У новому випуску подкасту "PRO Крим. 2.0" зі Світланою Стеценко гостею стала Олександра Баркова, сестра кримського політвʼязня Богдана Зізи. Богдан — художник і активіст. У травні 2022 року він облив жовто-блакитною фарбою окупаційну адміністрацію у Євпаторії. За це росіяни незаконно засудили його до 15 років колонії суворого режиму.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
"Починається пʼятий рік його увʼязнення"
Це дійсно боротьба не лише за мого брата, це боротьба за всіх політв'язнів. Тому що після того, як він потрапив в ув'язнення, для нього це стало чимось більшим. Я просто продовжую те, що він би хотів, щоб я робила. Богдан зараз досі знаходиться у в'язниці "Володимирський централ". Але скоро на нього чекає етапування. Ми ще не знаємо, куди, але знаємо точно, що будуть знову його пошуки. Тому що навіть адвокатам не кажуть, куди його етапують. Листування на певний період теж припиниться. Такий попереду досить складний період.
Це вже 5 рік ув'язнення починається. Я його взагалі не чула всі ці роки жодного разу і, власне, не бачила. Тому що впродовж всіх судових засідань ми деколи бачимо, як зʼявляються фотографії цивільних або військовополонених, а на Богдана діяла якась заборона. І пізніше ми дізналися від адвоката, що на одному з судових засідань він був дуже побитий, тому його навмисно приховували, щоб ніхто не побачив наслідків.
Листування, загалом, відбувається дуже складно. І чим далі його відвозили в Росію, тим менше була якась комунікація. Діє дуже жорстка цензура. І треба розуміти, що в'язниця "Володимирський централ" створена для особливо небезпечних злочинців. Вже близько двох років він там знаходиться. Помічаю таку тривожну тенденцію, що мої листи до нього взагалі майже не доходять. Його листи я, в принципі, теж вже досить довго не отримувала. Хоча ми спілкуємося на абсолютно звичайні теми. Якщо треба щось важливе передати, ми це робимо через адвоката.
Він дуже багато малює в ув'язненні, малюнки цензурою теж кудись діваються. Зараз він не дуже добре себе почуває. Ми особливо про це не розголошуємо, тільки загальні факти, тому що це теж може повпливати. Якщо, наприклад, виходить інформація про те, що він має якісь конкретні проблеми зі здоров'ям, йому можуть на це більше тиснути. Тому про здоров'я Богдана намагаємось говорити більш стисло. Він молодий, здоровий, спортивний, але ми досить довго робили на це ставку. Його не виводили на сонячне світло вже кілька років. Не рахуючи цих етапувань, він фактично не бачить денного світла. Тобто, про який стан здоров'я можна тут казати? Плюс це постійна волога, антисанітарія, жахливе харчування.
"Найгірше поводження, ми знаємо, там з кримськими татарами"
Він наполовину кримський татарин. Не знаю, чи впливає конкретно це, але знаю, що тиск на кримських татар відбувається саме через їхню релігію. Тобто, їм забороняють молитись, дають спеціально свинину. Він дуже багато бачив, на його очах там вмирали люди і їх закатували, налаштовували одних в'язнів на інших. Російських в'язнів теж натравлювали на цивільних. Але після того, як побачив, що роблять з військовополоненим, він зробив висновок, що йому не гірше всіх.
"Він уже не витримав несправедливості"
Богдан максимально проста людина. Я йому передала інформацію, що ми пишемо про нього як про художника, тому що в нього дійсно дуже багато малюнків, багато з чого ми не бачили, тому що бачимо тільки те, що він виставляв у своїх соцмережах, але дуже багато він робив просто в блокноті, у скетчбуках, це дуже гарно все. І він дуже творча людина, дуже скромний. В нього така тонка душевна організація. Я думаю, що саме через це він вирішив зробити те, що зробив. Він вже не витримав несправедливості, дуже загострене відчуття справедливості в нього.
Він в дитинстві був дуже активною дитиною, займався паркуром. Для мене завжди він був феноменом, тому що виріс без батьків. Більше того, в досить жорсткому вихованні. Навіть не в вихованні, просто батьки з ним поводились погано. Я мало де це розповідаю, але з ним дуже погано поводились батьки. І коли їх не стало, він потрапив до бабусі, яка теж не емпатична людина. Мама навіть колись хотіла його всиновити, тому що настільки він був наш.
"Для нього це щось більше, ніж малюнок"
Він малював цей малюнок, і потім робив фотографії там, де на фоні проходить мама з дитиною, наприклад, на фоні сирота. Для нього це така історія, яка щось більше, ніж просто малюнок. І ця робота для нас, для мене і для художниці, яка вперше помітила цю її і запропонувала репрезентувати далі, масштабувати, для нас це стало дійсно дуже яскравим інструментом для розповіді про Богдана.
Вперше, цей мурал з'явився в Берліні, біля входу в музей Чекпойнт-Чарлі. Дуже людне місце. Я була дуже здивована, коли дізналась, що взагалі можливо там розмістити його малюнок, який супроводжував виставку — цілий поверх присвячений Україні і один з залів — про політичних вʼязнів. Там історія Богдана і вона дуже яскраво репрезентує спротив у Криму.
"Він не просить звільнити себе, він просить звільнити всіх"
Розголос і звучання, гучність історії за кордоном дуже впливає, навіть, просто на умови утриманням політичних в'язнів. Тому що для росіян не існує якихось правил, конвенцій або людських норм поведінки з людьми, але для них все одно важливо якось "зберігати обличчя".
Коли про політичного в'язня не знають, і вони бачать, що цією темою не цікавляться, вони можуть робити що завгодно. Коли вони бачать, що політв'язень під певним захистом, увагою, про нього постійно щось є в інформаційному полі, то це стає дійсно захистом для нього. Навіть в питаннях — бити чи не бити, катувати чи не катувати, куди саме перевозити і так далі.
Я не знаю, чи можна це стверджувати прямо на 100%, але певну тенденцію ми бачимо, і це підтвердила мені якраз Леніє Умерова. Бо вона сама опинилася в такій ситуації, де була саме публічним політичним в'язнем, її брат зробив величезну роботу щодо впізнаваності її історії, і це допомогло в результаті навіть звільнити її.
Для нього (Богдана —ред.) стало великою боротьбою це все, коли він опинився в ув'язненні. Він дізнався більше про політичних в'язнів, познайомився з ними. І він, навіть, в своїх промовах на суді озвучує, що для нього це "більша боротьба". Він не просить звільнити себе, він просить звільнити всіх. І мені він пише теж в особистих листуваннях, що він навіть засмутиться, якщо звільнять в першу чергу його, а не тих, хто більше цього потребує.
"Ми хочемо транслювати це не як "поспівчувайте нам", а як "підтримайте нашу боротьбу"
Коли він пішов облив фарбою будівлю, то зробив певний вибір. І попри все, попри те, що мені зараз важко, йому там суперважко, навіть не можу собі уявити наскільки, я його підтримую в його виборі. І я буду робити все, щоб його визволити.
Ми хочемо транслювати це не як "поспівчувайте нам", а як "підтримайте нашу боротьбу". І нам не треба співчувати зараз, ми проходимо певний шлях і нам тут треба ваша підтримка. Я хочу якомога більше людей долучити до творчості Богдана, до його історії, до сміливості його вчинку. І дати людям зрозуміти, що спротив є, навіть у такій ізоляції, в якій перебуває Крим.
І все, що треба зараз, це не співчуття, воно нам не допоможе. Нам треба залучення, поширення нашої історії. Саме тому ми це робимо в такій формі, творчій, у формі розмов, ми показуємо Богдана не в розрізі трагедії, а в розрізі борця. Боротися за повернення і боротися про те, щоб голос звучав, це складно. І тому все, що ми можемо зробити, щоб ці люди боролися, просто доєднатися, підтримати.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
