Мікрофемінізм — відносно новий термін, яким позначають невеликі щоденні рішення і вчинки, спрямовані на захист жінок та протидію гендерній нерівності.
У TikTok, Instagram і Threads, особливо в англомовному сегменті, стає популярним контент про акти мікрофемінізму. Переважно жінки діляться короткими історіями про те, як маленькими діями кидають виклик усталеним стереотипам.
Суспільне Культура розповідає про те, як набирає популярності мікрофемінізм та чому незначні щоденні дії можуть впливати на патріархальні норми й змінювати ставлення до жінок у суспільстві.
Що таке мікрофемінізм і хто його використовує
Акти мікрофемінізму — це щоденні вчинки, спрямовані на подолання гендерних стереотипів. Такі дії не потребують багато зусиль – це як почати пити зранку воду з лимоном та робити коротку зарядку протягом дня.
Це відносно нове явище пов'язують із четвертою хвилею фемінізму, що розпочалася приблизно у 2012 році. Вона сформувалася вже в епоху соціальних мереж і значною мірою існує саме завдяки їм. На відміну від попередніх хвиль, які фокусувалися на законодавчих змінах та розширенні прав, сучасний фемінізм більше уваги приділяє повсякденному досвіду і проблемам жінок. Маються на увазі "дрібні", але системні форми дискримінації, з якими стикається більшість жінок у різних країнах.
Серед них — перебивання жінок під час розмов, недооцінювання їхніх ідей на роботі, різниця в оплаті праці, а також нерівномірний розподіл домашніх обов'язків. За даними міжнародних досліджень, жінки в середньому витрачають у 2–3 рази більше часу на домашню роботу, ніж чоловіки, навіть якщо працюють повний робочий день. Також опитування показують, що значна частина жінок регулярно стикається з мікроагресією на роботі — від зневажливих коментарів до ігнорування або знецінення їхнього внеску.
У мікрофемінізму немає однієї авторки чи конкретної дати появи. Це радше приклад того, як сучасні культурні поняття формуються колективно через досвід, спостереження, обговорення і взаємодію користувачів у соцмережах.
Термін почали активно використовувати з 2024 року, особливо в TikTok. Саме там він швидко набув популярності.
У березні 2024 року американська блогерка і телеведуча Ешлі Чейні опублікувала відео в TikTok, в якому розповіла про свої улюблені форми мікрофемінізму. Зокрема, вона зазначила, що в колективному листуванні у рядку "кому" завжди спершу вказує імена жінок, а вже потім чоловіків. Навіть якщо керівником компанії є чоловік, вона все одно ставить імена працівниць першими. Відео набрало майже 3 мільйони переглядів і понад 5 тисяч коментарів, де користувачі підтримували Ешлі та ділилися власними прикладами й досвідом.
"Я думаю, що [мікрофемінізм] — це чудово. Люди мають для цього назву і це надихає їх продовжувати або почати підтримувати жінок цими крихітними способами, які є практичними та не передбачають подання петицій та висування кандидатур до Конгресу чи щось, що вимагає величезної кількості дій. Ми можемо впливати на зміни цими маленькими, повсякденними способами", — вважає Ешлі Чейні.
Згодом адвокатка з Флориди Кеті Вуд також опублікувала відео, в якому розповіла про власні прояви мікрофемінізму. За її словами, такі дії дратують чоловіків, і саме тому вони стали "її улюбленим заняттям".
Відтоді сформувався своєрідний тренд. Сьогодні за хештегом #microfeminism або назвою "Мої акти мікрофемінізму" можна знайти сотні відео та дописів, де жінки діляться спостереженнями щодо повсякденної свідомої чи несвідомої дискримінації як з боку чоловіків, так і з боку жінок, а також розповідають про свої дії, які мають на меті протидіяти сексизму на роботі, навчанні чи в побуті. Це можуть бути й символічні жести, і конкретні зміни у поведінці. Ключова думка авторок полягає в тому, що якщо пригнічення може бути "мікро", то і спротив також може бути "мікро". Маленькі щоденні вчинки розглядають як форму опору патріархальним нормам, які часто називають "традиційними ролями".
Важливо і те, що такий формат участі у феміністичному русі є доступним для ширшого кола людей. Не всі мають можливість організовувати протести, виступати в медіа чи займатися активізмом увесь час. Мікрофемінізм дозволяє інтегрувати принципи рівності у щоденне життя, поступово змінюючи соціальні норми.
"Жінки, які були до нас, зробили так багато, але ми все ще боремося за скасування дискримінаційних законів, репродуктивні права, права на робочому місці, сексуальне визволення та індивідуальну автономію. Деякі жінки не хочуть або не можуть приєднуватися до протестів чи поширювати інформацію в соцмережах. Мікрофемінізм — це дрібниці, які люди можуть зробити, щоб зрушити справу з місця, хоч і трохи", — говорила Кеті Вуд.
Основні прояви мікрофемінізму
- Мова і комунікація
Мікрофемінізм значною мірою проявляється в повсякденному спілкуванні — у словах, жартах і способах формулювання думок.
Одним із найпомітніших інструментів є використання фемінітивів — назв професій і ролей у жіночому роді, як-от "лікарка", "редакторка", "поліціянтка" тощо. Це спосіб зробити жінок видимими, адже коли вони прямо названі, їхня присутність у різних сферах перестає виглядати винятковою. Водночас у соцмережах часто можна натрапити на спротив, зокрема на думку, що чоловічі форми є гендерно-нейтральними. Водночас поверхнева нейтральність фактично закріплює образ чоловіків як норми.
Не менш важливим є ставлення до сексистських жартів, які подають упередження у формі гумору, через що їх складніше критикувати. Будь-яке заперечення можуть знецінити, назвавши його токсичним або спростувати фразою "це ж лише жарт". Однак саме через цю "легкість" сексистські жарти нормалізують стереотипи, що жінки менш компетентні, що існують "чоловічі" та "жіночі" сфери або що емоції та поведінка визначаються статтю.
Мікрофеміністичний підхід полягає в тому, щоб не залишати такі висловлювання без уваги, але й не відповідати агресією. Натомість важливо реагувати спокійно й упевнено, чітко позначаючи, що подібні жарти не є прийнятними. Найпростіший спосіб — прямо зосередитись на самому висловлюванні, а не на людині, яка це сказала, щоб уникнути конфронтації та водночас підкреслити необґрунтованість стереотипу.
Суттєву роль відіграє також перефразовування висловлювань, які містять приховані упередження. Зокрема, замість категоричних і поширених у соцмережах фраз на кшталт "жінка / чоловік повинні" доречніше вживати більш нейтральні формулювання — "людина має". Так само вислів "це не жіноча / чоловіча робота" варто замінити на "це робота для тих, хто має відповідні знання та навички". Такі, на перший погляд, незначні зміни допомагають відокремити здібності від гендеру і розширюють уявлення про можливості кожної людини незалежно від статі.
- Поведінка на роботі та у публічній площині
Перебивання жінок, не даючи їм завершити думку, — це досить поширене явище як у публічних виступах, так і в повсякденних розмовах, на роботі чи в медіа. Ця поведінка має назву manterrupting (від man — "чоловік" та interrupting — "переривання"). Йдеться про регулярне перебивання жінок чоловіками під час розмови, що відображає ситуацію, коли чоловічі висловлювання частіше сприймають як більш авторитетні.
Яскравий приклад реакції на таку поведінку продемонструвала Камала Гарріс під час віцепрезидентських дебатів у США у 2020 році. Коли під час дискусії її кілька разів перебивали, вона спокійно зупинила це, сказавши "I’m speaking" ("Я говорю"). Ця коротка фраза стала вірусною, адже дуже точно відобразила досвід багатьох жінок і необхідність повернути собі можливість договорити у випадках, де їх перебивають.
Одним із поширених проявів нерівності також є привласнення ідей: коли жінка озвучує пропозицію або думку, то її не помічають, а згодом те саме повторює чоловік і отримує за це схвалення або визнання авторства. На робочих зустрічах, нарадах і публічних обговореннях це може відбуватися непомітно, але впливати на те, кому дістається увага та визнання. В історії є багато прикладів, коли внесок жінок у науку, культуру та інші сфери довгий час залишався недооціненим або приписувався чоловікам.
Протидія таким випадкам — частина мікрофеміністичного підходу, а одним із ключових його елементів є чітке підкреслення авторства думки безпосередньо під час розмови. Якщо хтось повторює або намагається перехопити ідею, важливо одразу повернути її до тієї, хто озвучила це першою.
Ще одна важлива сфера щоденних дій — підтримка рівної оплати праці та прозорості зарплат. У багатьох країнах існує ситуація, коли жінки та чоловіки на однакових посадах можуть отримувати різну винагороду. Непрозорі зарплати часто дозволяють цьому залишатися непомітним, адже працівники не знають, скільки отримують їхні колеги.
Виявлення та вирішення цього може виглядати доволі просто і проявлятися у нормальному ставленні до запитань про заробітні плати на робочих зустрічах, підтримці колег, які говорять про підвищення або вимагають більш відкритих умов оплати в компанії. Важливо, щоб обговорення зарплат не сприймалося як щось незручне, адже це є частиною здорових і прозорих умов праці.
- Реакція на повсякденний, майже непомітний сексизм
Багато користувачок у соцмережах, які вирішили поділитися своїм досвідом, розповідають про щоденні спостереження, що на перший погляд здаються незначними.
Наприклад, випадки на вулиці або в закладах, коли назустріч одне одному йдуть жінка та чоловік, і доволі часто саме від жінки очікують, що вона поступиться дорогою та змінить траєкторію руху. Звісно, йдеться не про всіх чоловіків. Однак повторюваність таких ситуацій формує відчуття негласного правила, де саме жінка має поступитися дорогою.
Саме на такі моменти й звертають увагу жінки, які говорять про мікрофемінізм. Частина з них свідомо обирає не змінювати свій напрямок, якщо бачить, що інша людина також не планує цього робити. Це не про конфлікт, а про спробу вирівняти очікування у найпростішій повсякденній взаємодії.
Мікрофеміністичні підходи можна помітити й у тому, як жінки реагують на ставлення до себе на дорозі та під час керування автомобілем.
Досі існує стереотип, ніби жінки гірше керують авто, діють менш впевнено або частіше створюють небезпечні ситуації. Символом подібних упереджень став поширений у минулі роки знак із зображенням туфельки на задньому склі автомобіля. Спочатку наклейку могли використовувати як своєрідне попередження або прохання бути більш поблажливими на дорозі. Згодом чимало людей почали ставитися до цього символу критично, адже "туфелька" підкріплює думку, що жінка за кермом є менш досвідченою та компетентною. Тож замість нейтрального позначення знак посилює стереотипи про гірше водіння.
Домашні обов'язки залишаються однією з найбільш нерівномірно розподілених сфер у щоденному житті. У цьому контексті мікрофемінізм проявляється через усвідомлення та переосмислення того, як саме розподіляється побутова праця, а також через ставлення до неї як до повноцінної роботи, що потребує часу, зусиль і відповідальності.
У блогах користувачки дедалі частіше говорять про необхідність визнавати домашню працю нарівні з оплачуваною, а не сприймати її як щось очевидне. Вони діляться досвідом того, як у їхніх стосунках або сім'ях формується рівномірний розподіл обов'язків без прив'язки до гендерних ролей. Це можуть бути домовленості, графіки, розподіл завдань і відмова від очікування, що певні справи "належать" лише жінкам.
Важливою частиною таких змін є і виховання дітей. Дедалі частіше батьки та психологи наголошують на тому, що незалежно від статі діти мають опановувати однакові побутові навички: готування їжі, прибирання, ремонт, догляд за домашніми тваринами тощо.
- Візуальна репрезентація та вибір контенту
Контент, який ми споживаємо і поширюємо, також має значення. У соцмережах дедалі частіше можна помітити, як люди свідомо обирають відео, подкасти, блоги та інші формати, де авторкою або головною героїнею є жінка. Для багатьох це стає принциповою позицією — розширювати видимість жінок у різних сферах, зокрема й у тих, де традиційно переважають чоловіки.
До мікрофемінізму належить і поширення історій успіху жінок. Це допомагає посилювати їхню присутність у публічному просторі, показувати досягнення, професійний шлях і внесок у різні галузі, а також надихати інших заявляти про себе та розвиватися в чомусь новому.
Важливо також критично ставитися до реклами та медіа, які об'єктивують жінок або зводять їхній образ лише до зовнішності. Про це потрібно говорити та пояснювати, які наслідки вони можуть мати і яку приховану шкоду можуть заподіювати. Варто залишати скарги на подібний контент, щоб зменшувати його поширення, й обирати альтернативні джерела інформації та медіа, які з повагою показують різних людей, звертаючи увагу на їхні особисті якості, навички та досягнення, а не лише на зовнішність.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
