Талант-шоу — це зовсім не унікальний формат для світового телебачення. Кожна країна має свої версії "X-фактору" чи "Голосу країни". Україна не є винятком. Хоч формат талант-шоу вважається застарілим, переможці та учасники цих програм досі є активними та популярними учасниками музичної сцени. До того ж, аби отримати визнання та цінні звʼязки на зйомках талант-шоу, зовсім не обовʼязково у ньому перемагати.
На хвилі ностальгії продюсери таких талант-шоу, як "Голос країни" та "Фабрика зірок" заявили про повернення своїх програм, а новий сезон "Караоке на майдані" уже знімають у Києві. Також на YouTube існує шоу "Мультитрек", яке багато в чому повторює та переосмислює цей телевізійний формат.
Якими були талант-шоу раніше та чи є у них якесь майбутнє — у новому тексті Вінстона Вона для проєкту "Artилерія" від Суспільне Культура.
На сцену з вулиці
Коли з'явилося "Караоке на майдані", термін "талант-шоу" ще не вкорінився в українській мові. Власне, програма з'явилася за декілька років до буму талант-шоу на американському та європейському медіаринку початку нульових.
Перший ефір "Караоке на майдані" вийшов в січні 1999 року. За своїм форматом програма більше нагадувала народну розвагу, аніж гламурне талант-шоу на кшталт "Х-фактору" чи "Фабрики зірок". Люди стояли колом, і з кола підходили охочі заспівати пісню. На архівних записах ефірів можна впізнати юних Тіну Кароль, Макса Барських, Аліну Паш та багатьох інших відомих зараз артистів.
В усіх сезонах крім останнього ведучим був Ігор Кондратюк. У 2026 його замінив репер та телеведучий Хайдар Хасан, відомий за своєю музикою, яку випускає під іменем Хас, та YouTube-проєктами "Здибанки" та "А він шо, а вона шо".
В часи, коли програма виходила на "Інтері", співи на майдані усе ще змушували українців зосередити свій погляд на екрані зранку перед роботою, але не могли дати знайденим на вулиці талантам чогось більше за дві хвилини слави й кошик майонезу. Тому продюсери вирішили запропонувати народним улюбленцям серйозний "Шанс".
Шоу "Шанс" стало продовженням "Караоке на майдані", де переможці отримали змогу дати старт своїй кар'єрі.
Учасників "Шансу" відбирали на ефірах "Караоке на майдані" і відправляли до зіркових тренерів, склад яких постійно мінявся. Та і взагалі, вертикаль між зірковими "тренерами" й іншими учасниками продакшену шоу була розмита, якщо не відсутня.
Виступи учасників постійно переривалися фрагментами закулісної рутини. Багато уваги у кадрі приділяли стилістам, хореографам та іншим, до того невидимим фахівцям індустрії.
Завдяки "Шансу" знаменитостями стали такі люди, як Дмитро Коляденко, Володимир Бебешко, Олександр Ягольник та Юрій Бардаш. Кадри із залаштунків дали масовому глядацтву уявлення про те, як працюють процеси всередині музичної індустрії. Іноді ці сюжети були настільки хаотичними, що місцями нагадують гонзо-репортажіРепортажі, створені у хаотичній та сирій стилістиці..
Втім, попри унікальну атмосферу з випускників "Шансу" сучасні слухачі згадають хіба що Віталія Козловського, Дмитра Кадная та гурт Quest Pistols.
Промислові рейки
Набагато ж продуктивнішим талант-шоу того часу була "Фабрика зірок". На відміну від хаотичного "Шансу", який радше документував робочі ритми шоубізнесу, "Фабрика" поставила пошук талантів на промислові рейки.
Якщо "Шанс" намагався створити українське талант-шоу з нуля, лише частково спираючись на побачене у західних колег, то "Фабрика зірок" була офіційною адаптацією телевізійного проєкту Star Academy від нідерландської телекомпанії Endemol.
Шоу починалося з кастингу, де обирали шістнадцятьох учасників, яким надавали місце у так званому зоряному будинку, де вони жили разом та займалися творчістю. Наявність спільного простору, де артисти ділили не тільки творчість, але і побут, додавала "Фабриці зірок" також елементів реаліті-шоу.
Багато "фабричних" артистів прийшли на цей проєкт після участі в "Шансі". Слава, здобута в "Шансі" для багатьох із них вже почала вивітрюватися. Шоу було відзняте, а співпрацю з продюсерами, яких зустріли на шоу, продовжили одиниці: Віталій Козловський надалі випускав музику і гастролював під крилом Ігоря Кондратюка, а Quest Pistols так само співпрацювали з Юрієм Бардашем, як і до "Шансу".
Втім, окрім тих, хто побачили у "Фабриці зірок" другий "Шанс", були й такі артисти та артистки, які запам'яталися передусім участю у "Фабриці". Влад Дарвін, Світлана (тоді ще Аліса) Тарабарова, Даша Астаф'єва, Брати Борисенки, Макс Барських, Володимир Дантес та багато інших завдячують стартом кар'єри саме "Фабриці зірок".
За продуктивністю з "Фабрикою" може зрівнятися хіба що "Голос країни". Акцент шоу був саме на співпраці продюсерів та артистів, тому, можливо, серед усіх українських талант-шоу "Голос" був найменш цікавим із драматичного боку.
Найбільшою інтригою шоу був процес відбору, який відбувався наосліп, поки тренери сиділи у кріслах спиною до сцени. Кожен із них міг натиснути на кнопку свого крісла і таким чином сказати так людині на сцені.
Оскільки на "Голосі" не було ані елементу реаліті-шоу, який був на "Фабриці зірок" та "X-Факторі", тримати увагу глядацтва доводилося вокальною підготовкою і постановою номерів.
Якби не це шоу, ми могли б ніколи не почути імена Христини Соловій, Арсена Мірзояна і Стаса Корольова з Юлею Юріною, які на зйомках шоу і зібралися в гурт Yuko, що зрештою став культовим.
Трешове і культове
Піку видовищності українські талант-шоу досягли на телеканалі "СТБ". Першим із таких була "Україна має талант", завдяки якому і ввели термін "талант-шоу" у широкий вжиток в українській мові.
Учасники не обмежувалися музичними номерами й часто показували різні нестандартні навички на кшталт ковтання шпаг або дресування котів. Найбільший інтерес у цьому шоу був до ексцентричних персонажів, які приходили на кастинг і здебільшого отримували негативні відповіді від суддів.
Попри те, що в усіх десяти сезонах програми хтось перемагав, народною зіркою, яку ця програма показала світу, можна назвати Петра Моставчука, відомого також як МС Петя. Реп-артист та спортсмен із села Хлівище Чернівецької області мав локальну популярність у мережі до участі у проєкті, але з появою на телебаченні про нього дізналася вся Україна.
Його фристайл у випуску телепрограми розсмішив суддів — Петро збивався з біта та не завжди міг вигадати наступний рядок. Але ця поява все одно привела тисячі людей до його соцмереж, де Петро мотивував людей займатися спортом та творчістю. Пізніше інші моменти з його відео та трансляцій стали ще гучнішими мемами, ніж поява на "Україна має талант".
З 2022 року Петро брав участь у бойових діях, а зараз знову веде сторінки у соцмережах та записує треки.
Також можна згадати репера Максима Доші з Одеси, виступи якого стали глобальним мемом в інтернеті пострадянських країн. Ще більш уважні глядачі також згадають Євгена Кіріка під псевдонімом Frayd з піснею “Сумасшедший трансвестит” (укр. "Божевільний трансвестит"), яку він виконав у саморобному футуристичному костюмі з пакувальних матеріалів та світлодіодів. Уся творчість Frayd’а була присвячена темам сексуальності та протесту проти гетеронормативного сприйняття світу.
Дисклеймер: Слово "трансвестит" є застарілим терміном на позначення трансґендерних людей та зараз вважається дискримінаційним. У цьому тексті воно згадане суто з метою збереження автентичної назви пісні.
Але Frayd виступав уже на іншому шоу — на "X-Факторі". І хоч на "Х-Факторі" теж не бракувало кемповихКемп — естетичний напрям, що характеризується ґротескними перебільшеннями та провокацією. Кемп поширений у мистецтві ЛГБТКІ+людей. та фрикових виступів, метою програми був саме пошук талантів серед початківців.
Однією з основних конкурентних переваг "X-Фактору" перед іншими талант-шоу були зіркові гості, які виступали у прямих ефірах фіналу шоу.
На той момент багато де запрошували напівзабутих попартистів, як-от 2Unlimited, Modern Talking, Dr. Alban та інших, які мали популярність здебільшого на пострадянському просторі. Але "X-Фактор" справді вражав ексклюзивом — серед гостей були Патрісія Каас, переможниця "Євробачення" 2007 року Марія Шеріфович, Кайлі Міноуґ, Глорія Ґейнор, Шер Ллойд (яка стала популярною саме через участь в оригінальному, британському "X-Факторі") та багато інших.
В більш пізніх сезонах, звісно, було вже менше гучних імен серед зіркових гостей, і їхнє місце посіли фіналісти попередніх сезонів та самі зіркові тренери.
У часи найбільшої популярності талант-шоу на українському телебаченні культурні кордони з Росією були більш розмитими, аніж зараз. Тому часто і серед гостей, і серед суддів можна було зустріти російських артистів, а учасники приходили з каверами на пісні виконавців з Росії.
Українські шоу атакують у відповідь
Українське телебачення у середині 2010-х набрало такої популярності, що стало популярним за межами України. Окремі номери з "Україна має талант" і перипетії між учасниками та учасницями "Топ-моделі по-українськи" потрапляли в інфопростір сусідніх країн.
Зокрема, існували групи у російській соцмережі "ВКонтакте", присвячені українському телебаченню. Найбільша з них називалася "Я смотрю украинские шоу и радуюсь жизни" (укр. "Я дивлюся українські шоу і радію життю") і налічувала понад 70 тисяч підписників. Окрім талант-шоу, глядачі дивилися та обговорювали такі програми, як "Кохана, ми вбиваємо дітей", "Хата на тата", "Половинки" та "Говорить Україна”.
Звісно, більшість контенту в таких групах мала гумористичний характер. Але тон мемів, які публікувалися там, не можна було назвати образливим за ознакою національності. Глядачів смішили радше ситуації, в які потрапляли герої програм, аніж їхні мова та ідентичність.
Тод продукт "Нового каналу" або "СТБ" існував не у контексті треш-контенту, а становив серйозну конкуренцію програмам російського телебачення. Навіть попри те, що українська мова, якою говорили деякі герої програм, була здебільшого незрозумілою для росіян, а самі шоу майже не транслювали у російському ефірі. До певної міри феномен популярності українських телешоу в Росії можна сприймати як своєрідну контратаку на російський інфопростір.
Чи кажемо ми так?
Колишні учасники талант-шоу стають суддями наступних сезонів, як, наприклад, Дмитро Монатік (починав на "X-Факторі" та "Танцюють всі!") чи Олександра Заріцька з гурту Kazka (також починала на "X-Факторі"). Тим часом артисти-початківці часто стикаються з небажанням просувати свою музику.
"Я артист, а не блогер", "Уявіть, якби Курту Кобейну доводилося би знімати танці в TikTok" — такі тези можна почути від молодих артистів. Та і прийоми просування у соцмережах, які працювали раніше, зараз вже здаються заїждженими та неактуальними. Тому запит на програми, в яких у молодих артистів є можливість безпосереднього контакту з представниками індустрії, з'являється знову.
Є два приклади спроб перенести формат талант-шоу на український YouTube. "За її лаштунками" від музичної платформи "На її основі" не можна навіть назвати талант-шоу у звичному сенсі, це скоріше серія документальних відео про знайомства та співпрацю різних артистів та продюсерів. І не можна сказати, що "Мультитрек" має успіх, який можна порівняти з ранніми сезонами "X-Фактору" чи "Голосу країни".
Найпопулярніше відео на YouTube-каналі цього талант-шоу — це кліп гурту Adam, який мав свою аудиторію і популярність ще задовго до появи "Мультитреку".
На хвилі ностальгії про повернення своїх проєктів оголосили творці програм "Фабрика зірок" та "Голос країни", а нещодавно почалися зйомки нового сезону "Караоке на майдані" з новим ведучим. Певна річ, на ці програми чекає швидкий і сильний старт, але що буде далі?
З усіх талант-шоу 2000–2010-х років на високій ноті завершилася хіба що "Фабрика зірок", всі ж решта тягнулися понад 10 сезонів, поступово втрачали рейтинги і зрештою сягнули краху в часи пандемії.
З тих часів акцент слухацтва сильно змістився з безпосередньо вокальних даних до продакшену та образів. А старі формати на кшталт “X-Фактору” чи “Голосу країни” або й навіть "Караоке на майдані" спиралися саме на них, тому навряд чи в них є шанс чимось здивувати сучасну аудиторію.
Втім, у "Фабрики зірок" або "Шансу" краще вийшло би працювати з нинішніми трендами, адже в цих програмах багато уваги приділялося створенню образу гурту чи артиста. Але головним все ж лишається питання — чи зможуть люди, які працювали над проєктом 15 або 20 років тому, зробити щось актуальне зараз?
З іншого боку, можна сказати, що українському суспільству бракує телебачення. Телебачення — це передусім про глобальність та всеохопність, які потрібні, зокрема, попартистам.
Через те що немає налагодженого механізму, аби "зайти у телевізор", багато виконавців, які експериментують у межах попмузики, не можуть пробитися на ширшу аудиторію. Цим зумовлена також велика кількість заявок на участь у нацвідборі "Євробачення", який наразі є єдиним рейтинговим талант-шоу в українському ефірі. Проте пісні попартистів нового покоління все одно залишаються почутими лише найбільш активними слухачами, а лідерами на сцені масової попмузики лишаються ті самі імена, що й 10 років тому. Тому і складається враження, ніби звучання української попмузики застаріле і нікуди не рухається. І навіть якщо нові сезони шоу проваляться, їх все одно варто зняти як мінімум для того, аби трохи освіжити загальне музичне тло українського телебачення.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
