Після двадцяти п’яти років співпраці SM Entertainment оголосило про завершення контракту з BoA — артисткою, з якої фактично почалася історія сучасного кейпопу (K-pop). Це кінець одного з найдовших і найстабільніших партнерств у кейпопі, яке багато в чому визначило розвиток індустрії.
Коли у 2000 році тринадцятирічна Квон Боа дебютувала зі своїм альбомом ID; Peace B, ніхто не міг передбачити, що вона стане не лише впізнаваним обличчям SM, а й виконавицею, яка задасть орієнтири для всього жанру — від структури підготовки айдолів до способу, в який корейська попмузика виходить на міжнародну аудиторію.
Її відхід із SM — це нагода подивитися на кар’єру BoA крізь призму ностальгії, а також краще дослідити зародження сучасного кейпопу.
Перед тим як захопити увесь світ, кейпоп проник у сусідні азійські країни — зокрема, в Японію, другий за величиною музичний ринок у світі. Спочатку цю сцену підкорив Чо Йонпіль у 80-х роках, а потім на неї стрімко увірвалася BoA. Вона так швидко завоювала японську публіку, що це сприяло потеплінню корейсько-японських стосунків на початку 2000-х років.
"Коли BoA стала хітом, японські діти захотіли приїхати до Кореї, [вони] дивилися BoA і думали про Корею як про країну, де живе така дивовижна дівчина", — згадував Лі Суман, тодішній керівник агенства SM Entertaiment.
Пізніше її сингл Eat You Up став першим музичним відео, яке показали на MTV K — каналі, орієнтованому безпосередньо на корейську та східноазійську аудиторію. А її альбом Girls On Top у 2009 році потрапив до чарту Billboard Top 200, посівши 127 місце, що зробило BoA першою корейською артисткою в рейтингу.
Вона також стала натхненням та прикладом для наслідування серед кількох поколінь майбутніх айдолів, зокрема учасниць гурту Aespa, Тейон з Girls’ Generation, Кі з Shinee, Сехуна з Exo, Айрін з Red Velvet, Соли з Mamamoo, Нетті з Kiss of Life та багато інших.
Жизель з Aespa навіть сказала в одному з інтерв'ю для Rolling Stone: "Всі її знають. Вона не просто знаменита — вона легенда".
То хто ж така BoA
BoA — це сценічне ім'я Квон Боа (권보아), південнокорейської співачки, танцівниці, авторки пісень, продюсерки й акторки, яку часто називають "королевою кейпопу".
З моменту свого дебюту в серпні 2000 року BoAвипустила дев'ятнадцять студійних альбомів, зокрема дев'ять корейською, дев'ять японською і один англійською мовами. На телебаченні вона з'явилася як суддя в реаліті-шоу K-pop Star (2011–2013), ведуча шоу на виживання Produce 101 (2017) і як тренерка третього сезону шоу The Voice of Korea (2020).
BoA продала понад десять мільйонів альбомів за свою кар'єру і є однією з трьох жінок-артисток, які мають шість поспіль номерів один у японському чарті альбомів Oricon.
Вона є лауреаткою численних нагород у Південній Кореї та Японії, включно з вісьмома відзнаками MAMA Awards, шістьма SBS Music Awards, п'ятьма від Japan Record Awards та ще п'ятьма від Japan Gold Disc Awards.
Як BoA підкорила Японію
Щоб зрозуміти, як вона стала однією з найважливіших постатей у розвитку кейпопу, варто повернутися до подій 1980-х. У 1985 році країни G5 — США, Японія, Велика Британія, Франція та Німеччина — підписали угоду в готелі "Плаза" (Plaza Accord), щоб послабити долар США та вирівняти торговельні баланси.
Саме ця угода стала для Японії переломним моментом: зміцнення єни стимулювало її економіку, але водночас створило фінансовий тиск на інші азійські країни, тісно пов'язані з доларом, оскільки Японія стала більш конкурентоспроможною на світовому ринку експорту.
Внаслідок цих процесів у 1997 році спалахнула азійська фінансова криза, яка особливо боляче вдарила по Південній Кореї. Південнокорейська економіка потребувала способу для свого підйому, а індустрія розваг була одним з найпростіших і найефективніших способів це зробити.
Тож ранні кейпоп-гурти, такі як H.O.T., почали випускати музику китайською мовою, щоб отримати дохід для підйому південнокорейської економіки, а також сусідніх країн, які постраждали від фінансової кризи. Однак музичний ринок Китаю на той час був не надто великим.
Однак поряд була Японія, другий за величиною музичний ринок у світі після США. У 1998 році президент Кім Теджун почав послаблювати обмеження на японський контент, який у Кореї був під цензурою з часів колоніального періоду.
Саме в цей момент, коли країна шукала нові шляхи для експорту своєї культури, SM Entertainment знайшла 11-річну дівчинку на ім'я Квон Боа. Спочатку на прослуховування прийшов її брат, але увагу скаутів одразу привернула саме BoA. Після двох років навчання (вокалу, танців, англійської та японської мов) вона дебютувала у 2000 році з альбомом ID; Peace B, який увійшов до десятки найкращих у Кореї.
Однак SM Entertainment вірила, що молодість, харизма і талант BoA можуть мати успіх в Японії. У 2001 році компанія уклала угоду з японським лейблом Avex Tracks, щоб представити BoA на японському ринку.
На той момент вона була ще підліткою, і відчуття "я просто йду туди, куди мені сказали" панувало над складними думками про успіх чи провал. У довгому інтерв'ю з нагоди свого 20-річчя на Billboard Japan BoA розповідала, що коли їй повідомили про японський дебют, її перша думка була не про чарти, а про те, як розмовляти японською, бо вона тоді ще не була впевненою в мові — і їй довелося терміново збільшити час занять, щоб бути зрозумілою своїй новій аудиторії.
Це прагнення спілкуватися самій, а не через перекладачів, з фанатами та журналістами і ведучими на шоу, стало, мабуть, одним із головних факторів її популярності. На відміну від багатьох іноземних артистів, BoA від початку сприймали як артистку, що органічно вписується в джейпоп-простір (J-pop).
Її альбом Listen to My Heart (2002) виявився проривом — BoA стала першою корейською артисткою, яка очолила чарт Oricon і продала понад мільйон копій платівки, а японські фанати дали їй прізвисько Baby BoA. Наступний реліз Valentі перевищив цей успіх і закріпив її статус попзірки в Японії.
Це стало основою для успіху всіх інших виконавців в Японії. Якби не 14-річна BoA, кейпоп, можливо, ніколи б не прорвався на японський ринок.
Вона стала і досі залишається єдиною корейською артисткою, три альбоми якої продалися в Японії тиражем у понад мільйон копій, а також однією з трьох жінок-артисток, які мали шість поспіль альбомів, що посідали перше місце в чартах Oricon.
Водночас BoA допомогла SM Entertainment пережити фінансову кризу — компанія тоді стояла на межі банкрутства: гурт Shinhwa, хоча і був успішним, витрачав більше грошей компанії, аніж приносив.
BoA та перша спроба кейпопу завоювати Америку
Після неймовірного успіху на японській сцені в SM Entertainment сподівалися, що BoA зможе так само ефектно вийти на американський музичний ринок. Компанія створила підрозділ SM Entertainment USA, щоб адаптувати музику спеціально під західну аудиторію, залучивши американських продюсерів і авторів пісень.
У 2008 році вийшов перший американський сингл BoA — Eat You Up. Хоча він отримав позитивні відгуки критиків і досяг успіху в сегменті танцювальної музики, потрапивши до першої десятки чарту Billboard Dance Club Songs, його комерційний вплив у США був обмеженим порівняно зі сподіваннями — він не зумів пробитися до основного чарту Billboard Hot 100 і стати загальновідомим хітом серед широкої аудиторії.
У березні 2009 року співачка випустила свій англомовний альбом BoA. Хоча реліз став історичним для корейської артистки і навіть увійшов до чарту Billboard 200, його комерційний успіх був значно скромнішим, ніж на її традиційних ринках у Азії.
Вихід BoA на американський ринок відбувся у надзвичайно конкурентний період. Разом з її дебютом на американській сцені з'явилася Леді Гага, досі були активні Ріанна, P!nk, Кеті Перрі, Аліша Кіз та інші попзірки того часу. Конкуренція за радіоефір та медіапростір була надзвичайно жорсткою, і попри свій досвід SM Entertainment не мала змогти організувати тривалу рекламну кампанію.
Тому BoA продовжувала працювати на корейському ринку. Її альбом 2012 року Only One став важливим моментом у кар'єрі: титульну пісню повністю написала та склала сама BoA, а її успіх на музичних шоу в Південній Кореї був абсолютним — вона здобула так званий all-kill у всіх цифрових чартах країни.
Паралельно вона продовжувала активно працювати на японському ринку. Зокрема, BoA записала пісню Masayume Chasing для аніме Fairytale, демонструючи глибоку інтеграцію у джейпоп-культуру та аніме-індустрію.
У 2015 році BoA випустила свій восьмий корейський студійний альбом Kiss My Lips, де знову повністю керувала процесом створення пісень. Це підтвердило її статус не просто як співачки, а як самостійної творчині музики, що контролює свій артистичний образ.
Пізніше, у 2014 році, BoA отримала посаду виконавчої креативної директорки в SM Entertainment, зокрема спеціалізуючись на психічному здоров'ї артистів, допомагаючи з новими бізнес-планами та усуваючи комунікаційні розбіжності між артистами та керівництвом.
Оскільки більшу частину кар'єри вона виступала як солістка, у BoA не було колег по гурту, на яких можна було б покластися у важкі моменти, і вона неодноразово зазначала, що мріє про роботу в команді. Ця мрія здійснилась у 2022 році, коли SM дебютувала збірний гурт своїх найпопулярніших артисток Got the Beat (окрім BoA туди увійшли Тейон і Хьойон з Girls' Generation, Сильгі й Венді з Red Velvet та Каріна і Вінтер з Aespa).
Пізніше BoA взяла на себе продюсерські функції, наприклад для NCT WISH, і працювала над такими проєктами, як кавер-версія пісні Dreams Come True від S.E.S. у виконанні Aespa.
Якою є музика BoA
Музика BoA вирізняється різноманітністю та глибоким впливом західних і азійських стилів. Найбільше на неї вплинув хіп-хоп, хоча вона також активно черпає натхнення з R&B. Серед її улюблених виконавців — Вітні Г'юстон, Майкл Джексон, Джастін Тімберлейк і Ne-Yo.
Це визначає характер її творчості: більшість пісень BoA — танцювальний поп або R&B, а балади дозволяють їй продемонструвати вокальну майстерність і емоційну глибину.
У міру розвитку своєї кар'єри вона почала експериментувати з різними стилями: Valenti містив переважно балади; Love and Honesty був експериментом з важчим R&B та рок-музикою. Хоча її ранні релізи відрізнялися "милим" і "молодіжним" стилем, пізніше BoA почала представляти більш зрілий образ, починаючи з альбому My Name.
Пізніше, в інтерв'ю з Billboard Japan артистка розповідала, що з початку 2010‑х років вона все більше залучає особистий досвід у створення пісень, прагнучи робити музику, що відображає її власні переживання і стиль, а не лише загальні тренди. У своїх композиціях BoA орієнтується на історії, які слухацтво може зіставити зі своїм життям, що додає її пісням емоційної глибини та авторського голосу.
- No.1
Серед усіх пісень BoA, No.1 залишається однією з найкращих у кейпопі — і сама артистка описує її як "пісню, яка подарувала мені найзначущіший і найщасливіший момент у кар'єрі". Співачці на момент релізу пісні було лише 15 років.
На корейських форумах та у спільнотах фанати досі відзначають No.1 як класичний кейпоп-трек, який визначив стиль BoA, а також описують як "легендарний танцювальний хіт, що формує покоління". Музично це поппісня в найчистішому вигляді. Однак її мелодія наповнена як надією, так і ностальгією, розповідаючи історію дівчини, чиє серце тужить за коханням, яке вона колись мала, стверджуючи, що "ти все ще мій номер один".
У 2023 році Rolling Stone внесли її до списку "100 найкращий кейпоп-пісень" на 18 місці.
- Valenti
З піснею Valenti, яка вийшла в корейській, японській та англійській версіях, BoA вперше потрапила до трійки лідерів чарту Oricon і дебютувала на Kōhaku Uta Gassen 2002 — найпрестижнішій музичній програмі Японії наприкінці року. Коли на початку 2003 року вийшов альбом, він розійшовся тиражем понад 1,2 мільйона екземплярів, ставши найпродаванішим японським альбомом у її кар'єрі.
У японських медіа Valenti часто згадується як один із найвпізнаваніших танцювальних джейпоп-хітів початку 2000-х. У фанатських відгуках пісню описують як "характерну для BoA, з сильним, запальним звучанням і впізнаваним ритмом, що залишається в пам'яті", підкреслюючи її енергійний та ритмічний характер.
В англомовних рецензіях Valenti називають динамічним танцювальним треком із латинськими елементами; один огляд порівнював її звучання з енергією ранніх латиноамериканських попхітів, зазначаючи, що композицію "майже неможливо слухати без того, щоб не підтанцьовувати" завдяки її "вибуховому ритму та чарівному голосу BoA".
- Only One
Only One має особливе значення в кар'єрі BoA з кількох причин, зокрема тому, що це перший трек, який артистка повністю склала і написала сама.
Замість того щоб наслідувати популярний у той час хіп‑хоп, вона створила теплу поп‑R&B-баладу. Це пісня, де BoA демонструє себе як зріла співачка, що висловлює особисті почуття через музику, зокрема в темі крихкого, але щирого розставання.
Також сингл досяг all‑kill у корейських музичних чартах після релізу, тобто одночасно очолив декілька найважливіших цифрових рейтингів, підтверджуючи, що пісня була не лише емоційно сильним, а й комерційно успішним релізом
Вплив BoA на корейську музичну сцену
BoA досі вважається однією з найвпливовіших співачок Південної Кореї й широко відома як "королева кейпопу" — насамперед завдяки своєму внеску в поширення корейської хвилі в Японії. На початку 2000-х її активна присутність на японському телебаченні та в медіа сприяла зміні уявлень про Корею серед японської аудиторії — у час, коли між країнами лише починалося потепління.
Видання The Korea Times назвало BoA "першопроходицею нового покоління айдолів, які популяризували кейпопу Японії та за її межами", а музичні критики писали, що вона "відкрила багато дверей для попвиконавців зі своєї країни на другому за величиною музичному ринку світу", ставши "ключовою фігурою в історії кейпопу".
Її внесок у культурний обмін офіційно визнали: у 2004 році Міністерство культури, спорту і туризму Південної Кореї нагородило BoA премією "За заслуги в азійському культурному обміні". Згодом у The Korea Herald зазначили, що саме BoA "назавжди змінила ландшафт музичної індустрії Південної Кореї", заклавши основу для міжнародного розвитку кейпопу.
Це визнання тривало і в наступні роки. У 2016 році BoA отримала президентську нагороду на Korean Popular Culture and Arts Awards за внесок у поширення корейської хвилі та за роль у формуванні сучасного кейпопу. А в 2021 році група з 35 музичних експертів, організована Melon та Seoul Shinmun, поставила її пісні No. 1 та Atlantis Princess на 1 і 93 місця у списку найкращих кейпоп-пісень усіх часів.
Підтвердженням тривалої культурної ваги її творчості стало й те, що у грудні 2023 року композиція No. 1 разом із Gangnam Style була внесена до другого набору Зали слави світової музичної культури Кореї.
Фактично BoA втілює ідею сучасного кейпопу: музики, що виросла з молодіжного феномену в складну, глобальну індустрію, здатну створювати світових артистів. Її історія — це не просто біографія однієї співачки, а й розповідь про становлення цілого жанру, який завдяки їй навчився говорити зі світом, не втрачаючи власного коріння.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
