Ivan Navi (стилізовано як Ivan NAVI) презентував новий танцювальний сингл "Бензин" — трек про почуття на високих обертах, де пристрасть стає паливом, а кохання — некерованою стихією.
У розмові з Віктором Дяченком в ефірі шоу "Вікенд нової музики" на Радіо Промінь артист розповів, як народжуються його пісні, чому лірика інколи дається непросто і що насправді означають "метелики в животі".
Також співак поділився, як війна і сім’я змінили його цінності, та розкрив секрети, які допомагають стосункам не перетворюватись на рутину.
Текстову версію підготувала Олена Кірста.
Твоя нова пісня називається "Бензин". У часи, коли пальне росте в ціні й усі максимально стежать за цим, ти не боявся, що це може тригернути людей на АЗС?
Я тобі скажу коментар мого товариша: буквально вчора чи позавчора він його написав і дуже мене потішив: "Ти розумієш, що ти написав трек, який з кожним днем буде рости в ціні?" — ну, щось у тому є. Коли ми записували цю пісню і назву, тому що назва була ще одна — "Окситоцин", ми розглядали її як варіант, але зупинились на "Бензині". Пісня була написана ще тоді, коли бензин був сталий у ціні, здається, по 65 гривень, якщо я не помиляюся, можливо, ще дешевше.
І тут же пісня не про бензин, який на АЗС, а про те, як створюється кохання. Це стан, коли в тебе голова така дурманна — це щось на кшталт того, коли тебе баламутить і ти не знаєш, що з тобою відбувається, ти хочеш творити для цієї людини, придумувати якісь різноманітні цікаві речі, зустрічі, знаки уваги.
Тебе несе, і та динаміка — хочеться летіти в кабріолеті, от як у цій пісні несеться, ввімкнути музику на максимум і хотіти жити.
А вибирав між двома назвами "Окситоцин" і "Бензин", чому "Бензин" — бо все ж таки зрозуміліше і простіше?
Напевно, що так, тому що половина людей не знає взагалі, що таке окситоцин. Відверто тобі скажу: я, коли вперше почув цю пісню, теж не знав, що це, виявляється, гормон щастя, гормон кохання. Ну, хто як сприймає.
Як взагалі ця пісня тебе знайшла? Це якась демка, яку ти прослухав і такий: "Так, беремо, будемо робити"?
Ну, в мене є проблема — я не пишу сам пісень, а музика мені вдається. Зі словами у мене трошки є нюанси: "небо ясне", "зорі палають" — отаке, примітивщина. Я звертаюся до професіоналів. І тут нам прийшла ця демка, мені сподобався її текст і сам біт, саунд, тому що лірики є дуже багато, в нас є артисти, які вже заполонили цю нішу ліриків міцно.
Я пробував, робив експерименти з піснями "Коли нема тебе", "Пишу тобі листа". Потім у мене ще там було "Ким ми були до війни". Дуже багато лірики було, і саме в цей період, напевно, мій внутрішній стан вимагав цієї лірики, а люди хотіли трішки такої мінорної тематики. А зараз до мене люди звертаються і кажуть: "Ми хочемо старого Ivan Navi. Давай «Тимчасовий релакс», «Такі молоді», двіжу дай нам".
Зараз я презентую пісню "Бензин" і вирішив трішки змінити свою концепцію — не раз на пів року випускати пісню, але і не, як молоді виконавці, щомісяця пуляти, а хоча б раз на три місяці.
От я зараз працюю вже над новою піснею і в кінці травня, думаю, що ви зможете її почути. Це буде стилістика "Таких молодих", літній денсовий вайб.
Ти сказав, що ліричні тексти тобі не вдаються. У нас от була розмова з Volodymyr Dantes, і він у 2022 році відкрив у собі людину, яка багато років боялася писати тексти, а тут почав писати. Це тобі хтось сказав, що ти погано пишеш? Хто ця людина?
Я не знаю, хто мені ті комплекси задав. Але ти правий стосовно того, що це може відкриватися, тому що у нас немає меж. Колись мені Влад Дарвін сказав таку річ класну: "У мене теж все починалося з примітивщини. Пиши, пиши, пиши. Рано чи пізно ти прийдеш до змістовних текстів". Можливо, я просто навіть не ставив за ціль написати. У мене є кілька заготовок. Я, правда, їх нікому не показую. Але можливо настане час, що я буду готовий запрезентувати, коли вже повноцінно їх зроблю.
Повертаючись до "Бензину": якщо порівнювати зі стосунками, аналогічно — одна іскра і все палає. Тобі як комфортніше, коли в стосунках все-таки безпечно, чи ти такий ризиковий хлопець?
Я страшенно люблю динаміку. Я не люблю, коли в стосунках усе рівно йде. Все одно мені хочеться трохи тих гойдалок. У мене в житті були різні стосунки, і хоч їх було небагато, але коли з'являлися дівчата, які мені трохи мозок виїдали, то я від того був щасливий. Я, напевно, мазохіст, але коли занадто все спокійно, мені це не подобається.
Метелики в животі — це про спокій?
Метелики — це, напевно, про стан. У кожного по-різному: у когось спокій, у когось — інше, залежно, напевно, від характеру людини. От ті метелики тебе якраз і проявляють. Коли людина закохується, вона стає тією, якою є, без масок для внутрішнього світу.
Ти сказав, що любиш драйв, любиш, коли виносять мозок. А якщо не виносять мозок, ти створюєш драми сам?
Та буває таке... Але з віком більше спокій у мені переважає, аніж ці гойдалки, тому що гойдалки були переважно в юності, і мені це все було по кайфу. А зараз мені набагато цікавіше і спокійніше, коли в сім'ї все добре, все чудово, жінка задоволена, щаслива, малий... Ну, для малого капризувати — це нормально, але от коли ти приїжджаєш після концертів, хочеться деколи тиші й спокою, а цього, як правило, немає. Але я дуже щасливий, що маю куди приїхати, до кого приїхати. Це найважливіше.
А ти не думав, що, можливо, цей спокій і його бажання прийшло через стан війни, бо коли нестабільно всюди, то хочеться хоч десь того спокою?
Однозначно, воно теж вплинуло. Взагалі я тобі скажу, що війна дуже змінила мій світогляд, показала, що потрібно цінувати, тому що я раніше, на старті своєї кар'єри, думав, що кар'єра — це найголовніше в цьому житті.
Насправді в нашому житті найважливіше — це твоя сім'я, дружина, діти, друзі, які тебе оточують. Це, скажімо так, фундамент. Потім уже кар'єра і все решта.
На цю пісню є відеоробота зі швидкістю, машиною — це візуалізація твоєї ідеальної закоханості? Яка її ідея?
Я думаю, що так. Тобто я старався оцей вайб пісні передати відеороботою, і однозначно ця динаміка була в ті моменти, коли я закохувався. Там є дуже гарна фраза: "Один раз на все життя". Я бажаю кожному знайти ту єдину чи того єдиного і раз на все життя, тому що в непростий час живемо і мусимо цінувати кожен момент.
Ти вже говорив, що досвідчений у стосунках. А взагалі, як вважаєш, який саме "бензин" треба підливати у вогонь, аби ці стосунки не були прісними, рутинними? Що треба робити?
Ну, щоб він не був розведений — це головне. Якщо вже ти щось робиш для людини, то роби це все на максимум, тому що це дуже відчувається, коли ти робиш це, аби робити, тобто без емоцій, без душі й щоб догодити людині — це не працює. Рано чи пізно та іскра вгасне, і нічого доброго з того не буде.
Чим мені подобається старше покоління: для мене чомусь мій дідусь і моя бабця — це ідеальний приклад ідеальної пари, тому що, хоч їм було на той час уже 70–75 років, вони кожного вечора перед сном цілувалися і бралися за ручки. От вони лягали спати, рука в руці, так і засинали. Цінність тоді була зовсім інша, тоді зовсім був інший час, непростий, коли вони багато чим жертвували.
Дідусь завжди мені казав, що якщо, наприклад, жінка щось по хаті робить, немає жіночої справи по хаті й чоловічої, каже: припустимо, дружина готує їсти, ти завжди маєш прибрати за нею. Чи, наприклад, ти готуєш їсти. Тобто має бути оце взаєморозуміння, взаємоповага. І тоді буде ідеальна сім'я. Тож потрібно це все цінувати, цінувати людину як таку.
Як ти думаєш, ця цінність куди зникла? Чи чому вона в них була, а зараз, можливо, у нашого покоління не така?
Тому що це все переросло в ідеалізацію, коли заходиш у соціальні мережі й частина людей там їздять на острови, "ролекси" купують, тобто живуть красиве життя. І, наприклад, коли хлопець чи дівчина неспроможні собі це дозволити, вони от живуть інстаграмною картинкою, а насправді потрібно виходити з тієї бульбашки й жити в реальному житті, бачити, що життя насправді простіше, ніж воно здається, і потрібно цінності шукати в інших речах, не в матеріальних, а більше в таких, напевно, духовних, тобто більше спілкуватися зі своїми другими половинками чи з рідними, бачитися.
Згадай ті часи, коли телефонів як таких не було. І коли ти домовляєшся з друзями на таку-то годину і ти маєш прийти. Ми застали дві епохи — і цей час дотелефонний, і розвиток. Я вважаю, що ми застали прекрасний час, тому що без ґаджетів було неймовірне життя.
А в тебе відбувався цей перелам від інстаграмної картинки до інших цінностей у стосунках? Чи це завжди так було зашито?
Я ніколи не ідеалізував соціальні мережі й все, що з ними відбувалося. Напевно, тут дуже важливо, яку цінність, традиції тобі закладають твої батьки та рідня. І від того відштовхуватись, тому що не можна засуджувати тих дітей, які зараз не відлипають від телефонів — це від батьків залежить.
Батьки, замість того щоб із дітьми піти погуляти, почитати чи поспілкуватися, приходять із роботи, їм хочеться тиші й вони дитині дають телефон: "На, тільки мене не рухай". Ну і потім, у принципі, на що ми розраховуємо? Ми таке і будемо мати покоління. Тобто я зараз, навпаки, намагаюся дитину обмежувати в телефоні. При тому всьому, що моєму малому два роки й сім місяців, я, як є змога, йду зразу з ним гуляти, книжечки якісь почитати.
Я не є якийсь там ідеальний батько, у мене теж бувають етапи, коли хочеться ввімкнути мультики. Просто мається на увазі не на сто відсотків його відволікати ґаджетами, а 15–20 відсотків від сили.
Я тобі пропоную зробити таку гру-експеримент, побудемо "автомеханіками кохання". Я пропоную три ситуації, де стосунки починають глухнути, а ти ж запропонуй, як їх оживити, що треба додати. Єдина і головна умова — бути оригінальним у діях і не повторюватись.
Ситуація перша. Уявімо, ви вже декілька років разом. Субота, вечір. Ви обоє в розтягнутих піжамах, кожен у своєму телефоні, на фоні сотий раз грає якийсь серіал. Ти відчуваєш: рутина вас засмоктала, як болото. Твій спосіб "підлити бензин" прямо зараз, не чекаючи ранку?
Сказати дружині про те, що її чекає сюрприз, і її це буде муляти, мордувати, і вона, я думаю, піде на різноманітні речі для того, щоб цей сюрприз якомога швидше отримати.
Ситуація два. Буває таке, що ви обоє настільки зашилися в роботі, що за весь день перекинулися фразами "купи хліба", "забери посилку". Комунікація у вас на нулі. Яку одну іскру ти кинеш, щоб розтопити цей лід і знову відчути драйв у спілкуванні?
Ну, ти мені вже говориш, ніби в мене років сорок досвіду сімейного життя. Елементарно: запросити на вечерю і сказати, що ти відкидаєш сьогодні всі свої справи — ви йдете вечеряти.
І ситуація три. Ви посперечалися через якусь насправді дурню. Тепер у повітрі пахне таким бензином уже в контексті пісні — справжня гроза. Обоє ви мовчите й ображаєтеся. Як ти переведеш цю негативну емоцію в позитивну?
От якраз це найстабільніша, напевно, тема, яка є, принаймні в моїх стосунках. От ти можеш навіть елементарно не так подивитися — і це вже буде нюанс. Тут треба вміти витримати паузу, але теж не занадто довго і не занадто коротко. Зашвидко підеш миритися, будь-які речі пропонувати — можеш негативно на це вплинути. Якщо запізніло — теж. Пауза має бути, але завдяки тому, що ти людину дізнаєшся з кожним разом все більше і більше, ти вже знаєш, коли оцей момент примирення має відбутися.
Ти сказав, що частіше будеш випускати треки, не раз на пів року. Яким тебе будемо бачити в цьому році? Чи робив ти собі таку дорожню карту на 2026 рік?
Це однозначно буде зростання у плані танцювальної української музики.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
