Людина у чорному одязі чи з темним макіяжем — гот чи готка. Але чи справді достатньо просто чорного одягу, щоб так називатися? Що таке готична субкультура та готична музика, і який стосунок до цього мають архітектура та вікторіанська епоха?
Слово «готика» існує одразу в кількох культурних вимірах: як архітектурний стиль, як література, як музичний жанр і як субкультура. Проте ці явища пов'язані між собою не напряму, а радше мережею культурних асоціацій. У різні епохи вони накладалися одна на одну й поступово сформували складний образ готики.
У цьому тексті Ана Вітязь у межах проєкту «Artилерія» на Суспільне Культура досліджує, як середньовічні собори, вікторіанська жалоба та лондонські клуби 80-х сплелися в одну з найвпливовіших субкультур світу.
Передісторія готичного стилю
Попри схожу назву, готичний стиль не був створений германськими племенами готів. Його зародження пов'язують із перебудовою абатства Сен-Дені поблизу Парижа у XII столітті під керівництвом Абата Сюжера. Саме тоді формується архітектурний стиль, який сьогодні називають готичним. Але у той час цей стиль називали «французькою роботою» або просто модерною архітектурою.
Сам термін «готичний» спершу мав негативне значення. В епоху Відродження італійський художник та історіограф Джорджо Вазарі зневажливо назвав середньовічну архітектуру «готичною», щоб підкреслити її відмінність від античної. Назва пов'язана з уявною варварською спадщиною готів, яких гуманісти Відродження вважали винними у занепаді античної культури.
Літературна готика
Протягом наступних століть негативне забарвлення терміна послаблюється. У XVIII столітті «готичний» переходить у літературу й отримує нове значення.
У 1764 році Горас Волпол публікує «Замок Отранто» — перший готичний роман. У ньому замок перестає бути просто архітектурою, втрачає значення символу захисту і стає місцем тривоги, насильства і надприродного. «Готичний» починає означати особливий тип емоційного досвіду.
Готика продовжує розвивається в літературі Мері Шеллі та сестер Бронте, а також знаходить своє відображення в романі Джейн Остін «Нортенґерське абатство», який водночас є пародією на популярні готичні твори. У XIX столітті одним із центральних образів готичної літератури стає вампір: уперше він постає в сучасному літературному вигляді у повісті Джона Полідорі «Вампір». Цей образ розвиває Шерідан Ле Фаню в «Карміллі», а роман Брема Стокера «Дракула» остаточно закріплює його як у готичній літературі, так і в масовій культурі.
У середині XX століття, коли модернізм домінує в літературному каноні, Ширлі Джексон стає однією з ключових авторок, які переосмислюють готичну літературу. У її творах джерелом страху стає не надприродне, а психологічний стан людини та напруга повсякденного досвіду.
Вікторіанська епоха, візуальний код
Вікторіанська епоха, у межах якої активно розвивалася готична література, стала важливим культурним контекстом, що частково вплинув на формування візуальних і символічних уявлень, які згодом були переосмислені в готичній субкультурі XX століття.
Після смерті принца Альберта у 1861 році королева Вікторія носить чорний жалобний одяг до кінця життя. В умовах індустріалізації це швидко перетворюється на соціально впізнаваний код жалоби, доступний уже не лише еліті. До початку ХХ століття жалобний одяг стає поширеним у різних соціальних класах, а універмаги відкривають спеціальні відділи для таких речей.
Вікторіанська культура також розвиває особливий інтерес до тем смерті, пам'яті та потойбічного. Це проявляється в поховальній естетиці, фотографії post-mortem, декоративному мистецтві та літературі.
Масова культура
До речі, поняття «готичний» люди, не дотичні до цього, часто асоціюють із «Сімейкою Адамсів», але цікавий факт: її першоджерелом є карикатури Чарльза Аддамса, які, починаючи з 1938 року, він публікував у журналі The New Yorker. Саме ці образи згодом ляжуть в основу телевізійної адаптації — серіалу «Сімейка Адамсів» 1964 року. Вони стали одними з найвпізнаваніших образів, які почали асоціюватися з готичною естетикою. Проте неймовірна популярність цієї історії, а особливо нового серіалу «Венздей», не пішла на користь і частково викривила поняття готичності для пересічного глядацтва: воно почало більше асоціюватися з Гелловіном чи карнавальними костюмами, аніж із реальною готичною субкультурою.
Субкультура
Готична субкультура виникає на перетині музики, візуальної естетики та способу мислення. Вона не зводиться лише до одягу чи зовнішнього вигляду — це спосіб інтерпретації світу, в якому важливе місце займають теми емоційної глибини, відчуження, меланхолії та інтересу до темного і прихованого.
Наприкінці 1970-х та на початку 1980-х Велика Британія переживала економічну кризу, деіндустріалізацію та жорстку консервативну політику уряду Маргарет Тетчер. У середині 1980-х ці процеси супроводжувалися масовим закриттям шахт і страйками. До цього додавався постійний психологічний тиск Холодної війни та страх ядерного конфлікту.
Якщо панк-рух відповідав на ці виклики агресивним соціальним протестом, то готична субкультура частіше зверталася до ескапізму, самоаналізу та занурення у внутрішній світ. Для багатьох її представників це стало способом дистанціюватися від буденності, матеріалізму й суспільних очікувань. Водночас готична субкультура стала прихистком для всіх, хто почувався іншим і відчуженим від соціального канону «нормальності». Тому історично ця субкультура органічно засуджує будь-які форми дискримінації — як-от расизм, сексизм чи гомофобію.
Значний вплив на формування готичної моди мали музиканти, на яких почали орієнтуватися шанувальники. На ранніх етапах готи також запозичували окремі елементи панківського стилю, зокрема масивні зачіски, пірсинг тощо та вікторіанські елементи. У 1980-х образи були значно більш радикальними та епатажними, ніж у подальші періоди розвитку субкультури.
То що таке готична музика, тобто готичний рок
Готичний рок сформувався наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років на основі постпанку, який своєю чергою виріс із панк-сцени. Спочатку термін «готичний» використовували не як назву жанру, а як опис похмурого, атмосферного та меланхолійного звучання окремих постпанкових гуртів.
За словами Лола Толгерста, колишнього барабанщика та учасника гурту The Cure, головна різниця між панком і готикою полягає в тому, що готика здатна поєднати в одній пісні «любов і смерть», а також зосереджується більше на невидимому і внутрішньому, ніж на зовнішньому й очевидному.
З часом ця естетика оформлюється в окремий музичний напрям, який отримає назву «готичний рок». Для нього характерні важкі басові лінії, мінімалістичні або атмосферні гітарні партії, використання клавішних та холодне, відсторонене звучання. Лірично готична музика тяжіє до тем смерті, втрати, відчуження, любові та екзистенційної тривоги.
Вже ретроспективно багато хто називає The Doors (точніше їхній альбом Strange Days) протоготикЦе означає що цей гурт не є представником жанру, але безпосередньо вплинув та надихнув на нього.-гуртом. До цієї категорії дехто також зараховує і Joy Division та Velvet Underground: вони не були готичними в прямому сенсі, але якоюсь мірою вплинули на формування жанру.
Окремо часто згадують Девіда Бові як ключову фігуру, чий вплив виходить за межі жанрів і стосується передусім образності, сценічності та ідеї постійної мистецької трансформації. Фільм «Голод» (The Hunger, 1983)Історія про холодну і прекрасну вампірку Міріам, яка блукає в темряві модних нічних клубів Мангеттена в пошуках свіжої крові. Коли її вірний напарник Джон раптово починає незрозумілим чином старіти, до нього на допомогу приходить науковиця, яка стає частиною жахливого трикутника, зітканого з бажання, сексу і крові., де знявся Бові, а також готичний гурт Bauhaus, часто розглядають як один із культурних творів, що суттєво вплинули на візуальну уяву готичної субкультури.
Тож готична музика не виникла як різкий розрив із попередніми сценами, а сформувалася поступово — як оформлення вже наявної «темної» естетичної чутливості, що згодом стала окремою культурною сценою.
Формування жанру
Гурт Bauhaus та їхній трек Bela Lugosi's Dead (1979)Присвячений смерті актора, який грав Дракулу у культовій екранізації історії. часто розглядають як одну з ключових точок кристалізації готичної естетики. Хоча в академічному сенсі не існує офіційно визначеного першого готичного гурту, саме цей реліз зазвичай називають моментом, коли готичний код стає впізнаваним як окрема культурна мова.
Важливу роль також відіграли Siouxsie and the Banshees і The Cure. Обидва гурти були частиною постпанк- і альтернативної сцени та суттєво вплинули на формування звучання й естетики, які згодом почали асоціюватися з готикою, хоча самі музиканти не хотіли визначати себе в межах конкретного жанру.
Проте альбом Pornography (1982) гурту The Cure часто розглядають як один із найпохмуріших і найвпливовіших для розвитку готичної музики.
У період його створення Роберт Сміт перебував у складному емоційному стані (і ледь не покінчив життя самогубством), що відобразилося на загальному звучанні та атмосфері запису. Альбом вирізняється насиченим, напруженим саундом, де використовуються драммашини, ефект фленжера та виразні басові партії, що вплинули на формування естетики похмурого звучання, яке згодом перейняли багато готичних гуртів. Тексти пісень, пронизані темами тривоги, відчуження та внутрішньої кризи, закріпили уявлення про готичну лірику як більш сповідальну й емоційно відверту.
Поки The Cure занурювалися в рефлексію, The Sisters of Mercy додали жанру монолітності. Постпанкова основа, низький баритон, нищівний бас і драм-машина Doktor Avalanche, яку вони використали замість барабанщиків. Вони сформували звучання, яке вважається одним із канонічних для готик-року, хоча й відхрещувалися від причетності до цього жанру
Паралельно з'являються й інші колективи, які формують ранню готичну сцену в різних країнах Європи. Серед них — Xmal Deutschland у Німеччині, Paralisis Permanente в Іспанії, а також британські Sex Gang Children, Skeletal Family та Specimen.
У цей період музична преса починає частіше використовувати слово «готичний» для опису нової хвилі похмурих постпанкових гуртів. Термін виходить за межі журналістських оглядів і стає самоназвою цілої сцени.
Клубна сцена: Batcave
Batcave — легендарне місце, яке стало важливим простором формування готичної субкультури. Воно було відкрите у Лондоні у 1982 році та стало не просто клубом, а цілим феноменом.
Клубом керували учасники гурту Specimen Оллі Віздом і Йон Клейн. Спочатку там звучали переважно глем-рок і ньювейв, однак його специфіка незабаром змінилася в бік постпанку і готичної музики, популярність якої стрімко зростала. Серед відвідувачів клубу були такі відомі музиканти, як Роберт Сміт (соліст The Cure), Пітер Мерфі (соліст Bauhaus), Сьюзі Сью (солістка Siouxsie and The Banshees), Нік Кейв та інші учасники сцени.
У Batcave виступали переважно гурти Specimen, Sex Gang Children, Alien Sex Fiend, Play Dead та менш відомі колективи; 1984 року тут відіграли концерт американці Christian Death. У 1985 році клуб було вирішено закрити, оскільки він почав перетворюватися з місця для «своїх» на «туристичне» місце, куди приходили люди, взагалі не дотичні до цієї культури, аби подивитися на готів.
Цікавий факт щодо назви клубу: Batcave буквально перекладається як «печера кажанів». Загалом образ кажана (bat) дуже поширений у готичній субкультурі, згодом він закріпився у сленгу. У 1990-х «новеньких» готів, які тільки починають свій шлях у субкультурі, почали називати baby bats (дитинчата летючої миші). Цей термін використовують і досі.
Сцена швидко виходить за межі одного клубу. У Великій Британії з'являються інші локальні центри, зокрема F Club у Лідсі, який спочатку формувався як панк-простір, але поступово також став частиною ширшого альтернативного руху.
До середини 1980-х готична сцена розширюється і набуває більш чіткої ідентичності. Fields of the Nephilim, The Mission та інші гурти закріплюють її звучання як окремий музичний напрям.
Паралельно у США формується споріднена сцена дез-року. Її найвідомішим представником став гурт Christian Death, який поєднав енергію панку з готичною естетикою та окультною образністю, створивши американську версію того, що у Великій Британії розвивалося як готик-рок.
У Японії виникає гурт Buck-Tick, який частково пов'язують із готик-роком та постпанком, хоча їхня музика виходить за межі одного жанру. Вони також вплинули на розвиток японської альтернативної сцени, зокрема на формування естетики visual kei, що згодом стало окремим культурним явищем.
У Європі водночас розвивається дарквейв — більш електронна та мінімалістична форма похмурої музики, що поєднує елементи постпанку, синтезаторної музики та готичної естетики. Наприклад, Clan of Xymox.
У 1990-х формується готик-метал як окрема гілка, що виросла з дум-металу, але зберігає естетичну спорідненість із готичною сценою. Серед найвідоміших прикладів — Type O Negative (США) та Katatonia (Швеція), які значною мірою вплинули на формування звучання жанру, поєднуючи похмурий атмосферний метал із меланхолійною естетикою.
В Україні готик-рок ніколи не був настільки масовим явищем, як метал чи панк. Втім, окремі гурти зверталися до цієї естетики та звучання. Наприклад, Кому Вниз, звучання якого є на межі готик року та індастріалу. А в андеграунді існували такі проєкти, як Pirate Band чи The Nightchild.
Через невеликий масштаб сцени більшість таких проєктів залишалися відомими переважно в межах локальної альтернативної спільноти.
Пізніше з'являються інші постготичні напрями, натхненні готичним роком та субкультурою.
Сьогодні спадщина готичної сцени продовжує впливати на сучасний постпанк, дарквейв і колдвейв. Серед гуртів, яких часто пов'язують із цим напрямом, — Lebanon Hanover (Німеччина) та She Past Away (Туреччина), які поєднують елементи класичної готичної музики із сучасним звучанням.
Проте, межі жанру залишаються розмитими, а сама готика продовжує існувати не лише як музичний напрям, а і як ширше культурне явище.
Одяг і мода
Залежно від періоду та сцени готична мода поступово розгалужувалася на різні підстилі: traditional gothОригінальна естетика готичної субкультури, що виникла з Batcave-сцени 1980-х років. Вона характеризується сильно начесаним волоссям, блідою основою макіяжу, драматичним стилізованим підводженням очей і DIY-панківським підходом до моди., romantic gothЦе стиль, який виник на основі другої хвилі готик-року, який поєднує темну естетику з темами романтизму XIX століття та готичної літератури, а також середньовічно-вікторіанської естетики в одязі., industrial gothПоєднання темної естетики традиційної готики з механічними, дистопійними та візуальними текстурами індастріал-музики та кіберпанку., cybergothМікс готики з рейв-культурою. Тут з'являються неонові кольори, UV-реактивні елементи, маски, окуляри, дреди/шиньйони з пластику, світлодіоди., mall gothБільш комерціалізована й спрощена альтернатива традиційній готиці, що сформувалася наприкінці 1990-х — на початку 2000-х. Виникла як реакція на андеграундну сцену й поширилася через мережі магазинів із доступним «готичним» одягом, який можна було знайти майже в будь-якому ТЦ. та інші. Всупереч відмінностям, їх об'єднує спільне ядро — темна палітра, драматичність, театральність і тісний зв'язок із музикою як основою ідентичності.
Від початку готика не була частиною модної індустрії. Вона виникла як антимода — субкультурна система, що формувалася через музику, клуби та концерти. Образи створювалися індивідуально, через DIY-підхід або через речі з секонд-хендів і нішевих магазинів. Її естетика існувала паралельно до модного мейнстриму, а не всередині нього.
У 1980-х роках готика залишалася переважно андеграундним явищем. Модна індустрія майже не взаємодіяла з цією сценою безпосередньо, хоча загалом у той період починає змінюватися ставлення до вуличних субкультур.
Важливим містком між андеграундом та великою модою стала Вів'єн Вествуд. Разом із менеджером Sex Pistols Малкольмом Маклареном вона формувала естетику раннього панку через свій легендарний лондонський бутік на Кінгс-роуд (який у різний час називався Sex та Seditionaries). Використання бондажу, шпильок, рваних тканин і провокаційних написів згодом стало фундаментом і для готичного DIY-стилю.
Після розпаду гурту Вествуд дистанціювалася від цього контексту та перейшла у бік більш історичних та театралізованих образів. Дизайнерка стала однією з фігур, які показали, що субкультурна естетика може впливати на моду.
У 1990-х роках вплив готичної естетики на моду стає більш помітним, однак переважно проявляється опосередковано — через використання темної кольорової гами, простих силуетів і загальної візуальної стриманості без прямого цитування субкультурних кодів.
На межі 1990-х і 2000-х років готика починає частіше використовуватися як джерело візуальних і концептуальних референсів у високій моді. Серед дизайнерів, яких у цьому контексті найчастіше згадують: Александр Макквін, Рік Овенс, Анн Демельместер, Гарет П'ю, Йоджі Ямамото та Джон Гальяно. У їхніх роботах це реалізується через силует, матеріали, історичні відсилання та сценографічність подачі.
Термін «haute goth» іноді використовують для опису цього явища як умовного позначення адаптації готичної естетики у межах високої моди та концептуального дизайну.
Середньовічні собори, вікторіанські романи про вампірів та тусовки в Batcave — це не послідовна історія, а різні культурні явища, об'єднані тягою до таємничого та темного. Готична субкультура та готичний рок виникли як самостійні явища, що переосмислили мотиви й образи, які раніше сформувалися в архітектурі, літературі та мистецтві й згодом почали асоціюватися з готикою.
Сьогодні готична естетика є однією з найвпізнаваніших у масовій культурі, хоч її продовжують зводити до стереотипів або сприймати лише як візуальний стиль, відірваний від середовища, з якого вона виросла.
Важливо також розрізняти готичний стиль одягу та готичну субкультуру. Можна вдягатися готично, не належачи до спільноти, і навпаки — бути готом чи готкою, не дотримуючись впізнаваної візуальної естетики. Справжнім серцем цієї субкультури завжди була і залишається музика.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
