Молодь, яка виїжджає з окупованих територій, має вирішити питання відновлення або виготовлення українських документів, знайти житло, вступити на навчання або піти працювати. Для підтримки цієї категорії населення, український уряд створив у 2023 році Координаційний центр з розвитку сімейного виховання та догляду дітей.
Про те, як туди звертатися і на яку допомогу можуть розраховувати батьки з дітьми із ТОТтимчасово окуповані території та молодь до 23 років — розбирались журналісти Суспільне Крим.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
18-річний Артем (ім'я вигадане, а обличчя з міркувань безпеки хлопець приховує) із Севастополя, минулого року хлопець виїхав з Криму разом з мамою, тоді ж вступив до університету.
«Це було визначено, напевно, після 2022 року вже, коли почалась повномасштабна війна і прийшло більше розуміння того, що відбувається. Ініціатором був я, але мене підтримали мої батьки і з їхньою підтримкою я виїхав. Якби я виїжджав один, я би спіткнувся з труднощами», — зізнається хлопець.
Щоб виїхати з Криму, родина Артема звернулася до волонтерів. Їхали через територію Росії і Білорусі. Далі — через єдиний нині гуманітарний коридор «Мокрани-Доманове» потрапили в Україну.
«Нас відвезли на автобусі. Спочатку всю нашу групу, якою ми виїжджали, напоїли чаєм, дали гуманітарну допомогу з речами та сім-картою. Нас посадили в авто і ми доїхали до Ковеля, там переночували пару годин, повечеряли. Була можливість помитись, бо ці дні в дорозі — це просто щось було надзвичайно. І вже вранці ми поїхали до Києва на автобусі», — згадує свій виїзд Артем.
Далі закривати побутові потреби родині допомагали фахівці Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей. Зокрема, Артему допомогли з соціальним тимчасовим житлом, одноразовими виплатами та оформленням документів.
«Була оцінка потреб, що треба, можливість медичну довідку отримати, пройти медичне обстеження. Я від цього відмовився, бо мені не дуже треба це було. Упродовж всього проживання нам давали багато гуманітарної допомоги», — каже Артем.
Хлопець один з 67 молодих кримчан, які виїхали з окупованого півострова і звернулися та отримали допомогу Координаційного центру. Загалом, кажуть представники відомства, вони супроводили понад 2000 дітей та молодих людей із ТОТ. Це дані з 2023 року, відколи створений Координаційний центр, який зараз займається реінтеграцією у межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UAдержавна ініціатива Президента України Володимира Зеленського, започаткована у 2023 році, мета якої — повернути додому всіх українських дітей, депортованих або примусово переміщених Росією, розповідає його керівниця — Ірина Тулякова.
«Росія сьогодні дуже складним чином, але все ж таки повертає або дає нам можливість повернути дітей на територію підконтрольної України. Вони (росіяни — ред.) завжди маніпулюють навколо того, чи є тут умови для того, щоб дитина могла зростати в безпечному сімейному оточенні. Координаційний центр опікується тим, щоб з'явилася стратегія забезпечення прав дитини на зростання в сімейному оточенні. І паралельно з супроводом та координацією ми втілюємо і допомагаємо нашому Уряду, регіонам в реалізації реформи системи догляду», — пояснює Ірина.
Звернутися до Координаційного центру можна після того, як батьки із дітьми або молоді люди в'їхали на територію України.
При перетині гуманітарного коридору з Білорусі, представники центру та Bring Kids Back UA роздають чеклістиконтрольний список, список з переліком з контактами, пропонують пройти опитування у Центрі захисту прав дитини. Після нього — кейс-менеджерифахівець (найчастіше в соціальній, медичній чи гуманітарній сфері), який супроводжує людину у складних життєвих обставинах та допомагає їй отримати необхідну допомогу оцінюють потреби та складають індивідуальні плани потреб тих, хто виїхав з ТОТ.
«Це — відновлення документів, закриття базових потреб, вирішення питань стосовно влаштування в навчальні заклади, медичне обстеження, лікування, або якщо є необхідність, вирішення питань щодо проведення навіть операцій. І далі вже, перше наше — це закриття базових потреб і вирішення всіх першочергових питань», — пояснює Людмила Харченко, керівниця команди супроводу Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей.
Першочергово діти проходять медичне обстеження та за потреби з ними працюють психологи. Родини з дітьми або повнолітня молодь може розраховувати на отримання разової державної допомоги в сумі 50 тисяч гривень.
«Це одноразові виплати. Зараз, наприклад, Державна служба України у справах дітей виплачує 50 тисяч гривень на кожну повернену дитину. Це теж входить в короткостроковий пакет супроводу. Також в нас передбачені одноразові виплати від громадських організацій партнерів, які входять в склад нашої команди супроводу, як ми її називаємо», — каже Кирило Лапко, заступник голови Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей.
Також у Координаційному центрі можуть допомогти із соціальним житлом. У проєкті реінтеграції, зокрема, є чоловічі та жіночі соціальні квартири.
Далі — кейс-менеджери можуть допомогти з організаційними питаннями щодо оформлення українських документів, вступом до вищих навчальних закладів чи влаштуванням на роботу.
«Якщо ми говоримо про дітей, то це або надолуження освітніх втрат, допомога з влаштуванням в школу, підтримка в самій школі, тому що в нас планувалась послуга менторів з інтеграції. По суті — це людина в школі, яка допомагала дитині, яка повернулась з депортації, знайти спільну мову з однолітками, з адміністрацією школи. Якщо ми говоримо про молодих людей, тут реінтеграція трішки відрізняється, тому що зазвичай, це або вступ в заклад освіти, або допомога з працевлаштуванням, відповідно, підвищення кваліфікації молодої людини», — пояснює Лапко.
Кирило Лапко додає: ця допомога може тривати від 3 до 18 місяців. Проте, якщо супровід знадобиться й надалі, кейс-менеджери триматимуть зв'язок з молодою людиною.
Наприклад, Артем нині вчиться в університеті та відвідує реінтеграційні заходи для молоді. Каже, хотів би щоб їх було ще більше, аби налагоджувати контакти з молоддю, яка виїхала з окупації.
Ірина Тулякова додає, цей досвід вони планують розширити на всі громади України.
«На сьогодні наша мета і це те, що важливо для реформи системи догляду і підтримки дітей — це створити умови для більш спроможної реалізації реформи на місцях. Тому що діти не живуть виключно в центрі, вони не перебувають в міністерствах чи коордцентрах, вони живуть в громаді. І, відповідно, чим спроможніше буде система захисту дітей, чим спроможнішою буде система соціальних послуг, освіти, медицини, доступності цих послуг на місцях», — поянює експертка.
Паралельно, Ірина Тулякова додає, критичним часто постає питання довіри.
«Дуже складно відновити цей зв'язок, довіру, тому що вони весь час проживали в таких умовах, де ця довіра просто була відсутня і будь-яка твоя потреба навпаки використовувалася проти тебе. Це — про психологічну підтримку, психоемоційну. Також багато викликів зі здоров'ям. Чим довше діти та молодь перебувають на окупованих територіях або в депортації, тим складніше їм відновитися фізично. Також, звичайно, що є виклики з освітою, багато освітніх втрат», — пояснює Ірина.
З досвіду, керівниця Координаційного центру зауважує, як тільки дитина або молода людина відчуває підтримку і вирішуються якісь базові потреби, то всі інші питання набагато легше закрити.
«У кожної родини, яка повернеться або у кожної сім'ї, яка створюється, якщо це дитина-сирота позбавлена батьківського піклування, вона буде своя. Інколи потрібен час на те те, щоб відновити стосунки з рідними, з якими вони дуже давно не бачились. Інколи потрібен час на психологічну адаптацію і, в принципі, навіть просто заснути складно в новому місті. Це дуже індивідуально. Комусь потрібні кошти на здійснення їхніх бажань і мрій. Вони дуже часто, коли отримують, якусь фінансову допомогу, то в першу чергу купують те, що вони не могли придбати, наприклад, на окупованих територіях. І зазвичай це такі дуже дитячі речі, але от для них це потрібно. (...) Тому це залежить, знову ж таки, від того, що вони не бачили, або не відчували, не мали доступу, перебуваючи в окупації, і дуже залежить від стану здоров'я, настрою, травми, яку вони пережили», — розповіла Ірина.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
Оберіть Суспільне Крим в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах
