"Теорія розбитих вікон" — київський інді-рок-гурт, який виник у 2022 році та має у своїй дискографії, окрім синглів, мініальбом "Несказані слова", а нещодавно випустив дебютний альбом "У тіні параної", який вийшов восени 2025 року. Вже 28 лютого гурт дасть свій перший сольний концерт в Atlas.
Журналіст Суспільне Культура Вінстон Вон поговорив із двома учасниками гурту — Сашком Заїкою (відомим також за участю у проєкті "МУР") та Богданом Макеєнком — про дебютний альбом, майбутній концерт та увагу від фанаток. До розмови також мав приєднатися барабанщик гурту Валерій Ніжинець, але не зміг взяти участь через службу в ЗСУ.
Назва "Теорія розбитих вікон" відсилає до теорії, яку американська поліція висунула як методику боротьби з дрібною злочинністю. Брати назву з лексикону поліції — дуже нетипово для рок-гурту. Якою була ваша мотивація у виборі назви?
Сашко: Назва пішла з поліційного лексикону, але теорія розбитих вікон стосується всіх сфер, не тільки злочинності. Нам ця теорія сподобалася, тому що її можна підсумувати словами "хаос породжує хаос". У контексті не тільки вандалізму, а й війни, людських стосунків тощо.
Якщо в тебе вдома безлад, то й в голові безлад. Якщо ми говоримо про війну з Росією, то якщо зараз не буде це вирішено, то пізніше росіяни нападуть знову. Словом, це доволі універсальна річ, яку можна зіставити з багатьма ситуаціями в житті. І цим вона нас зачепила.
Плюс ми виросли на гуртах ню-метал-сцени й альтернативного року, і у них усіх були круті назви з трьох слів, наприклад, Three Days Grace або Thousand Foot Krutch. Тому і "Теорія розбитих вікон" нам так відгукнулася.
Повертаючись до цієї теорії, як ви позиціюєте себе? Як хаос, що породжує хаос? Чи ви більше спостерігаєте за ним?
Богдан: Ми провідники, я б сказав. Наставляємо на шлях істинний. Так, щоб не було розбитих вікон.
Сашко: Як би ми не мріяли бути такими відв'язними рокерами, музика транслює наші внутрішні переживання, наш внутрішній погляд на світ. У житті ми, навпаки, доволі культурні та позитивні. Добре, "позитивні" — це не дуже підходяще слово, але я маю на увазі, що ми...
Богдан: Світлі.
Сашко: Так, щось таке.
І коли ми ще були малі, ми збиралися і говорили, мовляв "Треба рок-гурт робити, ми мріємо співати поряд з Linkin Park". Тоді був оцей запал, рифи були важкі, я кричав у мікрофон дуже багато. Ми думали, що найважливішою є енергетика на сцені. Поступово, з кожним роком, музика ставала для нас радше терапією. Тобто ми намагаємося вкладати наш власний досвід, якісь переживання.
Тому ми й відійшли від панк-рокерства і валєва та прийшли до чогось, що поєднує золоту середину між важкими рифами та нашим внутрішнім світом.
Богдан: Якщо ви подивитеся на нашу шапку профілю в YouTube, там написано "твоя музична підтримка". Це повністю нас характеризує.
Чи закидали вам критики моралізаторство у творчості?
Богдан: Нас всі люблять. [сміється]
Сашко: Ні, є оглядач з медіа "Варіанти Львів", Олександр КовальчукМузичний оглядач медіа "Варіанти Львів", відомий у музичній спільноті своєю гострою, іноді різкою критикою. . Пише він дуже смачно, але йому все не так. Ми не такі, назва не така, музика не така. Але це смачно, я от прям кайфую, я це почитав, і це такий балдьож! І він, вочевидь, теж кайфує від своєї роботи.
У наші часи тема ментального здоров'я є як ніколи чутливою. І у вашому альбомі "У тіні параної" згадується дуже багато термінів з психології та психіатрії. Чи виникали під час написання альбому сумніви щодо використання тих чи інших термінів?
Богдан: Ми розбираємося в цьому добре, тому що всі в терапії. Особисто я вже другий рік приймаю антидепресанти, майже третій рік лікуюся. Лікую депресивний тривожний розлад. Тому ми вкладали саме те, що переживаємо.
Щодо антидепресантів, в мене виникло питання — чому трек "Антидепресанти" такий швидкий та енергійний? Як ефект таких препаратів відбивається на творчості?
Дисклеймер: Не рекомендуємо займатись самолікуванням. Вживайте препарати тільки за рекомендації кваліфікованих лікарів.
Богдан: Все залежить від лікування. Точніше, наскільки правильно тобі підібрали антидепресанти. Якщо ти від них відчуваєш млявість, то вони тобі не підходять.
Сашко: Важливо, що в цій пісні момент натхнення поєднується зі станом вигорання. Я намагався, щоб це перепліталось і відгукувалось. І темп, агресія, експресія, які ми вклали в трек "Антидепресанти" — це скоріше момент боротьби з труднощами.
Наприклад, у мене був досвід з антидепресантами, коли мені ставало від них тільки гірше. Навіть не тому, що мені ставало на все байдуже. У мене, навпаки, було купа енергії. Я хотів взятися то за одне, то за інше, але на якомусь етапі я вже ні за що не брався, бо мені й так було добре. У мене не було відчуття, що мені щось було потрібно як повітря. І цю пісню я писав саме у той момент, коли кинув антидепресанти й намагався сам вирішити, куди я рухаюсь.
Одна з тем нового альбому — сумніви у тому, чи тим ти займався увесь час. Часто такі стани пов'язують із так званою кризою 25. Чи відчували ви цю кризу на собі? І чи можлива "криза 25" у звичному сенсі в країні під час війни?
Богдан: Стосовно музики — ніколи не було такого, щоб я думав: "Це якась х*йня. Може, чимось іншим зайнятися?". Ні, з музикою все завжди стабільно. Я себе все життя бачив на сцені й бачу досі. А от стосовно всіх інших сфер в житті, роботи, особистого життя — купа проблем, купа думок про те, що я не туди витратив купу часу, енергії, сил.
Сашко: А в мене навпаки. Я зараз на антидепресантах, тому взагалі не вживаю алкоголь. А раніше я міг ввечері взяти пиво, сісти, випити, і починав писати хлопцям: "Все гівно, все не так, ми не тим займаємось. Може, взагалі треба було життя інакше жити, можливо, жанр не той, можливо, тексти погані". У мене тривожний розлад, тому в кожній пісні є момент сумніву, чи туди взагалі все в житті йде. Увесь альбом просякнутий сумнівом.
Повернемося до теми "кризи 25". Ці сумніви якось загострювалися з наближенням до цього рубікону, так званої чверті життя?
Сашко: Я, наприклад, вперше чую про "кризу 25". Зазвичай мова йде про кризу середнього віку, і мені завжди здавалося, що це дуже далеко. Але коли ми готували цей альбом, наш барабанщик Валєра доєднався до Збройних сил України. Це стало переломним моментом.
Тоді в мене було відчуття кризи, ніби все йде по сраці й не можна бути впевненим взагалі ні в чому в житті. Але мені здається, що ми, чіпляючись одне за одного, пройшли цей етап. Мені здається, що криза 25 — це саме те, що ми тоді прожили.
У новому альбомі багато розмовних скітів. Ви прописали їх заздалегідь чи вони виникли спонтанно?
Сашко: Взагалі ми вирішили додати в альбом скіти, бо зрозуміли що хочемо дати трішки більше контексту, чому ми говоримо про психологічні труднощі. Ми прийшли на студію, сіли довкола мікрофона. Валєра вже на той момент служив, але теж приїхав на студію. Ми поставили мікрофон, і почали говорити про наші проблеми. Було відчуття, що ми дуже давно не говорили про подібне.
Були, звісно, і постановні речі, як-от скіт "Дзвони", але більшість скітів, які є на початку чи в кінці, просто вирвані з контексту нашої розмови довкола мікрофона. Десь годину ми просто спілкувалися, а мікрофон записував. Потім ми звідти чікнули те, що нам сподобалось і підійшло під пісні.
Ваш сольник 28 лютого перенесли з Малої опери до клубу Atlas. Це було заплановано чи спонтанно?
Богдан: Взагалі перенесення з Малої опери в Atlas зумовлене тим, що за перший день продали пів опери. Тому треба більша площа, куди можна було би вмістити всіх охочих. Ми хочемо, щоб усім було комфортно.
Сашко: А якщо 70 % людей, які помістилися б в Atlas, перенести в Малу оперу, то їм би було дуже тісно. Тому ми перенеслися.
Як зміна сцени вплине на саме шоу?
Сашко: Важливо зазначити, що Мала опера у дуже в занедбаному стані, хоч вона мені й подобається. Atlas у набагато кращому стані. Тому Atlas передусім комфортніший для слухачів. Але є і мінуси насправді, адже сцена в Малій опері більша, і ми там могли б дозволити собі більше якихось прикольних штук. Тому в підсумку на концерті в Atlas їх буде менше.
Зате у нас на концерті буде саксофон. Першочергово хотілося підійти до цього театралізовано і зробити справжнє шоу. Але, на жаль, розмір сцени нам цього поки не дозволяє. І звісно, тисяча людей на першому сольнику — це трошки страшно і хочеться зробити усе якомога краще.
Якою ви бачите публіку, яка ходить на ваші живі виступи?
Богдан: Напевне, найживіша публіка, яку я бачу на концертах. Взагалі.
Сашко: Зазвичай людина приходить на концерт або послухати музику, або пофанатіти від людини на сцені. Мені здається, що у нас золота середина,
Наприклад, у нас є пісня "Ліки від життя" з мініальбому "Несказані слова". Перед цією піснею на концертах я завжди розповідав невеличкий міф про те, що лікарі нібито кажуть, що людині треба обійматись 8 разів на день, щоб бути щасливою. Мені дуже подобається наша аудиторія саме тому, що вони цю інформацію не пропускають крізь вуха, а сприймають як важливий меседж про обійми та любов. Тому я думаю, що наша аудиторія — це люди, які, шукаючи підтримки, навпаки, віддають її нам.
Якщо говорити про вікову категорію, то на наші концерти найбільше ходять підлітки. Але часто на концерти приходять люди, яким більше 35 років, що мене дивує. Та це завжди дуже приємно, бо їм відгукуються наші пісні, вони бачать себе в них. Часто буває ще, коли дитина приводить на концерт маму чи тата, а потім батьки починають слухати нас навіть більше, ніж дитина. Таких кейсів вже доволі багато.
Сашко, як ти як фронтмен реагуєш на надмірну увагу з боку фанатів та фанаток? Чи не буває в тебе відчуття, що, захоплюючись тобою як особистістю, вони менше приділяють уваги твоїй творчості?
Сашко: Нагадую — я тривожник, тому я завжди вагаюся з приводу цього. Але ні, мені здається, якраз наша аудиторія може фанатіти й від мене особисто, і від моєї творчості. Слухаючи пісні, все одно асоціюють тексти зі мною, тобто вони розуміють, що ми співаємо про психологічні труднощі, і хочуть теж бути підтримкою для нас.
Спочатку жити на цій хвилі, коли тобі постійно пишуть, відмічають, приділяють увагу — дуже приємно. Але потім з'являється бажання тримати дистанцію, щоб не розчинятись, щоб твої художні прояви сприймалися саме як художні прояви, а не як дружні.
Чи перетворювалася подібна увага на сексуалізацію?
Богдан: Звичайно, є велика частина аудиторії, яка сексуалізує кожного з нас, яка пише фанфіки про нас, і таке інше. Воно існує, але не прогресує так, щоб це перетікало в щось надмірне. До нас не приходять і не скидають нам фанфіки, не просять почитати. Такого нема.
Іще одне питання до Сашка. Окрім власного гурту, ти також береш участь у проєкті "МУР". Чи вважаєш ти "Теорію" проєктом для "відпочинку" від масштабного та енергозатратного "МУРʼу"?
Сашко: "МУР" з'явився в моєму житті у 2022 році. "Теорія розбитих вікон" також з'явилася у 2022-му, але ми з хлопцями граємо дуже давно. Це для мене справа, яку ти все життя робиш, і не бачиш себе без цього.
Що б не відбувалося, здається, що це буде завжди, це вже фундаментально вписано у твоє існування. Я би не назвав це відпочинком, адже ми все одно сідаємо працювати, і це теж репетиції, це теж витрати. Але з "Теорією" набагато легше, бо все ж таки "МУР" забирає набагато більше часу і ресурсу. Я би сказав, що це така віддушина в плані спокою, але це все одно велика робота.
І що МУР, що "Теорія…" часто звертаються до поезії у своїх піснях. Чи виникала колись ситуація що пісня, запланована для "МУРʼу" потрапляла в репертуар "Теорії розбитих вікон" або навпаки?
Сашко: На основі віршів ми робили на самому початку тільки декілька пісень.
Ми намагаємось зайняти нішу внутрішніх переживань, водночас "МУР" як освітній проєкт займається знаннями.
Богдан: Я б взагалі не порівнював ці два проєкти. Через те що Саша доєднався до проєкту "МУР", дуже часто можна натрапити на інформацію про те, нібито "Теорія" — це дочірній проєкт "МУР'у", хоча це два абсолютно різних проєкти, просто Саша існує і там, і тут.
У сучасній рок-сцені більшість гуртів чітко зараховують себе до певного піджанру, як-от шугейз, хардкор-панк, краутрок тощо. Навколо піджанрів формують свої мікросцени з концертами та субкультурами. До якого піджанру року ви зараз тяжієте найбільше?
Богдан: Ми в перспективі зіграємо будь-де. І взагалі плануємо бути суперрокзірками в усіх нішах в майбутньому. Ми хочемо все, ми хочемо 15 "Олімпійських". Я думаю, що ми до цього прийдемо.
Сашко: Якщо говорити про жанри, у нас немає якогось певного піджанру. Ми не ставимо рамок, але і не стрибаємо прямо в різні боки. Колись у нас був більш фанковий грув. Коли ми сформували "Теорію розбитих вікон", ми пішли більше в бік альтернативного року. Зараз я хотів би, щоб ми пішли в трошки важчі напрями.
Ми виросли на ню-металі й дуже хочеться поступово йти в той бік. Але треба зрозуміти, як саме ми хочемо туди зайти і при цьому зберегти власний погляд. Якщо слухати наші пісні, то можна помітити, що останній альбом має набагато більше важких рифів.
Зараз ми позначаємо наш жанр як інді-рок, бо ще не так давно ми рухалися в цей бік. Але "У тіні параної" все ж таки тяжіє більше до альтернативного року.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
