В Україні 18 квітня відзначають День пам'яток історії та культури, а також Міжнародний день пам'яток і визначних місць. Обидва свята спрямовані на те, щоб нагадати про важливість культурної спадщини та її захисту.
Про українські пам'ятки Суспільне Культура поспілкувалася з українською командою проєкту "Вікі любить пам'ятки", що кожного жовтня проходить у вікіпедії.
Зараз культурні пам'ятки перебувають під обстрілами. Частина з них недоступна. Водночас ми бачимо як зростає інтерес до української культури та традицій. Якою ви бачите динаміку і зацікавленість українців до вашого проєкту?
Сама ідея міжнародного проєкту "Вікі любить пам'ятки" — краудсорсинг фотографій культурної спадщини від населення, а не тільки від професійних фотографів — зробила його "найбільшим фотоконкурсом у світі" (largest photography competition) у Книзі рекордів Гіннеса. У 2022 році ми як команда не були на 100 % впевнені, що зможемо організувати конкурс у жовтні, а люди захочуть брати участь. Але ми не сумнівалися, що він потрібен для документування стану пам'яток в Україні, а також, на жаль, їхнього знищення.
Цю потрібність можна підтвердити мовою цифр: 2022 року на конкурс подали майже 14 тисяч робіт, що стало найнижчим показником за всю історію конкурсу в Україні, але все одно залишається разючим п'ятицифровим числом. Того року ми посіли четверте місце у світі із 39 країн-учасниць, що не є аж таким поганим результатом для країни під час повномасштабної війни. Уже 2023 року — майже 20 тисяч робіт і третє місце у світі, а 2024-го — 30 тисяч фото і друге місце у світі. У 2025 році Україна посіла перше місце серед 56 країн, а учасники та учасниці завантажили 38 400 світлин та відео українських пам'яток.
З 2012 року, коли Україна взяла участь у конкурсі вперше, понад 3,5 тисячі учасників та учасниць завантажили більш як 450 тисяч світлин для понад 42 тисяч об'єктів культурної спадщини — доволі пристойний результат волонтерського проєкту, яким регулярно займаються лише сім людей. Звісно, якщо дивитися в перспективі — роботи ще дуже багато, адже конкурсні списки культурної спадщини України (і станом на зараз це досі найбільша публічно доступна база даних пам'яток) налічують понад 111 тисяч об'єктів.
Звичайно, у конкурсі більше представлені туристичні цікавинки — наприклад, учасники подали понад тисячу світлин Кам'янець-Подільської та Хотинської фортець. Однак 2025 року, до слова, 764 пам'ятки було сфотографовано вперше, а 2024 року — 739. Наприклад, у селі Закриниччя Житомирської області таким чином з'явилося перше фото у вікіпедії — Олександр Гриб сфотографував церкву при дорозі 2021 року, а завантажив лише зараз.
Якою є активність людей з прифронтових територій, чи таке траплялося у вас в проєкті?
Варто розуміти, що ми не відстежуємо, звідки саме наші учасники, адже анонімність — це один з основних принципів вікіпедії. Як організатори, ми запитуємо персональну інформацію лише у переможців, або у межах інтерв'ю, але завжди уточнюємо, чи можна вказувати їхнє справжнє ім'я, соцмережі або будь-яку іншу додаткову інформацію, яка може ідентифікувати їх. Не вдаючись в деталі, щоб не наражати наших учасників на небезпеку: за роки проведення конкурсу в нас були навіть учасники та учасниці з тимчасово окупованих територій. Вони, незважаючи на все (і ми дуже сподіваємося, що обережно і без ризиків для себе та рідних), подавали роботи на конкурс. Ми дуже вдячні їм за це. Це ніби вісточка з іншого життя.
Також у нас є учасники із ЗСУ. Вони завантажують світлини, допомагають зі списками, виправляють помилки, консультують. І загалом український конкурс, вікіпедія українською та це інтерв'ю можливі зараз лише завдяки ЗСУ.
Розкажіть про тих, хто бере участь в конкурсі. Чи є збірний образ учасника або учасниці? Або, можливо, найбільш активні користувачі — хто вони?
Ми ще не публікували збірний образ наших учасника або учасниці, але вже кілька років проводимо опитування по завершенні конкурсу. Зараз можемо сказати, що більшість (понад 70 %) вважає конкурс "можливістю поділитися своєю національною культурною спадщиною з іншими", а серед інших мотиваційних чинників — бажання допомогти вікіпедії, показати свої роботи та, звісно, виграти призи.
Насправді у конкурсі беруть участь люди різного віку, статі та професії: студенти, освітяни, інженери, професійні фотографи, ті, хто вже вийшли на пенсію і тепер подорожують для задоволення, історики, філологи тощо. Хоча естетика — важливий критерій для високої оцінки, усі мають шанс на перемогу, взявши участь у спецномінаціях, завантаживши рідкісний ракурс чи маловідому пам'ятку, яка раніше не була проілюстрована у вікіпедії.
Наші учасники також активно цікавляться пам'ятками та їхньою долею. Вони переймаються і самим конкурсом, і про те, щоб Україна була високо представлена у світовій турнірній таблиці за кількістю поданих робіт: ми регулярно, з року в рік, не опускалися нижче четвертого місця у світі за цим показником. Якщо дуже коротко, то наші учасники — небайдужі, їх хвилює наше майбутнє, для якого потрібно знати й цікавитися минулим, і дбати про те, що у нас є.
Так, наприклад, наш учасник Валентин Маговкін є ініціатором відновлення польського кладовища на Хмельниччині, працюючи над цим із 2016 року. Сам цвинтар не отримав офіційного статусу об'єкта культурної спадщини, але його брама стала пам'яткою архітектури місцевого значення. Тож наші конкурсанти роками фотографували її, але світлин кладовища не було. Саме завдяки спеціальній номінації "Польська спадщина" та Валентину Маговкіну нам вдалося отримати цінні кадри для вікіпедії.
Про які українські пам'ятки найбільше читають?
Знаєте, традиційно статті вікіпедії найбільше читають, коли планують маршрут поїздки, а також коли об'єкт статті потрапляє в новини, часом позитивні, але зараз частіше — через чергову російську атаку, яка пошкодила чи навіть знищила пам'ятку. Якщо бачите новину про таке, цілком ймовірно, що стаття у вікіпедії в цей момент отримала чи не більше переглядів, ніж за весь час від її створення.
Наприклад, статтю "Будинок Донців-Захаржевських" про дерев'яну пам'ятку архітектури XIX століття у селищі Великий Бурлук Харківської області було створено 29 лютого 2020 року. За весь час існування статті й до 7 квітня, коли будинок атакували два шахеди, її переглянули 2870 разів. Після знищення за тиждень — 2424 рази.
Які улюблені пам'ятки кожного з членів вашої команди? Чому?
Ольга Крезуб, дописувачка вікіпедії, членкиня організаційного комітету "Вікі любить пам'ятки":
"Мені чомусь, хоча я людина зовсім не релігійна, дуже подобаються дерев'яні церкви, особливо карпатські. Від струнких готичних церков Закарпаття до величних бойківських храмів Львівщини. У нас унікальна та чудова сакральна архітектура, не гірше за східні пагоди чи мечеті, старовинна і водночас якась своя, домашня, природна (хто бачив дерев'яні церкви у глухих карпатських селах, на фоні величних смерек — той зрозуміє, про що я).
А якби треба було зупинитися на одній пам'ятці, то я б вибрала церкву Богоявлення Господнього у селі Орявчик на Львівщині. Вона наживо просто неймовірна. Особливо мені дуже подобаються старовинні написи на одвірках, це мій краш, можна сказати".
Микола Козленко, дописувач та адміністратор розділу вікіпедії українською мовою, член організаційного комітету "Вікі любить пам'ятки":
"Під час роботи над конкурсними списками часто пам'ятки самі стають улюбленими. Деякі з них я бачив на власні очі та потім із задоволенням опрацьовував у списках, наприклад кам’яниці десь у бічних вуличках львівського середмістя. Або ж Хотинська фортеця: вона дуже детально описана в Державному реєстрі, і те, що я там був, допомогло мені пов'язати конкурсні фото з об'єктами з реєстру.
А часом доводиться віртуально проводити справжні детективні розслідування: коли помилки переносяться з документа в документ, учасники й учасниці не можуть знайти ці об’єкти на місцях. Свого часу мені довелося розбиратися в пам'ятках Миропілля на Сумщині, де була особливо заплутана історія. Це село (колишнє місто) за 1 км від кордону з Росією, і, на жаль, росіяни масовано його обстрілюють і знищують як мешканців, так і пам'ятки, наприклад особняк Глуховцева XIX століття… Тепер фотографії, які люди подавали на конкурс — уже історичні. Я ж сподіваюсь колись потрапити до мирного українського Миропілля та на власні очі побачити те, що я описав у вікіпедії".
Дарина Вознюк, менеджерка проєкту "Вікі любить пам'ятки":
"Я сама з Харкова, але була змушена переїхати й зараз живу в Польщі. У самому Харкові для мене особливим є, напевно, «золотий трикутник соборів» (місцева назва): Благовіщенський (ми вивчали про нього на історії мистецтва в художній школі), Покровський монастир (мене там хрестили, тож це місце дуже особливе) і Свято-Успенський собор (мене дуже надихає історія цього місця, де також відбувалися органні концерти), адже поки тривалий час Харківська філармонія була на реконструкції — це було одне з небагатьох місць, де можна було послухати орган). І Набережна, бо це було моє найулюбленіше місце для прогулянки.
А якщо в області, то це Шарівський замок. Дуже особливе місце для мене, бо я там відзначила свій двадцять другий день народження 2021 року (тож наразі це мій останній день народження, який я відзначила вдома…).
Я завжди думала, що в Харківській області замків немає, бо це неможливо історично у цьому регіоні, а потім дізналася про Шарівку. У якийсь момент це місце стало дуже популярним для фотосесій (в тому числі весільних) і у мене була мрія туди потрапити, тож мої батьки подарували мені екскурсію в Шарівський замок і околиці, і ми поїхали туди разом з мамою. Я була надзвичайно щаслива тоді".
Ольга Мілянович, прессекретарка ГО "Вікімедіа Україна", членкиня організаційного комітету "Вікі любить пам'ятки":
"Для мене місцем сили є рідний Олевськ. У нас є старовинна Миколаївська церква кінця XVI століття, залізничний вокзал та міст через річку Уборть, Бабина гора — городище X—XIII століть, залишки укріпленого пункту древлян. Якщо думаєте, куди б спланувати поїздку теплої пори — їдьте до нас, дивіться конкурсні списки, фотографуйте та вантажте на конкурс восени. Якщо є можливість — поїдьте на свою малу батьківщину, щоб задокументувати її. Це дійсно важливо і потрібно".
Анатолій Гончаров, співзасновник ГО "Вікімедіа Україна", член організаційного комітету "Вікі любить пам'ятки":
"Не зміг би виділити улюблену пам’ятку, але можу поділитися курйозом — будівля колишнього театру Бергоньє на вулиці Богдана Хмельницького у Києві, де зараз розміщений Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки, занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України постановою Кабінету Міністрів України як… пам'ятка археології, датована другою половиною XIX століття. До слова, на самій охоронній таблиці вказано, що це все-таки пам'ятка історії національного значення. Мені б дуже хотілося, щоб наші державні органи більше уваги приділяли пам’яткам загалом, в тому числі й у документах, які вони готують та приймають".
Ірина Бойко, комунікаційна менеджерка ГО "Вікімедіа Україна":
"Серед улюблених чи особливих пам'яток для мене — німецька кірха у селі Терсянка. Я побачила її, коли готувала матеріал про переможне фото, що зображувало її, у перший свій рік роботи з конкурсом. Тоді вона мені здалася до жаху знайомою, і згодом я зрозуміла чому.
Ми проїжджали цю кірху щороку, коли з батьками їхали у Тернувате до родини. Памʼятаю, тоді я вже почала захоплюватися готикою, історизмом, і тому ця церква привернула увагу. Настільки, що я вмовила батьків зупинитися тут і зробити фото, де я у красивому пальті стою на її фоні. Мені тоді було років 12.
Уже майже немає ні села, до якого їздили, ні тих родичів, але спогади про цю церкву завжди залишаться у моєму серці як відображення краю".
Наталія Тимків, дописувачка та адміністраторка розділу вікіпедії українською мовою, членкиня організаційного комітету "Вікі любить пам'ятки":
"Організація конкурсу нашого масштабу означає, що більшість пам'яток на світлинах ми тільки на світлинах і бачимо… Серед усіх пам’яток, які для мене всі улюблені й важливі, є дві, які я б виділила: кам'яні вишиванки у Новій Каховці, які я завжди мріяла побачить, але поки судилося тільки на фото, а друга пам’ятка — приголомшливе єврейське кладовище у Чернівцях. 2021 року в нашій спеціальній номінації «Відео» перемогла робота Ельдара Сарахмана, і з того часу я мрію туди поїхати і побачити це на власні очі".
Ілля Корнійко, голова Правління ГО "Вікімедіа Україна", член організаційного комітету "Вікі любить пам'ятки":
"Не скажу про улюблену, але прокоментую тут про знакову пам’ятку для мене — Будинок немовлят у Запоріжжі. Я започаткував про нього статтю у вікіпедії у листопаді 2015 року, коли ми вирішили щорічно проводити акцію з написання статей про Голодомор — запалювати символічну свічку знань у вікіпедії".
Atoly, дописувач вікіпедії, член організаційного комітету "Вікі любить пам'ятки":
"Серед моїх улюблених пам'яток тепер будуть усі будівлі у моєму рідному селищі Покровське Дніпропетровської області, з якого довелося виїхати всією родиною. Останні мої світлини там — це документування руйнувань росіянами, наприклад, наша школа мистецтв, яка розміщувалась у маєтку кінця XIX століття, а 8 жовтня 2025 року була обстріляна вперше, а згодом ще постраждала від прильоту в будівлю гімназії поруч на початку березня 2026 року…
Нещодавно ми організували фотовиставку «Війна руйнує пам’ятки» у Франкфурті-на-Одері, і фото цієї школи там було. Хочеться вірити, що це допомогло показати злочини Росії щодо культурної спадщини України".
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
