Австрійський кінематограф у масовій свідомості може асоціюватись з чимось консервативним або, навпаки, з рафінованим артхаусом не для всіх. Проте сучасні австрійські режисери вміють бути зухвалими, знімати кіно на межі фолу й забирати головні нагороди Берлінале.
21 травня в київському кінотеатрі "Жовтень" стартує щорічний "Тиждень австрійського кіно". Завдяки Посольству Австрії, компанії "Артхаус Трафік" та Amic Energy фестиваль не обмежиться столицею – пізніше локальні синефільські покази пройдуть у Львові, Чернівцях та Дніпрі.
Цьогорічна селекція – це п'ять історій про спроби вирватися із системи, деконструкцію зашкарублих міфів та бенефіс Сандри Гюллер, яка остаточно закріпила за собою статус головної акторки сучасної Європи. Розбираємося, на що купувати квитки в першу чергу.
Подвійний удар Сандри Гюллер: історичний костюм без нафталіну
Головний тренд цьогорічного фестивалю – радикальний перегляд історичного кіно без нудних байопіків. Замість них – наелектризовані драми, де минуле є лише декорацією для абсолютно сучасних рефлексій. І в обох головних стрічках править бал Сандра Гюллер.
- "Сісі і я" — Фільм відкриття
Режисерка: Фрауке Фінстервальдер
Забудьте про солодку імператрицю Сісі у виконанні Ромі Шнайдер з кінематографа минулого століття. Нова «Сісі» – це костюмована драма з елементами панку, яка збурила програму «Панорама» на Берлінале.
Сюжет крутиться навколо графині Ірми (Сандра Гюллер), яка стає придворною дамою та найближчою компаньйонкою ексцентричної імператриці Єлизавети Баварської (Сюзанне Вольф). Замість палацового етикету на глядача чекає подорож у світ жіночої одержимості, токсичної дружби та бунту проти патріархального світу королівських зобов’язань. Візуальний стиль бездоганний, адже недарма фільм забрав Німецьку кінопремію за найкращі костюми.
- "Роуз"
Режисер: Маркус Шляйнцер
Похмура, психологічно щільна драма, за яку Гюллер отримала «Срібного ведмедя» на цьогорічному Берлінале. Європа, знекровлена Тридцятилітньою війною. У напіввимерлому селі з’являється таємничий солдат Роуз і заявляє права на місцевий маєток.
Селяни дивляться на зайду вовком, але Роуз ховає секрет, куди масштабніший за фальшиві папери на землю. Під чоловічим одностроєм ховається жінка, готова на будь-який радикальний крок, включно зі шлюбом із донькою фермера, аби просто отримати шанс на нове життя. Це жорстке, але надзвичайно сильне кіно про виживання та ідентичність.
Віденський кемп, старіння та дельта Міссісіпі
Інша частина програми радше схожа на коктейль із чорного гумору, екзистенційної меланхолії та легкого роуд-муві.
- "Кривава графиня"
Режисерка: Ульріке Оттінгер
Що буде, якщо змішати віденський психоаналіз, вампірську естетику, іронічний детектив та запросити на головну роль Ізабель Юппер? Вийде свіжий хіт Берлінського кінофестивалю від ветеранки німецького авангарду Ульріке Оттінгер.
Легендарна графиня Баторі прокидається після багатовікового «сну краси» й опиняється в сучасному Відні. Разом із покоївкою вона вирушає на пошуки свіжої крові (у прямому сенсі), паралельно тікаючи від племінника, його психотерапевта та цілої банди божевільних вампірологів. Це стильний, абсурдний і дуже смішний кемп для тих, хто втомився від серйозного виразу обличчя в кіно.
- "Найсамотніша людина в місті"
Режисери: Тіцца Кові, Райнер Фріммель
Щемка драма, що зафільмувала реальність на стику з художнім вимислом. Головну роль тут грає справжня легенда австрійської сцени – 80-річний блюзмен Ел Кук.
Його персонаж живе у старій віденській кам'яниці, яку ось-ось знесуть забудовники. Навколо нього тисячі вінілів, книги й спогади. Коли стіни його звичного світу починають рушитися, старий вирішує втілити мрію всього життя – доїхати до дельти Міссісіпі, звідки колись народилася його улюблена музика. Стрічка отримала приз за найкращий саундтрек на Берлінале-2026 і є, мабуть, наймеланхолійнішим релізом цієї весни.
- "Бабине літо"
Режисерка: Піа Гірцеггер
Найдемократичніша картина фестивалю, яка працює як ідеальний антидепресант. Троє подруг, чий вік м'яко перевалив за сорок, вирішують влаштувати класичний ностальгійний вікенд із наметами. Проте випадкова й доволі пікантна знахідка перетворює банальний кемпінг на дику подорож до Венеції.
Це легка, терапевтична комедія про кризу середнього віку, яка без зайвого моралізаторства нагадує: перевигадати себе заново та зламати старі звички можна в будь-який момент. А головне – мати правильну компанію.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
