Суспільне Культура пропонує добірку виставок українського мистецтва, які можна відвідати у листопаді в Києві, Харкові, Львові, Дніпрі, Одесі та Варшаві. Деякі з них відкрились наприкінці жовтня, але їх все ще можна побачити на власні очі в останній місяць осені.
"Василь Стус. Поки ми тут, усе буде гаразд"
Де: Мистецький Арсенал, вул. Лаврська, 10–12, Київ
Коли: 13 листопада — 8 лютого, з 10:00 по 21:00, середа — неділя, з 12:00 до 20:00
Виставка зосереджена на постаті Стуса як інтелектуала й етичного автора, для якого слово було способом жити правдиво.
Проєкт пропонує подивитися на нього поза звичним героїчним образом — як на поета, літературознавця та публіциста, що вибудовував внутрішню свободу всупереч конформізму і тиску. Його прагнення "не набратися скверни" робило його самотнім, але саме ця самотність визначала силу впливу: на спільноти, на коло друзів, на тих, хто шукав у слові й поведінці моральну опору.
Ключовою частиною експозиції стали архівні аудіо- та відеоматеріали, що повертають голос покоління, яке формувало інтелектуальний опір радянській системі.
Поруч із ними — видання самвидаву і тамвидаву, роботи Алли Горської, Опанаса Заливахи, Галини Севрук, Бориса Довганя, речі з таборового побуту, листи і документи карних справ. Архітектура виставки вибудовує простір як подорож через епоху: від квартирників і розмов у вузьких колах до вуличних маніфестацій і трагічної пам'яті. Це історія про стійкість і внутрішнє рішення не відмовитися від себе — навіть коли здається, що "один проти цілого світу".
"Велкам ту парадайз"
Де: галерея "Артсвіт", Крутогірний узвіз, 21А, Дніпро
Коли: з 8 жовтня до 6 грудня, вівторок — субота, з 12:00 до 19:00
Персональна виставка Каріни Синиці об'єднує однойменну з назвою проєкту серію робіт із фотошпалер, над якою вона працювала з 2023-го по 2024-й, та живопис 2022–2025 років. У цих творах художниця досліджує, як масова культура та війна формують уявлення про простір і впливають на ідентичність.
Фотошпалери, колись популярний елемент пострадянських інтер'єрів, створювали ілюзію "раю" у власній оселі. Каріна протиставляє цю уявну зону комфорту наслідкам війни.
Особливе місце у виставці займають картини, присвячені архітектурним пам'яткам Дніпра та інших регіонів України. Через ці образи мисткиня говорить про локальність, значення культурної спадщини й осмислює трансформацію нашого уявлення про "дім" у час війни.
Home Beyond the Dawn
Де: Національний центр "Український дім", вул. Хрещатик, 2, Київ
Коли: 5–16 листопада, вівторок — неділя з 11:00 до 19:00
Виставка у поєднанні з проєктом Not For Sale уперше представлена в Україні після показу на Expo 2025 в Осаці. Тимчасова інсталяція, створена в головній залі "Українського Дому", інтегрує обидва проєкти в єдиний простір, де відео, архітектурне середовище та світлові акценти занурюють глядацтво в досвід переходу, пам'яті та повернення.
Home Beyond the Dawn — це занурювальне відео, що торкається тем дому, втрати й пошуку нової належності, тоді як Not For Sale наголошує на цінності людської гідності та неможливості перетворення особистої історії на товар.
Повернення цих робіт до Києва робить їхнє прочитання особливо відчутним: у контексті триваючої війни питання дому стає водночас приватним і загальним. Експозиція супроводжуватиметься публічною програмою — розмовами та подіями, що допоможуть розкрити інтелектуальні й етичні виміри проєктів.
"Ремейк"
Де: ЦСМ "Білий світ", вул. Євгена Чекаленка 21а, Київ
Коли: з 23 жовтня по 16 листопада, середа — неділя з 11:00 по 19:00
Виставка представляє роботи Сергія Алієва-Ковики — гравюри різних років і новий живопис 2025 року. Художник поєднує строгість відбитку та безпосередність кольору, звертаючись до тем, які супроводжують його вже десятиліттями: "Мати і дитина", "Оголені", "Жебраки", "На Дніпрі, Дніпрові береги", "Бестіарій, химери", "Трансформер-Смерть". Він говорить: "Це те, що я бачу навколо себе, і з чим я живу і фізично, і душевно". Гравюри, виконані з 1990-х до сьогодення, стають основою — запам'ятованим рухом руки, формою, яка залишила слід у матеріалі.
Нові живописні роботи, створені за мотивами цих гравюр, пропонують інший ритм і темперамент. Частина полотен залишається близькою до першоджерела, інші — відходять у бік асоціативного, майже сновидного образного мислення. Назва "Ремейк" позначає не повторення, а повернення до себе — можливість перевідкрити свій власний задум через інший медіум.
"Покажіть свої документи"
Де: Центр сучасного мистецтва "ЄрміловЦентр", Майдан Свободи, 4, Харків
Коли: вівторок — неділя з 12:00 до 19:00
Куратори пропонують подивитися на документ не як на нейтральну бюрократичну одиницю, а як на носій пам'яті та інструмент формування ідентичності. Документ супроводжує людину впродовж усього життя: фіксує народження, зміну статусів, кордони свободи та належності. Він підтверджує присутність, але водночас визначає її межі, створюючи простір, у якому стає можливим бути "поміченим" або, навпаки, зникнути з поля зору.
Куратори виставки пропонують осмислити документацію як сучасний ритуал із майже сакральним значенням. Документ тут постає і як інструмент влади, і як дзеркало культури, де відображаються колективні міти, страхи та механізми контролю.
У виставці беруть участь художники й художниці різних поколінь та художніх практик, серед яких Пекільна: Аліна Прокопенко (Apris), Андрій Скрипка, Анна Гареєва, Антон Карюк, Віра Пакош, Володимир Кузнецов, Ганна Франик, Дара Шолох, Єва Фоміцкі, Kinich Azla (Вероніка Ліпатова), Костянтин Гливляс, Марія Матяшова, Марія Прокопенко, Наталія Охман, Олег Тістол, Олексій Сай, Павло Маков, Роман Пятковка, Сергій Мельниченко, Señora Serpiente.
"Бруталізм. Італія"
Де: Національний центр "Український дім", вул. Хрещатик, 2, Київ
Коли: 5–16 листопада, вівторок — неділя з 11:00 до 19:00
Виставка представляє фотографії з видання Brutalist Italy. Concrete Architecture from the Alps to the Mediterranean Sea, створеного Роберто Конте та Стефано Переґо.
Протягом п'яти років автори подолали понад 20 000 кілометрів, перетнувши всі регіони Італії, щоб задокументувати архітектуру бруталізму 1960–1980-х років. Фотографії демонструють різноманіття споруд — від культових сакральних і громадських будівель до житлових комплексів, у яких неприхований бетон стає самодостатнім художнім матеріалом.
Проєкт дозволяє побачити, як італійські архітектори не лише працювали з бетоном як із символом модерністичного "майбутнього", але й намагалися вписати його в історичну пам'ять місця, поєднуючи в об'ємах сліди минулого і проєкцію прийдешнього. Таким чином бруталізм в Італії постає унікальним явищем, що несе в собі одночасно суворість матеріалу та складну культурну чутливість.
Виставка пропонує побачити цей стиль у живому контексті ландшафту, міста і часу, відкриваючи його не лише як архітектурну мову, а як спосіб мислення про простір.
"Вітер у кукурудзяному полі"
Де: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, проспект Свободи 20, Львів
Коли: з 31 жовтня, вівторок — неділя з 10:00 по 17:30
Виставку присвячено 110-й річниці від дня народження та 40-й річниці смерті Якова Гніздовського — українського графіка, живописця й мистецтвознавця.
У головній будівлі музею представлено 58 його оригінальних робіт із музейного зібрання, а також із колекцій Українського католицького університету та Shum Art Gallery.
До експозиції також увійшли твори давніх майстрів графіки, що допомагають простежити мистецькі витоки Гніздовського: від японського дереворізу до європейського мідериту.
Виставка звертає увагу на Гніздовського як мислителя, який у повсякденних предметах бачив живу структуру світу. Його дереворити перетворюють листя, колосся, кору й перо на знаки руху та спокою, виявляючи всю складність і ритмічність природних форм.
"Від припливів до відпливів"
Де: Музей сучасного мистецтва Одеси, вул. Європейська, 31/33, Одеса
Коли: з 8 жовтня до 30 листопада, вівторок — неділя з 12:00 по 18:00
Кураторки: Тетяна Тадай, Поліна Пискурьова
Виставка є результатом двотижневої резиденції, під час якої художниці працювали з архівами Українського центру екології моря та спілкувалися з науковцями Національного антарктичного наукового центру.
В експозиції представлені роботи Софії Голубєвої, Ніни Лагути, Лілії Небери, Єльзи Губанової, Вікторії Хорошилової, Аліни Радомської, Тані Подубієнко та Насті Сопільник. Мисткині шукали спосіб поговорити з морем через звук, тіло, архів і пам'ять, адже прямий зв'язок із ним нині порушено.
"Сад Зарецького"
Де: Муніципальний мистецький центр, вул. Стефаника, 11, Львів
Коли: з 11 листопада по 25 грудня, щодня з 10:00 до 21:00
Виставка відкриває інтимний вимір творчості одного з ключових художників-шістдесятників. Понад 80 ескізів і фотографій показують не канонічного Зарецького, а живу людину в процесі пошуку: із сумнівами, спробами, внутрішніми паузами.
Через метафору саду кураторська команда пропонує побачити момент зародження образу — коли задум ще не сформований у велику роботу, але вже існує як досвід, доторк і жест. Це нагода роздивитися художника так близько, що помітним стає рух лінії і хід думки.
Експозиція складається з трьох тематичних залів, які відображають ключові повороти в житті та творчості митця: становлення, розквіт і втрату. До роботи над виставкою долучилася художниця Олена Зарецька — онука Віктора Зарецького та Алли Горської.
"Поза каноном"
Де: галерея Imagine Point, Голосіївський проспект, 86/1, Київ
Коли: 31 жовтня — 29 листопада, вівторок — субота з 12:00 по 19:00
У виставці свої роботи показують Володимир Гурін і Світлана Карунська. В основі експозиції — зіткнення двох понять: "канону" як міри та правила і "канонади" як вибухового звуку, що руйнує будь-які структури. Ця етимологічна й сенсова напруга проходить крізь практики обох художників, які свідомо відмовляються від усталених форм та академічних норм.
Володимир Гурін працює з живописом, який виходить за межі площини, створюючи об'єми, що немов проростають із кольору. Його творчість — спосіб утримувати себе у просторі мистецтва навіть тоді, коли він перебуває на фронті.
Світлана Карунська переосмислює скульптуру, поєднуючи картон і смальту, ламаючи дисципліну мозаїки і водночас зберігаючи її ритм. Її "ліплені" образи, відлиті у бронзі, зберігають крихкість і відкритість форми.
No hay niños, hay gente ("Дітей немає, є люди")
Де: Музей пам'яті та прав людини, Сантьяго
Коли: з 30 листопада
Виставка у Музеї пам'яті та прав людини в Сантьяго розповідає про один із найболючіших злочинів сучасної війни — системну депортацію та примусове переміщення українських дітей. Проєкт створено в межах ініціативи президента України Bring Kids Back UA і покликаний повернути голос тим, хто зазвичай перетворюється на цифри в статистиці.
У експозиції представлені малюнки дітей, анімаційні роботи з музикою DakhaBrakha, документальні історії та фільм про повернення. Ці матеріали передають не лише травму, а й силу та здатність до відновлення, яку діти зберігають попри пережите.
The Woman Question 1550–2025
Де: Museum of Modern Art in Warsaw, 103 Marszałkowska St. 00–110, Warsaw
Коли: з 21 листопада
На виставці у дев'яти тематичних розділах представлено роботи майже 150 художниць з усього світу, десять мисткинь — з України: Алла Горська, Тетяна Яблонська, Каріна Синиця, Влада Ралко, Сана Шахмурадова-Танська, Kinder Album, Катерина Лисовенко, Леся Хоменко, Дана Кавеліна та художниця та військова на щиті Маргарита Половінко.
Кураторка виставки, мистецтвознавиця Елісон М. Джинджерас пропонує поглянути на історію мистецтва поза звичним міфом про "відсутність" жінок у ній.
До експозиції увійшло близько 200 творів — від сучасного мистецтва до робіт епохи Ренесансу, Бароко та ХІХ століття. Разом вони формують візуальну історію жіночої присутності, активності й самоствердження протягом останніх п'яти століть.
Виставка досліджує символічні образи влади, опору та сексуального насильства; питання доступу жінок до освіти; репрезентації тіла та еротичного бажання; материнство і право на репродуктивний вибір; а також досвід жінок у часи війни.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
