В український прокат 20 листопада виходить фантастична комедія Павла Острікова "Ти — космос", яка зібрала низку нагород на міжнародних фестивалях.
Журналістки телеканалу Суспільне Культура Олександра Максименко поспілкувалася з продюсером фільму Володимиром Яценком під час Варшавського кінофестивалю про "Ти — космос" та орден Французької республіки. Публікуємо текстову версію розмови.
Цьогоріч фільм виходить в Україні. Скільки років ви його створювали. І з чого з'явилася ідея?
Це був студентський номер у КВН, коли Паша [Остріков] вчився в університеті вчив право. Тоді поставили маленьку сценку, потім з цього виросла п’єса, а потім — сценарій.
Я так розумію, у вас два герої. Хто голос Максима?
Це прекрасний актор Леонід Попадько. Наші актори служать в Збройних силах. Леонід і Вова Кравчук служать, я цим дуже пишаюся.
Ви втілюєте всі ці шалені ідеї режисерів, намагаєтесь запхнути їх в якісь рамки. Фільм про космос, і одразу думаєш про шалені бюджети, багато спецефектів. Що було найскладніше у виробництві?
Найскладніше було осягнути масштаб всього цього, спецефекти у нас не робилися. Для Film.Ua це робив якийсь китайський сервіс, також було відтворення якихось космічних речей.
А нам треба було з нуля створити досить специфічний корабель. Мабуть, найскладніше було створення робота: рука, яка має певну свободу руху та пересування. У нас були інженери, які писали для цього програми. Це було дуже складно, адже все мало поєднатися з акторами в невеликому просторі.
Ще ми брали участь у конкурсі, перемогли, але його відмінили. Потім ковід, потім війна. Я теж пішов у військо. У нас злетіла француженка (за сюжетом на зв’язок із головним героєм раптово виходить француженка Катрін). Усе, що могло статися, сталося. З початку війни бюджет виріс на 40 %, а він у доларах.
Один актор тримає більшість екранного часу. Чи не було через це побоювань, адже потрібна і велика харизма, і професіоналізм, і вміння?
Ми півтора року шукали актора. Мені здається, ми перебрали всіх чоловіків 25-45 років. Вова Кравчук став для мене великим відкриттям. Зазвичай хтось класно грає комедійно, а драматично — ніяк. А тут Вові і Паші як режисеру вдалося зробити так, щоб актор міг пройти з точки А в точку Б. Є сцена, де герой веде своє радіо. Там перехід від комедійного до драматичного відбувається однією сценою, одним кадром. Нам пощастило з Вовою, а Вові пощастило з режисером.
Розкажіть декілька слів про режисера стрічки.
Павло Остріков відомий у вузьких колах своїми короткометражними стрічками. У нього досить специфічний, але дуже теплий гумор, з любов'ю до своїх героїв і до людства. Насправді цей фільм про кохання — лавсторі в космосі.
У нас майже немає поганих очікувань. Люди йдуть з думкою, що український фільм про космос це жах. Але після перегляду в них не залишається питань про те, як виглядає космос. Для мене це головна перемога — Україна може створювати конкурентну продукцію. У нас є жарт: типовий український челендж — за 1% "Інтерстеллара" створювати умовний "Інтерстеллар".
Теж подумала про "Інтерстелер", само напрошується.
Ми зрозуміли, що якщо ми будемо робити стерильний простір з білими панелями, то ми програємо. Адже ми не відтворимо його так, як це можуть робити в Голлівуді з його бюджетом та досвідом. Тому вирішили робити зовсім інакше. У нас кораблі, які перевозять радіоактивне сміття, які умовні Південмаш чи "Укрзалізниця" будують через 50 років.
Часто запрошують коміків, щоб написати якісні класні жарти, гумор. Як у вас з цим було?
Паша писав та учасник "Підпільного стендапу". Якщо Паша написав жарт, він буде битися за нього до кінця. Якщо зрозуміє, що не працює, то ми це змінимо. У нас майже немає матеріалу, який не увійшов у фільм. Це декілька сцен, тобто 10 %.
Цьогоріч ви отримали орден. Розкажіть, будь ласка, про нього. Що це і для вас наскільки це була важлива нагорода?
Тепер я скромний лицар Французької республіки (Орден Мистецтв та Літератури — Ред). Це було для мене неочікувано, тому що не можна сказати, що я зробив неймовірний внесок саме у французьку культуру. у "Космосі" в нас є француженка, яку не взяли в Канни. У нас була участь у Каннах з фільмом Нарімана Алієва. Є багато нагород у Венеції. Ми були в головному конкурсі з Валентином Васяновичем з його минулим фільмом "Відблиск". Взяли бестфільм в програмі "Горизонти" в Венеції. Там були представлені і "Люксембург", і українсько-ізраїльський фільм "Валерія виходить заміж". У Торонто теж багато були представлені. Мабуть, є, за що, їм краще видно.
Для мене іронія в тому, що за всі роки роботи як українського продюсера, у мене немає жодної державної нагороди від України. Мені це дуже тішить. Окрім грамоти Верховної Ради за внесок у волонтерський рух, якою я дуже пишаюся, бо це ще в 2014 році, коли це не було так модно. І бойові нагороди теж класно. А все інше — це ок. Отримати якогось заслуженого діяча, я б не хотів цього. Мені здається, це совкова жахлива система, яка не відображає реальних речей.
Я думаю, що тут ще питання в тому, що ці всі нагороди вже давно зневілейовані іншими людьми, не дуже, можливо, якоїсь хорошої репутації, тому воно і втратило, можливо, своє значення.
Я на це дуже іронічно відповідаю. Для мене найкращі нагороди — це репутація всередині індустрії: до нас хочуть йти класні автори, повертаються класні автори. Для мене це best of the best.
Уточнено 28 жовтня. Ім'я Леонід Попадько, а не Олексій.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
