Померла радикальна поетеса, есеїстка, редакторка та феміністка другої хвилі Робін Морган. Їй було 85 років.
Про це повідомляє Associated Press.
Морган померла 5 вересня в Нью-Йорку після низки проблем зі здоров'ям, що виникли в останні тижні — лише через кілька днів після смерті її близької подруги та колеги-активістки Глорії Стайнем.
У 1960-х і 1970-х роках Морган уособлювала та надихала історичні зміни в способі життя та мисленні жінок. Як вона сама зазначала, колишня «ідеальна американська дівчина» та улюблена «маленька Робін Морган» була порушницею правил і борчинею за справедливість із значним списком досягнень, а також із судимістю та досьє у ФБР.
Морган була в центрі деяких визначальних подій того, що згодом стали називати фемінізмом другої хвилі, розвиваючи досягнення суфражисток, які жили півстоліття тому.
У 1968 році вона була серед організаторок першого протесту проти конкурсу «Міс Америка», приєднавшись до інших активісток, які кидали свої бюстгальтери у «Смітник свободи».
Збірка есеїв 1970 року під її редакцією Sisterhood is Powerful («Сестринство — це сила») вважається одним із найважливіших текстів сучасного жіночого руху.
«Вона була людиною, яка вміла брати дуже великі ідеї й, як поетеса, стисло висловлювати їх кількома словами», — сказав Блейк Морган, посилаючись на такі її цитати, як «ненависть узагальнює, любов конкретизує».
Робін Морган вважається авторкою терміна herstory
Морган широко визнана як авторка терміна herstory — феміністичної переробки слова history («історія») — та популяризаторка символу стиснутого кулака/жіночого символу руху за звільнення.
Її вірш Monster («Монстр»), що містить такі рядки: «Я хочу жіночої революції, як коханця/ Я жадаю її», цитували на феміністичних мітингах та за їх межами.
Тоді як вірш Arraignment допоміг відобразити підтримку рухом покійної Сільвії Плат та засудження її чоловіка, поета Теда Хьюза, якого Морган та інші звинувачували у самогубстві Плат у 1963 році. Римований двовірш Морган «Я звинувачую / Теда Хьюза» надихнув на назву пісні гурту Sonic Youth — J'Accuse Ted Hughes.
У одному урядовому звіті Морган назвали «анархістською домогосподаркою», вона протистояла істеблішменту — як лівому, так і правому.
У 1970 році її та інших протестувальників заарештували й ув'язнили після того, як вони зайняли офіси авангардного видавництва Grove Press, власник якого, Барні Россет, боровся проти спроб працівників об'єднатися в профспілку.
У широко передрукованому есе 1970 року «Прощавай, все це» (Goodbye to All That) вона викривала лібертинів та активістів — від Х'ю Хефнера до Еббі Гофмана, якого вона порівняла з «будь-якою іншою зіркою кіно, що сходить на небосхил і кидає першу дружину та дітей».
Понад 20 книг, включаючи мемуари
Вона написала понад 20 книг, серед яких The Word of a Woman: Feminist Dispatches, Saturday's Child та поетичні збірки Monster і Dark Matter.
За книгою «Сестринство — це сила» послідували «Сестринство — це глобальне» (1984) та «Сестринство — це назавжди» (2002), до яких долучилися такі автори, як Стейнем, Сімона де Бовуар та Ів Енслер.
Протягом кількох років Морган була головною редакторкою журналу Ms. Magazine.
Стейнем називала її ідеальною «універсальною діячкою», обдарованою майже всіма якостями, необхідними для протестного руху. Як організаторка, вона допомогла заснувати такі феміністичні групи 1960-х років, як New York Radical Women та Women's International Terrorist Conspiracy from Hell (W.I.T.C.H.).
Вона була членом «Міжнародної молодіжної партії» — лівого руху Yippies, очолюваного, зокрема, Гофманом і Джеррі Рубіном, — але незабаром, обурена тим, як група ставилася до жінок, покинула її.
У 1984 році вона стала однією із засновниць одного з перших феміністичних аналітичних центрів — Sisterhood Is Global Institute.
У 2005 році вона разом зі Стейнем та Джейн Фондою заснувала «Жіночий медіацентр» (Women's Media Center), місією якого є підтримка «видимості, життєздатності та повноважень жінок і дівчат у прийнятті рішень у медіа».
Згодом вона вела радіопрограму, що транслювалася в синдикаті, і залишалася активною, попри те, що 16 років тому їй діагностували хворобу Паркінсона, яка надихнула її на написання кількох віршів та виступ на TEDWomen у 2015 році.
Морган стала дитячою зіркою у 40-х роках
Народившись у 1941 році в Лейк-Ворті, штат Флорида, Морган виросла в Нью-Йорку та ніколи не бачила свого батька, бо мати неправдиво сказала їй, що він помер. Її мати також зменшила її вік на рік, стверджуючи, що вона народилася в 1942 році, щоб зробити ранню публічну кар'єру доньки ще більш винятковою.
Робін почала працювати моделлю у віці 3 років, а вже у 5 років вела власну радіопрограму Little Robin Morgan й приблизно в той же час брала участь у радіо-ігровій (а згодом і телевізійній) програмі Juvenile Jury.
З 1949 по 1957 рік вона знімалася в популярному телевізійному комедійному серіалі Mama та з'являлася в програмах Robert Montgomery Presents, Kraft Theater та інших шоу.
Робін була настільки популярною, що на її честь випускали супутні товари, такі як ляльки Робін Морган. Журнали описували її як «незіпсовану», «ввічливу» та «ідеальну дівчину з сусіднього будинку», імунну до «бурхливих спалахів ворожості проти існуючого суспільства».
Однак поза камерою, а іноді й перед нею, вона настільки відрізнялася від свого іміджу, що її перший «серйозний» дитячий вірш починався так: «Іди, люто, занур світ у відчай».
Під час одного ефіру програми Juvenile Jury обговорювалося питання, чи заслуговує хлопчик на порку — Морган мала пожартувати, що йому слід носити накладки під штанами, але замість цього вона заявила, що будь-яке фізичне покарання є неправильним.
У підлітковому віці вона почала відвідувати заняття в Колумбійському університеті, поетичні майстер-класи та стала політично активною. Вона брала участь у маршах за громадянські права та припинення війни у В'єтнамі, а також зустрічалася з протестувальниками, художниками та поетами.
У особистому житті Морган мала коханців як чоловічої, так і жіночої статі, а також понад 20 років була одружена з поетом-геєм Кеннетом Пітчфордом, від якого народила сина.
Одного разу вона описала свій шлюб як «комуну з двох осіб» і настільки не терпіла ярликів, що згадувала, як її «дражнили гетеросексуальністю» феміністки, які вважали, що вона має бути лесбійкою, і як її критикували консерватори, які вважали, що вона є лесбійкою.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
