“Covid fan tutte” (“Ковід фан тутті”) — перша антиковідна опера, суміш політичної сатири й реаліті-шоу — відповідь на пандемію Фінського Національного театру опери й балету. “Ідея нагадує вибух пляшки шампанського, яку хтось раптом відкупорив. Усі негайно захотіли брати участь у шаленому проєкті, присвяченому тому, що ми прожили в ці абсурдні дні. Унікальна постановка для унікальних обставин”, — так описала “Covid fan tutte” художня керівниця театру Ліллі Паасиківі.
Назва опери перегукується з моцартівським шедевром “Così fan tutte”, у композиціях використовується музика з опер “Дон Жуан” і “Чарівна флейта”, а починається дія увертюрою до “Валькірії”. Нове лібрето написала Мінна Ліндгрен.
Для глядача, що звикає до онлайн-трансляцій, знайти “Covid fan tutte” на сайті Opera Vision не буде складно: перегляд доступний для всіх, і в налаштуваннях можна обрати мову.
“Covid fan tutte” сатирично переосмислює класичну оперу Моцарта, адаптуючи її сюжет для розповіді про те, як Фінляндія переживає кризу, що пов’язана з коронавірусом. Глядачам різних країн це шоу нагадує дуже знайомі речі: життя звичайних людей в ізоляції, пресконференції уряду, виступи “експертів із питань пандемії”, тривожні очікування новин про вакцину, фейсбучні плітки, рулони туалетного паперу, безглузді фінансові авантюри, зірвані плани далеких подорожей, зачинені аеропорти, самотність і беззахисність людей старшого віку…
Але кожен епізод цього яскравого дійства пронизаний блискучою іронією й надією, і схожий на ритуал анти-танцю перед носом у смерті. Надто ж, коли сам Моцарт підморгує, дивлячись з екрану гігантського мобільного телефону на сцені. “Моцарт був веселим і винахідливим хлопцем, його не сковувало традиційне мислення. — вважає диригент і один з авторів ідеї Еса-Пекка Салонен. — Ймовірно, композитору дуже сподобався би цей проєкт”. Що “підтверджують” і цифрові мотиви Facebook — лайки й сердечка, які з’являються під аватаром Моцарта на екрані мобільного телефону.
Опера “Così fan tutte” (“Так чинять усі”) — досить часта гостя на світових сценах. У її основі — історія двох закоханих пар, які перевіряють почуття на міцність і завдяки перевдяганням опиняються то в романтичних, то в комічних ситуаціях. Опера Моцарта складається з непов'язаних між собою “номерів”, і якщо замість них спробувати розповісти абсолютно нові історії, їх легко трансформувати, що і зробили фіни. Водночас вони зберегли вагнерівські сопрано і традиційні арії, але наповнили зміст актуальними темами та персонажами з теперішнього часу. Усі вони володіють гарними голосами і примудряються багаторазово переодягатися, виходячи на сцену в різних образах, не соромлячись бути побаченими в побутових обставинах: у піжамах на тренажерах, у домашньому халаті посеред ванни, у примірочних модного брендового магазину, у капцях або шортах біля мангалу із сосисками.
А в жартівливому епізоді з вакцинацією солісти продовжують співати, приспустивши штани. Погодьтеся, досить несподівано для оперної сцени, яка звикла до пафосу піднесеного, надто ж, що експериментуючи зі сценографією й лібрето, “Covid fan tutte” не руйнує класичної форми остаточно. Радше розвиває її можливості в напрямку абсурду: глядач може насолоджуватися гармонійним звучанням, не заглиблюючись у сюжет, сміятися в комічних епізодах, розуміючи, що спів робить їх ще більш безглуздими, дивуватися атрактивності сценографії та легкості сприйняття. При тому, що фантазії на теми катастрофізму завжди пророкують трагічний фінал, та в “Covid fan tutte” Фінський національний театр опери та балету робить свій власний ритуал бенкету під час чуми — долаючи страх смерті через висловлення любові до життя й мистецтва.
Show must go on: опера була, є, й буде
“Сила, що прив’язує людей до опери, — це спогад про те, про що ці люди взагалі не можуть більше згадувати, — про легендарний золотий вік, який лише в залізне століття здобув блиск, якого ніколи не мав”, — сказав Теодор Адорно, який присвятив соціології музики кілька великих робіт у ХХ столітті. Відтоді опера не припиняла еволюції. Але пам’ять про її класичну форму зберігається у репертуарах світових театрів і в самій конструкції глядацьких залів, простір яких спеціально створений для максимального звукового резонансу: амфітеатр із ярусними рядами крісел і сцена з оркестровою ямою — необхідні акустичні умови. І щоразу, коли лунають невдоволені голоси антагоністів класики, які мріють революціонізувати сцену й наповнити її експериментальними проєктами, їм доводиться долати опір стін, публіки і власних сумнівів, щоби створити твір, дійсно вартий уваги. Тому заперечення можливості співіснування різних проєктів оперного мистецтва часом є ретроградними проявами. А Моцарту таке навряд чи було б до душі.
Якщо подивитися на “Covid fan tutte” очима людини, досвідченої у видовищах масової культури, то перед нами виникне ще одна аналогія — парк розваг. Можливо, у далекому майбутньому, вивчаючи двадцяті роки 21 століття, в школах відмовляться від посібників і звернуться саме до таких форматів, які розповідають про наш час як галерею карнавальних образів.
Сатира і стилізація в “Covid fan tutte” – чудова пропозиція відчути катарсис у реальному світі будь-кому, хто зазнав розчарування в онлайн-спільнотах під час ізоляції. Фінська постановка — аж ніяк не приклад театру, укоріненого в літературі, режисура та сценографія цього проєкту тяжіють до медійного шоу або навіть ситкому: кожен епізод — міні-сюжет, а все разом можна дивитися в будь-якій послідовності.
Основною темою опери є вірус, який втілює танцівниця в короткій червоній сукні. У різних епізодах вона з’являється як алегорія загрози, стихія, котру суспільство хоче приборкати і взяти під контроль, щоби повернутися до звичайного ритму життя. Covid сміється над безпорадністю політиків і жадібністю бізнесменів, які поспішають заробити на пандемії, захоплюється сміливістю жінок, що продовжують піклуватися про красу і привабливість, співчуває й молиться про людей похилого віку, які вчиняють спротив капітуляції в умовах ізоляції. І хоча світлий дух Моцарта ширяє над сценою, “Covid fan tutte” дає привід замислитися над тим, що розуміння межі між комічним і трагічним, життям і смертю в сучасній опері вже не буде колишнім.
Багато речей вже ніколи не залишаться колишніми. Але речі ніколи й не повинні бути колишніми.
2021 рік не буде простим. Впровадження вакцинації не стане чарівною паличкою, яка дозволить театрам найближчим часом працювати на повну потужність. На нас знову насувається невідомість, зокрема й щодо рішень глядача — відвідувати або не відвідувати театр, рішень із боку влади — фінансувати або не фінансувати мистецтво. У таких обставинах про річницю з дня народження Моцарта згадують тільки музиканти оркестрів, викладачі музичних училищ та учні мистецьких шкіл.
Але якщо 2020-й рік чогось і навчив театральний сектор, так це вмінню виживати й проявляти неймовірну винахідливість. Театр перечепився через перешкоди, які опинилися на його шляху, але не занепав. “Covid fan tutte” активно декларує культурний опір пандемії та водночас не уникає моцартівських психологічних тонкощів й тепла любові.
Читайте також
Які прем'єри готують репертуарні театри України на початку 2021 року
Онлайн-вистави та "домашнє моно" в Youtube. Як живуть українські театри під час локдауну
Lockdown-History драма. Український театр у 2020-му році: підсумки, надії та очікування
