19 травня оголосили лавреатку Міжнародної Букерівської премії 2026 року. Нагороду здобула тайванська письменниця Ян Швандзи за роман "Тайванські нотатки Чідзуко" (Taiwan Travelogue) у перекладі Лін Кінг. Це перший твір, перекладений китайською, що переміг на "Букері".
Ян Швандзи — одна з найпомітніших постатей сучасної тайванської літератури, яка досліджує складне колоніальне минуле острова. У своїх текстах вона поєднує історичну рефлексію з увагою до жіночого досвіду, зокрема через ЛГБТ-оптику та переосмислення традиційних моделей жіночих стосунків.
Суспільне Культура розповідає найцікавіше про цьогорічну букерівську лавреатку.
Псевдонім на честь сестри
Ян Швандзи (справжнє ім'я — Ян Жоцзи) — тайванська письменниця, есеїстка, дослідниця попкультури й субкультур. Вона народилася 1984 року в місті Тайчжун у центральному Тайвані та зростала в сільській місцевості.
Літературний псевдонім Швандзи (Shuang-zi) з японської мови означає "близнюки" — це присвята її сестрі-близнючці Ян Жохуей, яка померла від раку у 2015 році. Сестри мали спільні творчі інтереси: Ян Жохуей займалася історичними дослідженнями та перекладом, а Ян Жоцзи — художнім письмом.
Після смерті сестри письменниця взяла їхній спільний псевдонім собі, а також продовжила писати ієрогліфи в японському форматі — на знак поваги до зацікавлення сестри японською історією.
Книги, які сформували світогляд
У дитинстві Ян захопилася культовою манґою "Перлина дракона" (Dragon Ball) Акіри Торіями. Вона згадувала, що саме з цією серією відкрила в собі любов до читання та прагнення створювати власні історії. А поштовхом до дій став бум тайванських романтичних історій у середині 1990-х років. Саме тоді Ян разом з однокласницями створила шкільний письменницький гурток — утім, із п'яти його учасниць лише Швандзи продовжила писати надалі.
Найбільший вплив на її світогляд справив конфуціанський текст "Бесіди і судження", створений близько 2000 років тому. У підлітковому віці ця книжка викликала в неї глибоке захоплення китайською культурою та конфуціанською традицією, що зрештою спонукало вступити на факультет китайської літератури. Водночас уже в дорослому віці письменниця почала критично переосмислювати цей текст і те, як конфуціанство використовували різні режими для виправдання експлуатації та влади. За словами Ян Швандзи, саме це підштовхнуло її "будувати для себе нову систему мислення".
Письменниця також наголошує, що не вірить у поняття "обов'язкових до прочитання" книжок. Проте вважає, що "Бесіди і судження" може допомогти зрозуміти світогляд культур, пов'язаних із традицією китайської писемності — хоча читати цей текст, на її думку, варто критично та скептично.
Серед сучасної літератури Ян Швандзи особливо виділяє роман "Хроніки поцуплених роверів" тайванського письменника Ву Мін'ї, який у 2018 році увійшов до довгого списку Міжнародної Букерівської премії.
Політичні погляди
Вивчаючи китайську літературу в Національному університеті Чун-Сін, в студентські роки Ян Швандзи асоціювала себе передусім із Китайською Республікою. Утім, її світогляд суттєво змінився внаслідок політичних подій 2008 року.
Тоді відбулися протести студентського руху "Дика суниця" — після візиту китайського політика Чень Юньліня до Тайваню, під час якого поліція жорстко розганяла демонстрації, конфісковувала прапори Тайваню та заарештовувала людей, щоб уникнути "образ" гостя з КНР.
Після цього Ян переосмислила власну ідентичність і згодом здобула магістерський ступінь із тайванської літератури. А у 2014 році студентський протест "Соняшник", що відстоював демократію, прозорість влади та захист економічної незалежності острова від КНР, остаточно переконав Ян Швандзи, що "Китай загрожує Тайваню". Так вона почала ідентифікувати себе як тайванка та писати про Тайвань із "перспективи, яку може побачити лише вона".
Жанрове різноманіття
Ян Швандзи працює в різних жанрах: пише романи, есеї, сценарії для манґи та відеоігор.
Прикметно, що її творчість тісно пов'язана з культурою юрі — жанром, який зосереджується на складних емоційних і романтичних взаєминах між жінками. Наприкінці 2000-х років сестри Ян захопилися дослідженням юрі. Вони навіть мріяли заснувати невелике видавництво, присвячене локалізації юрі-літератури на Тайвані, але цю ідею перервала хвороба Ян Жохуей.
Перший роман Ян Швандзи "Чоловік, що ловить місяць" вийшов у 2016 році. Згодом вона опублікувала романи "Сезон цвітіння квітів" (2017), збірку оповідань "Квітучі дівчата з Чудового острова" (2018) та "Тайванські нотатки Чідзуко" (2020).
Усі ці твори об'єднує історичне тло Тайваню під владою Японської імперії та увага до жіночого досвіду. Якщо в традиційних сюжетах жінки часто змушені конкурувати між собою за чоловічу увагу, владу чи ресурси, то Ян Швандзи фокусується на складніших жіночих стосунках: дружбі, заздрості, захопленні, емоційній близькості, які не завжди можна чітко визначити словами чи звести лише до романтичного кохання.
Про роман "Тайванські нотатки Чідзуко"
Найбільше міжнародне визнання Ян Швандзи принесла книжка "Тайванські нотатки Чідзуко", опублікована у 2020 році.
Роман побудований як вигаданий переклад віднайдених японських мемуарів про подорож Тайванем. Події розгортаються у 1930-х роках, коли острів перебував під японським колоніальним правлінням. У центрі оповіді — японська письменниця Аояма Чідзуру, яка у 1938 році приїздить до колоніального Тайваню та поступово закохується у свою тайванську перекладачку.
Роман подається як нібито автобіографічний текст, написаний Аоямою Чідзуко після її повернення до Нагасакі. У межах цієї вигаданої історії його "першу публікацію" датують 1954 роком у Японії, після чого твір нібито двічі перекладали китайською мовою. Книга містить кілька післямов і численні примітки — як від вигаданих, так і від реальних перекладачів. Після виходу у 2020 році частина читачів спершу сприйняла "Тайванські нотатки Чідзуко" як справжні мемуари.
Кожен розділ книжки зосереджується навколо окремої страви чи гастрономічного досвіду, а їжа стає інструментом дослідження колоніалізму, культурних суперечностей та гендерних ролей.
Ян Швандзи пояснювала, що хотіла показати неоднозначне ставлення тайванців до японського колоніального минулого — суміш травми, ностальгії та культурної близькості. Вона також зазначила, що дослідження тем подорожей і їжі під час роботи над романом буквально змінило її життя: "Мої заощадження зменшилися, а вага — зросла".
Окрім щойно здобутої Букерівської премії, роман може похизуватися низкою престижних нагород — зокрема, тайванським "Золотим штативом" та американською Національною книжковою премією.
Англійською "Тайванські нотатки Чідзуко" переклала Лін Кінг — авторка розділила з нею міжнародне визнання. Ян Швандзи неодноразово наголошувала на важливості перекладу для сучасної літератури:
"Для когось на кшталт мене, хто може читати лише однією мовою, бачення світу було б дуже обмеженим, якби не переклад. Перекладна література для мене — це друга пара очей. А перекладачі — незамінні провідники, які ведуть читачів углиб тернистих доріг незнайомих країв".
Журі Міжнародної Букерівської премії теж відзначило "важливу роботу з перекладу". А голова журі премії, письменниця Наташа Браун назвала роман "захопливим і хитромудро витонченим".
Невдовзі роман вийде українською — його опублікує видавництво "Сафран" у перекладі Олександри Беспалої.
Сьогодні 41-річна Ян Швандзи вважається однією з найперспективніших сучасних тайванських письменниць. Відомо також, що письменниця перебуває у шлюбі з дружиною Лай Тінхо.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
