Життя Василя Кандинського, художника-революціонера та основоположника абстракціонізму, пов’язане з Україною. В Одесі провів дитинство, в Києві навчався у рисувальній школі Миколи Мурашка.
Проте твори художника майже не збереглися в Україні і представлені публічно нині лише у кількох інституціях, серед яких Одеський художній музей та Пархомівський художній музей ім. П.Ф. Луньова (дивіться випуск програми Йдемо в музей).
Відтак ще більш очікуваним став проєкт "Василь Кандинський. Фігуративна свобода" у Мистецькому центрі "Шоколадний будинок"філія Національного музею “Київська картинна галерея” у Києві, що готувався два роки.
На виставці, яка тривала з 1 по 12 червня, були представлені 15 ескізів Василя Кандинського, що є лише частиною альбому художника 1922 року, що містить 43 сторінки.
Камерні та мініатюрні роботи Кандинського розміром 17,5 на 11,5 см знаходяться у приватній колекції світового авангарду Едварда Ходорковського, що зайнявся колекціонуванням інтуїтивно більш ніж 30 років тому. Свою першу роботу у колекцію він отримав в якості оплати за ремонт, який робив у будинку професора Університет штату Огайо.
Чи дійсно це альбом Кандинського?
Едвард Ходорковський придбав альбом з нарисами 10 років тому (також ви можете зустрічати термін з англійської мови sketchbook - дослівний переклад "альбом для малювання" або "блокнот для малювання").
Сума, за яку був куплений альбом та у скільки зараз оцінюються замальовки, - інформація про це не розголошується. Але альбом застрахований на 1 мільйон доларів.
Існувала інформація, що протягом 1922-1927 Василь Кандинський ескізники не створював. У 2016 році професор Чиказького університету Геллер пишеKandinsky: The Rediscovered Bauhaus Sketchbook / Nuno Viana (ed.), Reinhold Heller, Maria Valaeva, Dmytro Horbachev, Lisa Glorman. — Kharkiv: Folio, 2021. — p 17., що цей висновок ґрунтується на відсутності запису про появу альбомів з замальовками в загальному списку робіт художника. Особливо дивує те, що Кандинський протягом своєї кар'єри якраз активно ними користувався.
Тож постало питання: чому раптово художник припинив працювати зі альбомами для малювання протягом 1922-1927 років, а потім так само загадково повернувся до них кілька років по тому?
Адже не було переконливих аргументів, на кшталт фінансової потреби, щоб пояснити відсутність етюдників у ці роки.
Альбом, що придбав Ходорковський містить напис, що це четвертий з етюдників Кандинського 1922 року, або, в альтернативній інтерпретації напису, четвертий, виданий ним у Веймарі протягом 1922 року. Необхідно було довгий час розбиратись, чи дійсно він належав Кандинському, а не є підробкою.
Ще одним відкритим питанням до сих пір лишається, як ескізник потрапив від самого Кандинського на європейський арт-ринок. Це особливо викликало занепокоєння у дослідників, адже Кандинський зазвичай їх не продавав.
Відомо, що через Поля Гійома, французького арт-дилера та популяризатором авангардного мистецтва, ескізник потрапляє протягом 1930-х років у руки принца Дарія Талейархана, який у його колекції лишався до 2002 року, поки його не викупив Джон Дорслі, відомий американський колекціонер.
Зрештою, мистецтвознавчі та технологічні аналізи Метрополітeн музею підтвердили оригінальність замальовок. Ходорковський звернувся до авторитетних фахівців з інституцій з усього світу, серед яких Метрополітан музей, Університет штату Огайо, Чиказький університет, Третьяковська галерея, а також до одного з українських дослідників мистецтва авангарду Дмитра Горбачова, щоби довести автентичність творів.
В 2016 році у результаті лабораторного дослідження у музеї Метрополітен у Нью-Йорку, проведеного на основі пігментації в комплексному дослідженні кольору та паперу, було підтвердженоKandinsky: The Rediscovered Bauhaus Sketchbook / Nuno Viana (ed.), Reinhold Heller, Maria Valaeva, Dmytro Horbachev, Lisa Glorman. — Kharkiv: Folio, 2021. — p 24., що:
типи паперу з ескізника вказують на відсутність флуоресцентних відбілюючих речовин, що були введені у виробництво паперу з 1940 року. Тоді як відсутність таких компонентів говорить, що папір був виготовлений на початку XX століття, а дослідження пігментів виявили саме той тип матеріалів, якими міг користуватись свого часу Кандинський.
Експертні висновки з прискіпливим розбором усього рисувального альбому увійшли до англомовного видання "Кандинський: віднайдений етюдник із Баугауза"Kandinsky: The Rediscovered Bauhaus Sketchbook / Nuno Viana (ed.), Reinhold Heller, Maria Valaeva, Dmytro Horbachev, Lisa Glorman. — Kharkiv: Folio, 2021. — 94 p. (2020). На відкритті виставки колекціонер наголошував, що у творів прозорий провенанс (історія походження).
"Видана книга є збірником документів, які доступні для ознайомлення широкому загалу, — говорить Олена Винокур, завідувачка відділу науково-дослідної, фондової роботи філії. — Власну експертизу "Київська картинна галерея" не проводила, тому що твори видатного автора в колекції музею не представлені, але досконало вивчено матеріали експертів".
Що відомо про створення ескізів
Представлені ескізи на виставці створювались на папері різного кольору. В експозиції це одразу впадає в око, бо в сучасному розумінні альбом для малювання - це блокнот, у якому ведуться записи на однотипних сторінках. Тоді як з ескізником Кандинського склалось так, що художник створював усі 43 сторінки на окремих різнокольорових листах одного розміру, які потім були зшиті в книжечку під однією обкладинкою.
Відтак перед виставкою альбом розібрали, щоби обрати лише певні сторінки для експонування. Співробітники музею діляться, що оригінал обкладинки вони не бачили, а усі замальовки їм надішли окремими сторінками.
Ескізи були створені під час викладацької діяльності Кандинського у Вищій школі будівництва та художнього конструювання Баугауз (Веймар), що вплинула на розвиток модерного мистецтва та архітектури у всьому світі. Тоді у школі була розповсюдженою практика робити ескізи у альбомах.
У своєму викладацькому курсі Кандинський фокусувався на вченні про кольори. Принципово новим воно було тому, що базувалось на аналізі таких елементів, як крапка, лінія, площина. Художника цікавили їх силові впливи одне на одного, що приводили до контрастних "звучань" гнучких та вигнутих ліній. Про ці взаємозв’язки художник окремо написав теоретичну роботу "Про духовне у мистецтві".
"Коли Кандинський закінчив свої пошуки у замальовках та визначився з композицією, то почав працювати над великим полотном "На білому II", - розповідає Олександр Кухар, заступник завідувача мистецьким центром. Відтак представлені роботи є свідченням розробки нетипової для Кандинського теми "білофонового" олійного живопису, що заклали основу для появи великоформатного твору 1923 року, що нині зберігається у паризькому Центрі Жоржа Помпіду.
Як створювали виставку в "Шоколадному будиночку"
Окремим завданням для музею була робота над дизайном експозиції для того, щоб зацікавлювати людей приходити на виставку.
"Переговорний процес з колекціонером та робочою групою проєкту проходив близько двох років. Якби ми представляли живопис — це було б не таким складним завданням для нас, аніж подати ескізи", - розказує Кухар.
До роботи над експозицією залучели майстерню графічного дизайну Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Разом із викладачами та студентами були створені макети, що повторюють окремі фігури з ескізів художника. На виставці ці фігури масштабовано та наклеяно на стіни, що дозволило "розкласти" композицію на окремі частини.
"Це створило візуальний ефект потрапляння у простір твору: можливо бачити рух, динаміку, що посилює враження від огляду оригіналів фрагменів скетчбуку", - говорить Олена Винокур.
Також частиною проєкту стала інсталяція, що поєднує музичний твір Олександра Скрябіна "Прометей" (1910), відео-ряд та фігури, розміщені у затемненому просторі. Цей експеримент, передусім, звертається до самого підходу Кандинського у його творах, заснованих на динаміці взаємодії між кольорами та формами, а також синестезії у сприйнятті творів не лише з візуальної точки зору, а й із музичної.
