Конклав з обрання Папи Римського збереться уже 7 травня: долю нового очільника Римо-католицької церкви вирішуватимуть близько 135 кардиналів.
Понтифіка обирають всі кардинали Ватикану, яким не виповнилося 80 років. Це правило існує з 1 січня 1971 року, коли Папа Павло VI обмежив вік кардиналів, що можуть голосувати на конклаві.
Теоретично очолити церкву може будь-який католик, однак із 1378 року понтифіками обирають лише кардиналів. Суспільне Культура зібрало 7 найбільш імовірних майбутніх очільників Ватикану.
Конклав — збори кардиналів, які є дорадниками Папи та обирають наступного Папу, якщо його термін служіння завершується через смерть чи зречення.
Слово "конклав" походить від середньовічно-латинського conclāve і буквально означає кімнату, що може бути зачинена. Фактично саме так і проходять вибори нового Папи — з метою запобігти впливу ззовні, всі кардинали перебувають в ізольованому від зовнішнього світу приміщенні, яке відкривають лише після обрання Папи. Нині конклави проводять у Сикстинській капелі.
Процес обрання Папи Римського передбачає два щоденні таємні голосування. Обраним вважається кандидат, який набере дві третини голосів кардиналів-виборців та ще один голос. Про успішне обрання нового Папи повідомляє білий дим, що є результатом додавання соломи до вогню від спалювання бюлетенів.
То кого можуть обрати новим Папою Римським?
П'єтро Паролін, 70 років (Італія)
Один із фаворитів на посаду нового очільника Римо-католицької церкви — італійський кардинал, державний секретар Святого Престолу П'єтро Паролін.
Він народився в Ск'явоні на півночі Італії, в сім'ї директора будівельного магазину та вчительки початкових класів 17 січня 1955 року.
Ще у дуже ранньому віці Паролін відчув покликання до церкви та вступив до семінарії у Віченці, коли йому було чотирнадцять років. У квітні 1980 року був висвячений на священника і, провівши кілька років у служінні, почав вивчати право.
У 1986 році здобув ступінь з канонічного права в Григоріанському університеті, а також дипломатичну освіту в Папській церковній академії. Тоді ж він розпочав свою офіційну роботу як дипломат Ватикану: Паролін вільно розмовляє італійською, французькою та іспанською мовами, а також англійською.
З 2002 по 2009 рік він був заступником держсекретаря з питань міжнародних відносин, де відповідав за налагодження та підтримку зв'язків зі В'єтнамом, Північною Кореєю, Ізраїлем та Китаєм.
У 2009 році Бенедикт XVI висвятив його на єпископа і призначив нунцієм у Каракасі (Венесуела). А у 2013 році вже Папа Франциск призначив Пароліна державним секретарем, за рік ввівши його до своєї внутрішньої Ради кардиналів, яка консультувала його з питань церковної реформи.
Саме Паролін відіграє ключову роль у дипломатичних справах, зокрема у встановленні відносин Святого престолу з Китаєм та урядами країн Близького Сходу. Також він вважається експертом із геополітичної ситуації на Азійському континенті.
Однак не всі його кроки були сприйняті схвально. Зокрема, у 2018 році Ватикан і Китай підписали угоду про призначення єпископів. Але вона викликала критику та звинувачення в "колаборації з комуністами".
Критики Пароліна вважають його модерністом і прагматиком, який ставить ідеологію і дипломатичні рішення вище за тверді істини віри.
А от для своїх прихильників він є мужнім ідеалістом і палким прихильником миру.
В інтерв'ю італійській газеті L'Eco di Bergamo Паролін зазначав: "Кожен може зробити свій внесок у досягнення миру, але ніколи не слід шукати рішення шляхом одностороннього нав'язування, яке ризикує розтоптати права цілих народів, інакше ніколи не буде справедливого і тривалого миру".
У липні 2024 року кардинал відвідував Україну, зокрема Одесу, Львів та Київ, щоб особисто засвідчити солідарність Ватикану з українським народом. А в інтервʼю для La Repubblica говорив, що саме українці мають визначити, про що готові домовлятися чи на які компроміси погодитися. На його переконання, тривалий і справедливий мир можливий лише за умови поваги до принципів справедливості та міжнародного права.
Маттео Дзуппі, 69 років (Італія)
Також великі шанси очолити папський престол має ще один італійський кардинал, президент Єпископської конференції Італії Маттео Дзуппі.
Він народився 11 жовтні 1955 року у Римі, де й провів усе дитинство. Його сімʼя має тісні звʼязки з Ватиканом: батько був журналістом L'Osservatore Romano (офіційний друкований орган Святого Престолу), а матір була племінницею кардинала Карло Конфалоньєрі, який служив секретарем Папи Пія XI.
У 1977 році, у віці двадцяти двох років, Дзуппі здобув ступінь з літератури та філософії в Римському університеті Ла Сап'єнца, а пізніше здобув ступінь бакалавра богослов'я у Папському Латеранському університеті.
Висвячений на священника для Палестинської єпархії в 1981 році, спочатку був призначений помічником парафіяльного священника в Санта-Марія-ін-Трастевере. Тут він обіймав кілька посад, зокрема був настоятелем сусідньої церкви й головою єпархіальної ради священників.
А у 1992 році Дзуппі відіграв ключову роль у мирних угодах з Мозамбіком, за що його визнали почесним громадянином країни.
У 2006 році Бенедикт XVI надав йому почесне звання капелана Його Святості, а у 2012 році призначив єпископом — помічником Риму. У сан кардинала його звів уже Папа Франциск у 2019 році.
Дзуппі вважають одним із найпрогресивніших претендентів на роль понтифіка — він роз'їжджає Болоньєю на велосипеді, ліберально налаштований до одностатевих стосунків і спільноти ЛГБТК+ загалом, висловлюється за права ув'язнених і проти смертної кари.
Зокрема, ще до того як стати кардиналом, Дзуппі поділився своїм поглядом на спільноту ЛГБТК+ в есе для книги Джеймса Мартіна Un ponte da Costruire. Він зазначив, що було б "корисно для заохочення діалогу, а також взаємного пізнання і розуміння" прийняти новий пастирський підхід до "наших ЛГБТ-братів і сестер".
У 2023 році Папа Франциск призначив Дзуппі мирним посланником Ватикану в Україні, а також на Західному березі річки Йордан і в Пекіні, щоб сприяти миру. У цій ролі кардинал відвідав Москву, щоб "заохотити жести людяності", а також зустрівся з патріархом Кирилом.
Зустрічався він і з Володимиром Зеленським. Український президент на зустрічі подякував Дзуппі та Папі Римському за допомогу в поверненні незаконно депортованих і переміщених Росією українських дітей та звільненні полонених.
П'єр Баттіста Піццабалла, 60 років (Італія)
Наймолодший імовірний Папа Римський — П'єр Баттіста Піццабалла, який з 2020 року обіймає посаду латинського патріарха Єрусалима.
Він народився 21 квітня 1965 року в Кольоно-аль-Серіо у провінції Бергамо. Прикладом для наслідування Піццабалли у дитинстві був місцевий священник, і, прагнучи бути на нього схожим, він вступив до францисканської семінарії Le Grazie minor в Болоньї у вересні 1976 року.
Піццабалла здобув ступінь бакалавра богослов'я в Папському Антоніанському університеті й був висвячений на священника 15 вересня 1990 року в катедральному соборі Болоньї.
Пізніше продовжив навчання у Studium Biblicum Franciscanum у Єрусалимі (центр біблійних і археологічних досліджень і студій, заснований Францисканською Кустодією Святої Землі). На той час Піццабалла був єдиним християнином, який вивчав Святе Письмо в Ізраїлі, але зазначав, що це було "дуже цікаво", оскільки він вперше опинився в "нехристиянському контексті".
У липні 1999 року він приєднався до францисканців, які працюють в Курії Святої Землі і відповідав за пастирську опіку івритомовних католиків. А у 2001 році його призначили настоятелем монастиря святих Симеона й Анни в Єрусалимі.
У травні 2004 року, у віці лише 39 років, Піццабалла був призначений 167-м кустосом Святої Землі, важливу керівну посаду, яку він обійматиме протягом дванадцяти років.
У 2008 році його призначили консультантом Папської ради у справах єдності християн у комісії відносин з юдаїзмом. Він також брав участь у Синоді єпископів з питань Близького Сходу, а у 2014 році зіграв ключову роль в організації зустрічі між Папою Франциском, президентом Ізраїлю Шимоном Пересом, палестинським лідером Махмудом Аббасом і Константинопольським патріархом Варфоломієм.
У липні 2023 року, Папа Франциск додав Піццабаллу в число нових кардиналів — той став першим кардиналом, який мешкає в Ізраїлі.
П'єр Баттіста Піццабалла відомий своїми висловлюваннями щодо конфлікту між Ізраїлем та Палестиною. Зокрема, він критикував будівництво бар'єра між Західним берегом річки Йордан і Єрусалимом і брав участь у протестах проти нього у 2015 році
Він також критикував палестинських лідерів за те, що вони звинувачують у всіх проблемах ізраїльську окупацію Гази й Західного берега. А також був одним із перших, хто засудив ХАМАС за напади на Ізраїль 7 жовтня 2023 року і запропонував себе в обмін на ізраїльських дітей, взятих у заручники.
Пізніше Піццабалла виступив із закликом "зупинити цю війну, це безглузде насильство", заявивши "з усією ясністю, що те, що сталося 7 жовтня на півдні Ізраїлю, ні в якому разі не припустимо, і ми не можемо не засудити це".
Щодо інших суперечливих для церкви питань він висловлюється мало. Однак вважають, що Піццабалла прагне дотримуватися ортодоксальних традицій і практик Церкви, залишаючись при цьому відкритим до сучасності.
Петер Ерде, 72 роки (Угорщина)
На папський престол претендує і архієпископ Естергом-Будапешта та примас Угорщини з 2003 року Петер Ерде.
Він народився у Будапешті 25 червня 1952 року, старшим із 6 дітей у родині. Навчався в семінаріях Естергома та Будапешта, а також у Папському Латеранському університеті в Римі, де здобув ступінь доктора теології та канонічного права.
У червні 1975 року Ерде був висвячений на священника та інкардинований (офіційне зарахування священнослужителя — диякона, пресвітера, єпископа — до конкретної дієцезії — єпархії — або іншої церковної структури на постійній основі) в архієпархію Естергома.
Протягом наступних кількох років він викладав богослов'я та канонічне право в Естергомській семінарії, а також читав гостьові лекції в кількох закордонних університетах (зокрема, у Берклі). Деякий час був ректором Угорського коледжу в Римі, одночасно викладаючи в Григоріанському та Латеранському університетах.
Ерде також служив в Угорській єпископській конференції як секретар Комісії канонічного права, а пізніше навіть став її президентом. З 1998 по 2003 рік викладав богословʼя у Католицькому університеті імені Петера Пазмани, а з 2005 року є його великим канцлером.
Пізніше Ерде навіть став дійсним членом Угорської академії наук та здобув ступінь почесного доктора Університету Наварри (Іспанія).
У сан кардинала його висвятив Папа Іван Павло ІІ у жовтні 2003 року. На той момент він став наймолодшим кардиналом.
Важливою частиною його міжнародної діяльності була участь у Раді єпископських конференцій Європи, де він був президентом у 2006–2016 роках.
Ерде — експерт з церковного права, він говорить декількома мовами, зокрема і російською. Він відомий як більш консервативний голос у Церкві, що виступає проти допуску розлучених, а тоді знову одружених католиків до причастя. Він також порівнював прийняття біженців із торгівлею людьми.
Ще Ерде категорично проти прийняття одностатевих шлюбів, але виступає за пасторську підтримку тим, хто "страждає від одностатевого потягу".
Також його вважають прихильником політики Віктора Обрана.
Луїс Антоніо Тагле, 67 років (Філіппіни)
Серед ймовірних наступників Папи Франциска називають і філіппінського куріального кардинала Луїса Антоніо Тагле, відомого також як "азійський Франциск". У разі обрання він стане першим Папою Римським із Південно-Східної Азії.
Тагле народився 21 червня 1957 року в Манілі на Філліпінах. Він був старшою дитиною дуже побожних католицьких батьків. Його дідусь по батьківській лінії походив з філіппінської родини вищого класу, а бабуся по материнській лінії — із заможної китайської родини, яка іммігрувала на Філіппіни.
Спочатку Тагле готувався стати лікарем, але ще з дитинства був під глибоким впливом єзуїтів, що позначилось на його подальшій карʼєрі.
Здобувши ступінь магістра в Університеті Атенео де Маніла, він був висвячений на священника для Манільської архиєпархії в 1982 році. Відразу ж став професором місцевої семінарії, а потім і ректором до 1985 року. Докторську дисертацію захистив у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні у 1991 році.
Повернувшись на Філіппіни, Тагле служив єпископським вікарієм у справах релігії та парохом катедральної парафії в Імусі, поки у 2001 році Папа Іван Павло ІІ не призначив його єпископом цієї єпархії. Також він був членом Міжнародної богословської комісії з 1997 по 2003 рік та брав участь у роботі Федерації єпископських конференцій Азії.
У 2011 років наступний Папа, Бенедикт XVI, призначив Тагле архиєпископом Маніли, а ще за рік висвятив у в сан кардинала.
У 2019 році Папа Франциск покликав Тагле до Риму на посаду префекта Конгрегації євангелізації народів. Після реструктуризації обʼєднання він став пропрефектом Дикастерії Євангелізації.
Кардинал відомий своїми лінгвістичними здібностями. Окрім рідної тагальської мови, він вільно розмовляє англійською та італійською, а також французькою, корейською, китайською та латиною.
Тагле займається багатьма соціальними питаннями на Філіппінах, приділяючи особливу увагу допомозі бідним, відстоюючи позицію Католицької церкви проти абортів, контрацепції і того, що він називає "практичним атеїзмом". Натомість він критикує Католицьку церкву за використання "грубих слів" для опису ЛГБТК+, а також розлучених і повторно одружених католиків, яким, на його думку, слід дозволити приймати Святе Причастя в індивідуальному порядку.
У 2015 році Тагле сказав: "Різкі слова, які використовувалися в минулому для позначення геїв, розлучених людей, незаміжніх матерів, були досить суворими. Багато людей, які належали до цих груп, були затавровані, і це призвело до їхньої ізоляції від суспільства".
Як тодішній голова Caritas Internationalis, церковної мережі організацій гуманітарної допомоги, Тагле керував наданням допомоги українським біженцям на початку російського вторгнення 2022 року.
А коли внаслідок обстрілу росіянами Маріуполя загинули працівники організації, він висловив "глибокий смуток та шок" і закликав "міжнародну спільноту докласти всіх зусиль, щоб покласти край цьому насильству, повернутися до діалогу".
У листопаді 2022 року Папа Франциск звільнив Тагле і весь персонал організації на тлі звинувачень у поганому управлінні, що вплинуло на їхній "командний дух і моральний стан".
Пітер Тарксон, 76 років (Гана)
Уже не вперше на папський престол претендує перший кардинал із Гани Пітер Тарксон — його розглядали під час конклаву 2013 року, коли обрали Папу Франциска.
Він народився 11 жовтня 1948 року в християнській родині британській колонії Золотий Берег (яка згодом перетворилась на державу Гана). Батьки — католики, однак у родині є й мусульмани.
У віці чотирнадцяти років Тарксон вступив до семінарії Святої Терези поблизу міста Ельміна, а згодом вивчав філософію в регіональній Семінарії Святого Петра в місті Кейп-Кост. Потім переїхав до США, де здобув ступінь бакалавра з теології у Семінарії Святого Антонія на Гудзоні. На священника його висвятили у липні 1975 року.
Пізніше його відправили до Риму для здобуття докторського ступеня. Однак у 1992 році Папа Іван Павло ІІ попросив Тарксона стати єпископом в Кейп-Кості, а докторантуру той так і не завершив.
Також із 1997 по 2005 рік Тарксон був президентом Єпископської конференції Гани. У цей же період його висвятили у сан кардинала-священника.
З 2006 по 2010 рік він був головою Національної ради миру Гани (НРМ). А у 2009 році, враховуючи досвід Тарксона у соціальній сфері та його зв'язки з ООН, Бенедикт XVI призначив його президентом Папської ради справедливості — органу, який просуває соціальну справедливість, права людини та мир. У 2017 році раду офіційно розпустили, а кардинал став префектом нової "супердикастерії" Сприяння інтегральному людському розвитку.
У квітні 2022 року Тарксон подав у відставку, натомість його призначили канцлером Папської академії наук і Папської академії соціальних наук.
Пітер Тарксон належить до прогресивного крила Римо-католицької церкви. Він дотримується традиційних поглядів на шлюб, зокрема й одностатевий, але висловлюється проти криміналізації таких стосунків у Гані. Однак Тарксон виступав проти використання презервативів, попри пандемію СНІДу в Африці. Він зазначав, що їхня якість низька, а використання породжує хибну впевненість у безпеці.
У 2012 році, відповідаючи на заклик генерального секретаря ООН Пан Гі Муна до церковних лідерів активніше захищати права людини, зокрема спільноти ЛГБТК+ в Африці, кардинал Тарксон визнав надмірність деяких санкцій, застосованих до цієї спільноти. Водночас він підкреслив, що стигматизація ЛГБТК+ є традиційною для Африки, і закликав генсекретаря враховувати "тонку різницю між мораллю та правами людини", не ігнорувати моральні доктрини в ім'я захисту прав людини.
Також, оскільки частина його родини є мусульманами, Тарксон засуджує ісламофобію, водночас зауважуючи, що іслам може становити небезпеку для свобод людини як в Африці, так і на Заході, особливо для мігрантів.
Після початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року кардинал не робив публічних заяв щодо війни. До України він приїздив у 2018 році у межах ініціативи Ватикану, під час якої він молився за мир і передав благословення Папи Франциска українському народу.
Раймонд Лео Берк, 76 років (США)
Американського куріального кардинала Раймонда Лео Берка підтримує сам Дональд Трамп — він зазначав, що хотів би бачити священника зі США на чолі Римо-католицької церкви.
Берк народився 20 червня 1948 року в невеликому місті у штаті Вісконсин у США. Навчався у духовній семінарії Святого Хреста у Вірджинії. Вищу духовну освіту здобув спочатку в Католицькому університеті Америки у Вашингтоні, а потім у Папському Григоріанському університеті в Римі.
Папа Павло VI висвятив його в сан священника у червні 1975 року, пізніше Берк став єпископом Ла-Кросса штату Вісконсин. А у 2003 році Папа Іван Павло ІІ призначив його архієпископом-митрополитом Сент-Луїса.
У 2008 році Папа Бенедикт XVI призначив Берка рефектом Апостольської Сигнатури, а за два роки надав йому сан кардинала-диякона римської дияконії Сант-Агата-де-Готі. Пізніше уже Папа Франциск призначив Берка патроном Мальтійського ордену — ним він був аж до 2023 року.
Берка часто називають "голосом традиціоналізму" в католицькій церкві. А деякі медіа навіть називають його "фактичним лідером" консервативного крила.
Кардинал публічно конфліктувавіз Папою Франциском, виступаючи проти спроб інших єпископів пом'якшити ставлення церкви до спільноти ЛГБТК+ та тих католиків, які розлучилися і знову одружилися поза церквою.
В інтерв'ю 2013 року Берк сказав, що одностатеві шлюби "є брехнею про найфундаментальніший аспект нашої людської природи, нашої людської сексуальності, яка, після самого життя, визначає нас. Існує лише одне місце, звідки походить така брехня, а саме від сатани. Це диявольська ситуація, яка спрямована на знищення окремих людей, сімей і, зрештою, нашої нації".
Також Берк виступає проти евтаназії та вважає, що політики, які підтримують аборти, не повинні приймати євхаристію. Зокрема, час американських президентських виборів 2004 року він заявив, що не буде причащати Джона Керрі або будь-кого з політиків, які підтримують легалізацію абортів. Берк також написав лист до всіх вірян, закликавши їх не голосувати за тих політиків, які підтримують "антижиттєві" практики.
А в інтерв'ю у 2008 році Берк сказав, що "Демократична партія ризикує остаточно перетворитися на «партію смерті» через свій вибір у біоетичних питаннях". Натомість після перемоги Трампа у 2016 році він зазначив, що це була "перемога антиабортних сил".
Також він виступає проти "фемінізації Католицької церкви". Берк критикував те, що Церква перестала приділяти увагу важливим для чоловіків питанням, таким як лицарство і жертовність. А "введення дівчат-прислужниць вівтаря призвело до того, що багато хлопців відмовилися від служіння".
Щобільше, він заявив, що COVID-19 використовують "певні таємні сили для просування своїх злих планів".
"Ці сили кажуть нам, що ми тепер є суб'єктами так званого Великого перезавантаження, «нової норми», яку вони диктують нам, маніпулюючи громадянами та народами через невігластво і страх", — зазначав кардинал.
Він також виступав проти обов'язкової вакцинації, оскільки, на його думку, "найефективніша зброя — це наші стосунки з Христом через молитву і покаяння, відданість і священне поклоніння".
Пізніше було оголошено, що кардинал Берк отримав позитивний результат тесту на COVID-19 та опинився у лікарні.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
