В епоху, коли на стримінгових сервісах панують криваві трилери та реаліті-телебачення, небагато шоу вдалося досягти такого успіху, як "Абатству Даунтон”.
Історичний серіал дебютував на британському телеканалі ITV у 2010 році та швидко став найпопулярнішим драматичним серіалом PBS за його 45-річну історію. Але на цьому британське шоу не зупинилося — історія родини Кроулі (та ще приблизно сотні другорядних, третьорядних та епізодичних персонажів) зібрала понад 120 мільйонів глядачів у всьому світі, породила два повнометражних фільми та навіть потрапила у Книгу рекордів Гіннеса за найвищі рейтинги критичних рецензій серед усіх телешоу в історії телебачення.
І хоч серіалу вже 15 років, його популярність не згасає: у 2025 році історія отримала продовження у форматі вже третього повнометражного фільму франшизи — "Абатство Даунтон: Великий фінал".
Але що саме робить цю елегантну історію про аристократів та їхніх слуг такою непереборно популярною? Як сценаристам вдається змусити нас співчувати родині Кроулі навіть попри те, що їхня реальність та проблеми видаються — принаймні на перший погляд — не надто релевантними для сучасного глядацтва?
Суспільне Культура досліджує феномен культового британського серіалу та з'ясовує секрет його приголомшливого успіху.
Шарм минулого: ностальгія та втеча від реальності
"Абатство Даунтон" — це любовний лист до Англії едвардіанської епохи та міжвоєнних років, періоду величних маєтків, заплутаних соціальних ритуалів і кардинальних історичних зламів.
Дія серіалу розгортається на фоні величного дому родини Кроулі, який слугує уособленням традиційної аристократії та давніх звичаїв і відкриває глядачам портал у світ розкішних обідів, мисливських вікендів, балів та інтриг.
У сучасному ландшафті економічної невизначеності та цифрового перевантаження ця ностальгія дозволяє нам хоч на тривалість серії поринути в ідеалізоване минуле, де усі проблеми розв'язуються з ввічливістю та витонченістю, а герої знаходять спільну мову й турбуються одне про одного навіть попри класові розбіжності та непорозуміння.
Так, формально серіал має дві центральні сюжетні лінії — про аристократів, що мешкають у Даунтоні, і про слуг, які працюють у маєтку, але з часом між героями виникають складніші стосунки, які будуються на довірі та симпатії, а не лише на почутті обов'язку.
Усі зірки британського (і не лише) телебачення
Жодне обговорення популярності "Абатства Даунтон" не обходиться без його незабутніх героїв.
Творець серіалу Джуліан Феллоуз (до речі, лауреат премії "Оскар" за схожий за настроєм фільм "Госфорд-Парк") зібрав дивовижний акторський ансамбль, у якому кожна роль — від владної графині-вдови Вайолет Кроулі (яку з гострою дотепністю зіграла Меггі Сміт) до відданого та строгого, але добросердного дворецького Карсона (Джим Картер) — є важливою та різноплановою.
Навіть епізодичні ролі тут запам'ятовуються — наприклад, у першому сезоні ми бачимо Чарлі Кокса (найбільш відомого завдяки ролі Метта Мердока у "Шибайголові") та Роуз Леслі з "Гри престолів", а у другому епізодичну роль виконує Єн Глен (його ви теж бачили у "Грі престолів").
Далі ми знайомимося з героями Домініка Веста, Річарда Е. Гранта та Лілі Джеймс. Ще в серіалі у невеликих, але важливих ролях з'являються Тео Джеймс, номінант на "Оскар" Пол Джаматті, Джордж Клуні, Джеймс Фокс та навіть легендарна Ширлі Маклейн.
Геній Джуліана Феллоуза: рецепт ідеального поєднання драми та комедії
Головний сценарист та автор ідеї серіалу "Абатство Даунтон" Джуліан Феллоуз — письменник-аристократ, актор, сценарист і продюсер, чиє гостре око на деталі епохи та соціальну несправедливість перетворило просту сагу про життя аристократів та їхньої прислуги на світову сенсацію.
На відміну від багатьох серіалів, у яких сценаристи змінюються від сезону до сезону, Феллоуз був сценаристом кожної серії протягом усіх шести сезонів, створюючи послідовну багатогранну історію, де герої проходять цілком зрозумілі сюжетні арки та розкриваються по-різному залежно від подій навколо них, а строге едвардіанське суспільство повільно трансформується у більш егалітарну Британію міжвоєнних років.
Сценарії Феллоуза майстерно врівноважують серйозну драму з високими ставками (наприклад, Першу світову війну) та дрібні побутові пригоди, вплітаючи у кожну серію емоційну глибину, напруженість і гострий дотеп, при цьому не переходячи в мелодраму чи фарс.
Серіал не набридає глядачам вже стільки років поспіль, бо постійно вдало жонглює сюжетними лініями різної ваги та емоційного наповнення: в одну хвилину ми радіємо за романтичні стосунки персонажів, далі стаємо свідками загадкової смерті когось із героїв, переймаємося черговим конфліктом чи спостерігаємо історично важливі події. І в кожному з цих конфліктів — хай його причиною буде вкрадена з винного підвалу лорда Кроулі пляшка вина або ж правила успадкування величного маєтку — сценарист ставиться з людяністю та розумінням своїх персонажів. При чому, їхні дії не завжди можуть нам подобатися: персонажі регулярно керуються упередженнями, помилковими уявленнями одне про одного, заздрістю чи бажанням помсти.
Але навіть найбільші антагоністи історії зображуються так, що ми можемо їх зрозуміти, хоч і не підтримувати їхні дії.
Історична глибина з сучасним пульсом
"Абатство Даунтон" — це не просто історичний серіал з красивими декораціями, а повноцінний майстерклас із того, як показувати глядачам ширший контекст історичних подій.
Зрештою, перша серія починається зі звістки про затоплення "Титаніка" у 1912 році, і ця трагічна подія — не просто фон, а щось, що безпосередньо впливає на життя кожного з героїв.
Кожен рік приносить певні геополітичні (наприклад, початок Першої світової) чи соціальні (Ревучі двадцяті з радикальною модою та новими правилами поведінки) зміни, які формують реальність персонажів.
Увага до деталей — від моди, що відповідає епосі, до появи електричних тостерів — є ретельною, але темп відповідає темпам сучасного телебачення, тому серіал ніколи не перетворюється на нудну лекцію.
Хоч події серіалу і відбуваються у минулому, тематично він торкається позачасових проблем: прав жінок, сексуальності, класової мобільності та нерівності доходів.
Ми розуміємо, що персонажі живуть у кардинально іншому світі, сповненому красивих суконь та маєтків, вишуканих соціальних подій та строгих соціальних правил, але можемо їм щиро симпатизувати та розуміти труднощі, з якими вони стикаються.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
