У Львові 27 серпня відбулася українська прем’єра документально-ігрового фільму This is Also Ukraine, створеного підлітками, які живуть біля лінії фронту.
Стрічку зняли в межах проєкту Balmy Ukraine, що об’єднує молодь, митців, активістів і психологів для спільної роботи над темами психічного здоров’я та взаємопідтримки.
Суспільне Культура поспілкувалося з учасниками проєкту про роботу в команді, організацію та перспективи.
До роботи над фільмом долучилися десятеро підлітків: Дарія, Ганна, Кіра, Олекса, Рост, Саша, Влада, Влада, Весна та Захар. Вони слухають Radiohead, малюють, плавають, зустрічаються з друзями, сміються, закохуються й водночас щодня відчувають небезпеку життя поруч із війною. Навесні 2025 року вони розпочали зйомки — писали, співали, танцювали, плакали й обіймалися, щоб створити власний фільм про себе і своє сьогодення.
Ідея втілити саме колективний фільм виникла після знайомства з британською ініціативою Balmy Army. Продюсерка проєкту Анна Бурдіна згадує:
"У 2023 році під час програми Creative Producers від British Council я потрапила на Manchester International Festival і за десять хвилин розмови з Джеймсом Лідбіттером (британський митець із псевдонімом The Vacuum Cleaner — Ред.) розповіла йому, що вся наша країна травмована, а найбільше — діти й підлітки. Попит на підтримку значно перевищує ресурси, і нам потрібно вчитися у таких проєктів, як Balmy Army. Коли у березні 2025 року Джеймс разом із Дженною Омельченко приїхали до Львова, ми провели серію воркшопів, і саме тоді підлітки почали відкриватися — своїм талантам, страхам і трансформаціям. Цей досвід змінив усіх нас".
Для головного художника проєкту Джеймса Лідбіттера важливим було поставити в центрі саме голоси підлітків:
"Я хотів зробити фільм, який дійсно зосереджений на молодих людях — їхніх голосах та мистецьких навичках. Я вже мав досвід подібного проєкту під час пандемії Covid-19 у Chisenhale Gallery, тож знав, що баланс психологічної безпеки, агентності та творчого процесу може працювати".
This is Also Ukraine стало поетичним і фрагментарним кіно з погляду молодих людей, які намагаються віднайти баланс між "нормальним" підлітковим життям і реальністю війни. У ньому знайшлося місце для розмов про ідентичність, належність, любов, лють і страх, але також для сміху й абсурду, які допомагають триматися.
Світова прем'єра відбулася в липні 2025 року на Manchester International Festival (MIF25) у Великій Британії. Український показ у Львові також зібрав повну залу й став нагодою почути голос молоді з прифронтових регіонів без посередництва дорослих наративів.
Показ організували в партнерстві з British Council, ГО "Незалежні культурні ініціативи" та Art Therapy Force. Вхід відбувався за попередньою реєстрацією та благодійними внесками, які спрямували на підтримку програм реабілітації дітей із прифронтових регіонів.
Учасники згадують, що методи роботи команди дозволили відчути себе в безпеці:
- "Джеймс змушував нас щодня малювати кота, який показує, як ми себе почуваємо. Це був спосіб перевірити наш стан", — розповідає Саша;
- "Ми створили групову угоду про те, як ставитися одне до одного. Це зробило простір толерантним та приймаючим", — додає Влада;
- "Нас ніхто не змушував говорити про щось конкретне. Ми просто намагалися створити атмосферу безпеки", — каже Олекса;
- "Ми багато танцювали й обіймалися", — згадує Дарія.
Фільм став результатом проєкту Balmy Ukraine, що є частиною британської ініціативи Balmy Army, заснованої художником та активістом Джеймсом Лідбіттером. У програмі брали участь митці, фасилітатори й психологи, які працювали з групою українських підлітків віком 14–17 років.
Особливу роль відіграло мистецтво як спосіб говорити про травматичний досвід.
"Виражати себе в мистецтві легше. Ти не кажеш прямо, а використовуєш метафори, показуєш це. Можеш змішати свої почуття з усіма відчуттями. Це особливий спосіб", — ділиться Кіра. "Розмовляти між собою було інакше, ніж із професіоналами. Ми просто знали, розуміли одне одного без зайвих пояснень", — додає Ганна.
Учасники також зазначають, що цей досвід змінив їхнє уявлення про солідарність:
"Мене здивувало, що за кордоном люди піклуються про нас. У новинах можна побачити лише негатив, а тут ми відчули, що нас не забули", — каже Олекса.
Попереду — нові покази. Фільм планують представити на Kyiv International Short Film Festival, а також зробити доступним на стримінгових платформах.
"Я сподіваюся продовжити роботу в Україні. 23 % українських підлітків переживають психічні розлади чи симптоми ПТСР після повномасштабного вторгнення. Це величезний виклик, і я хочу відіграти хоч маленьку роль у цьому процесі зцілення", — підсумував Джеймс Лідбіттер.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
