В Україні запровадили єдині правила визначення того, як використовувати пам'ятки культурної спадщини та їхні території. Вони мають допомогти уникати конфліктів щодо забудови біля історичних об'єктів, визначати, які елементи пам'яток потрібно зберігати, а які можна змінювати, та встановлювати вимоги до відновлення пошкоджених споруд.
Про деталі постанови в ефірі Радіо Культура розповів перший заступник міністерки культури Іван Вербицький.
Кабмін 12 жовтня затвердив постанову, яка визначає єдині принципи використання пам'яток культурної спадщини. Документ, зокрема, встановлює вимоги до науково-проєктної документації, яка визначатиме особливості збереження кожного об'єкта.
За словами Вербицького, це частина ширшої роботи Мінкульту над створенням зрозумілих і прозорих правил у сфері охорони культурної спадщини: «Мати єдині зрозумілі правила, щоб не було якихось конфліктів, непорозумінь, які, на превеликий жаль, зараз часто виникають».
Чому для кожної пам'ятки потрібні окремі правила
Як пояснив Вербицький, культурні пам'ятки дуже різняться між собою, тому підхід до їхнього збереження не може бути однаковим.
«Ми розуміємо, що Софійський собор чи пам'ятка археології, чи якась садиба, палацовий комплекс — це дуже різні пам'ятки, які потребують різного рівня і різного типу збереження», — зазначив перший заступник міністра.
Наприклад, для палацового комплексу важливо зберегти не лише саму споруду, а й навколишній парк, озеро та інші елементи території. Для археологічних пам'яток необхідно визначити точні межі, щоб захистити їх від діяльності, яка може пошкодити культурний шар.
Нові правила не означають, що будь-яке будівництво поруч із пам'ятками буде заборонене. Обмеження залежатимуть від особливостей конкретного об'єкта та його історичного середовища.
Вербицький навів приклад центральних вулиць Львова й Києва, де історичні будівлі утворюють суцільну лінію забудови: «У такій щільній забудові найкращим способом збереження є не те, щоби залишати якісь порожні місця, а ці порожні місця можуть заповнюватися новими будівлями, бо це є логіка містобудівної структури цього простору».
Проте нове будівництво може потрапляти під певні обмеження. Зокрема, документація може визначати допустиму висоту споруд, вимоги до стилю, кольору та оформлення фасадів, щоб нові будівлі відповідали історичному середовищу.
Що зміниться для ремонту та реставрації
Постанова не змінює чинних правил проведення реставраційних робіт. Вона визначає інше: які елементи конкретної пам'ятки мають особливу цінність і повинні бути збережені, а які не є автентичними та можуть змінюватися.
Вербицький пояснив, що це важливо, зокрема, для історичних житлових будинків, у яких продовжують мешкати люди. Усередині таких споруд можуть бути квартири з кухнями та ванними кімнатами, а частина первісного оздоблення могла не зберегтися. Водночас в окремих приміщеннях можуть залишатися автентичні шпалери, ліпнина на стелях або інші історичні елементи, які необхідно охороняти.
Чи можна буде виправити порушення, допущені раніше
«Закон зворотної сили не має», — наголосив Вербицький.
За його словами, що у різні періоди незалежності України діяли різні закони та правила, тому новий документ не дає змоги автоматично переглянути все, що вже було збудовано або погоджено за попереднього законодавства.
Натомість мета постанови — встановити єдині вимоги на майбутнє, щоб зменшити ризик повторення подібних ситуацій.
Ще одне завдання — забезпечити однакове розуміння процедури всіма учасниками процесу: фахівцями з охорони культурної спадщини, розробниками документації, органами місцевого самоврядування та громадськістю.
Хто затверджуватиме документацію
Постанова розмежовує повноваження органів охорони культурної спадщини залежно від статусу об'єкта.
Документацію для пам'яток національного значення затверджуватиме Міністерство культури. Рішення щодо пам'яток місцевого значення ухвалюватимуть відповідні органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а також орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим.
Як повідомляв раніше Мінкульт, відповідний орган має розглянути документацію та затвердити її або надати зауваження й рекомендації протягом 30 календарних днів із дня надходження.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
