Цього року на "Золоту пальмову гілку" претендують п'ять режисерок із загалом двадцяти двох відібраних фільмів. За останні 20 років цей показник поступово зростав.
Про це пише Franceinfo.
Французькі режисери цього року особливо помітні в боротьбі за "Золоту пальмову гілку": п'ять фільмів із двадцяти двох у програмі — французькі. І вперше серед режисерів у конкурсній програмі жінок більше, ніж чоловіків. Троє з них представляють свої роботи в офіційній програмі — Жанна Еррі, Леа Мізіус і Шарлін Буржуа-Таке.
Жанна Еррі, яку високо цінують за реалістичний стиль і точну роботу з акторами, є режисеркою фільмів "Пупіль" (2018), номінованого на сім премій "Сезар", та "Я завжди бачитиму ваші обличчя" (2023). Її третій фільм — "Гаранс", історія молодої акторки, яка стикається з алкоголізмом. Головну роль у стрічці виконала Адель Екзаркопулос. Хоча Еррі писала сценарій і діалоги до фільму Жульєна Колонни "Королівство", представленого у 2025 році в секції "Особливий погляд", це її перша участь в офіційному конкурсі як режисерки.
Тридцятисемирічна Леа Мізіус, молодша й більш експериментальна режисерка, вже зняла фільми "Ава" (2017) та "П'ять дияволів" (2022, показані у секції "Двотижневик режисерів" у Каннах того року), а також була співавторкою сценарію до стрічки "Емілія Перес" режисера Жака Одіара. Її третій повнометражний фільм "Історії ночі" є екранізацією однойменного роману Лорана Мовіньє. Як і для Жанни Еррі, це її перший фільм в офіційному конкурсі як режисерки.
Водночас раніше вона вже була співавторкою сценарію та співрежисеркою стрічки Клер Дені "Зірки опівдні", яка отримала гран-прі журі у 2022 році. Також вона працювала над фільмами Жака Одіара "Париж, 13-й округ" та Арно Деплешена "Рубе, одне світло", які брали участь у боротьбі за "Золоту пальмову гілку" у 2021 та 2019 роках. У 2014 році, ще навчаючись у кіношколі La Fémis, вона представила одну зі своїх перших короткометражок "Птахи-громовержці" у програмі Cinéfondation, де щороку показують студентські фільми.
Шарлін Буржуа-Таке вже давно є постійною учасницею "Тижня критики", де у 2018 році представила свою другу короткометражну стрічку "Підкорена Полін", а у 2021 році — дебютний повнометражний фільм "Кохання Анаїс" у спеціальному показі. У 2026 році за "Золоту пальмову гілку" бореться її друга повнометражна стрічка — "Життя жінки". Леа Дрюкер у ній грає хірургиню та керівницю лікарняного відділення, чию рівновагу порушує поява Фріди — письменниці, роль якої виконує Мелані Тьєррі.
Рекордні 33 % жінок у 2023 році
З 22 фільмів, що змагаються за "Золоту пальмову гілку", яку вручатимуть Пак Чханук та його журі, п'ять зняли жінки. Окрім трьох француженок, у конкурсі також представлені німецька режисерка Валеска Грізебах із фільмом "Омріяна пригода" та австрійська режисерка Марі Кройцер зі стрічкою "Ніжний монстр", в якій зіграли Леа Сейду та Катрін Денев.
Цього року роботи жінок-режисерок становлять 23 % конкурсної програми. У період між 2021 та 2025 роками їхня частка в середньому становила 25 %, а рекордним став 2023 рік, коли до програми відібрали шість режисерок — тобто 33 % від загальної кількості, за даними організації "50/50", який виступає за більшу рівність у кіноіндустрії. В організації зазначають, що частка жінок у цій престижній програмі поступово зростає: у 1946–1980 роках вона становила в середньому лише 3 %, а у 2011–2020 роках — уже 12 %.
У 2018 році, коли була створена хартія "за гендерну рівність і різноманіття на кіно-, аудіовізуальних та фестивалях рухомого зображення", 82 жінки з кіноіндустрії піднялися червоними сходами Каннського фестивалю, щоб відзначити крок до більшої прозорості фестивалів у питаннях відбору.
Втім, останні роки принесли кілька яскравих перемог: "Золоту пальмову гілку" у 2021 році отримала Жулія Дюкурно за фільм "Титан", а у 2023 році — Жустін Тріє за "Анатомію падіння". До цього жінка-режисерка востаннє отримувала головну нагороду фестивалю ще у 1993 році — тоді перемогла Джейн Кемпіон із фільмом "Фортепіано". Втім, жінки трохи частіше отримували гран-прі — другу за престижністю нагороду фестивалю: шість перемог за 56 років.
Як зазначає CNC у своєму звіті, і як постійно нагадує колектив "50/50", бар'єри для режисерок є системними. Хоча половину випускників кіношкіл становлять жінки, вони стикаються зі значно нижчою скляною стелею, ніж їхні колеги-чоловіки. За даними CNC, у 2015–2024 роках жінки в середньому знімали лише 28 % фільмів, що виходили в прокат (дані за останні два роки ще не опубліковані). Це реальне й поступове зростання: у 2005 році цей показник становив лише 20 %, а на початку 1980-х — менш як 10 %.
Більшість організацій, які виступають за гендерну рівність у кіноіндустрії, погоджуються: головна проблема — доступ до фінансування. За даними CNC, середній бюджет фільму, знятого жінкою, у 2024 році був на 39 % меншим, ніж у чоловіків. Великі бюджети найчастіше отримують саме режисери-чоловіки. Жінкам також складніше зняти другий чи третій фільм, через що формується замкнене коло: менший бюджет означає меншу видимість, а це своєю чергою знижує шанси отримати фінансування для наступних проєктів.
З січня 2019 року CNC у співпраці з організацією "50/50" запровадив "бонус за паритет" — 15 % додаткової підтримки для кіно. Однак оцінка цієї ініціативи залишається невтішною: з 2022 року спостерігається застій, і лише близько 35 % фільмів щороку відповідають критеріям для отримання цієї підтримки.
Lison Chambe / Franceinfo / 13 травня 2026 р. о 07:05 (CEST)
