб та з 25 000 фотографій харківського фотографа Ігоря Чекачкова. "Чудова новина! Вдалося відновити 98% інформації", — сказав співробітник сервісного центру художнику.
Втім, усі відновлені файли (а це більш ніж 10 років роботи) були з пошкодженнями: зображення “накладались” одне на одне, на них з’явились інтенсивні кольорові смуги. Чекачков відрефлексував цю ситуацію, переглянувши всі пошкоджені файли, а потім відібрані світлини трансформував у фотографічну серію і назвав її так, як і називався його жорсткий диск: "NA4JOPM8". З серій вийшла фотокнига і виставка.
Також фотокниги є можливістю зібрати разом різні роботи одного художника. Наприклад, в одній з книг відомого сучасного японського фотографа Нобуйосі Аракі “Ефект Аракі” під однією обкладинкою, можна знайти понад 300 зображень від 1960-х до сьогодні. У фотокнигу увійшли обрані світлини з його першої серії 1963-1965 років, фотографії, зроблені у токійському метро між 1963 і 1972 роками аж до найбільш пізніх робіт 2019 року. Так фотокнига стає ретроспективою на папері, дозволяючи зафіксувати найбільш ключові та поворотні зображення різних років, що визначають кар'єру художника.
Наостанок важливе зауваження: фотокниги не мають обов’язково бути надруковані через видавництво, багато хто з фотографів займається цим процесом самостійно. Це дозволяє художнику вільно публікувати те, що йому заманеться, не прив’язуючи себе ні до інституції, ні до виставкового формату, ні до фігури посередника у вигляді видавця. Так фотокниги впливають на децентралізацію мистецтва та вказують на автономність художнього висловлювання.
