18 вересня 1929 року у Ялті в Криму народилась Алла Горська — художниця, монументалістка, правозахисниця, яскрава представниця руху шістдесятників. Вона одна з тих, хто розповів світу про поховання страчених українців в Биківнянському лісі. Алла Горська боролась проти переслідування шістдесятників, втім сама стала жертвою радянської каральної машини.
Суспільне Крим розповість про її зв’язок з півостровом, вбивство за позицію та творчий шлях.
Читайте цей матеріал кримськотатарською
Аллу Горську вбили, коли їй був 41 рік. Офіційна версія радянської системи — побутовий злочин, нібито свекор мав неприязнь до невістки та помстився їй.
Друзі Алли були впевнені — це розправа КДБ. У листі до друга-шістдесятника Опанаса Заливахи незадовго до вбивства Алла писала: "У мене ніяких ілюзій. Хочуть однімуть ім'я. Хочуть - відкрутять голову. Хочуть - помилують. Для них наше життя - дрібниця, не варта уваги. Втомлююся проте, аби душа не сивіла. Підпис - Алла мюнхенська шпигунка за класифікацією товариша Ботвина, секретаря міському партії".
Алла Горська була однією з тих, хто у 1962 році вперше публічно заговорила про місця поховання розстріляних енкаведистами українців в Биківнянському лісі в 30-х роках ХХ століття. У 1968 році вона підписала лист-протест 139 діячів культури до керівництва СРСР проти переслідувань дисидентів.
"Наскільки я можу зробити свій власний висновок про її постать, це і про всю її діяльність вже потім в мистецтві, в активній громадянській позиції — це дуже підсилене, загострене відчуття справедливості", — розповідає Олена Зарецька, онука Алли Горської, засновниця Фонду Алли Горської та Віктора Зарецького.
Алла Горська родом з Ялти. До Криму сім'я Горських переїхала в середині 20-х років. Батько Алли Горської працював в українському театрі у часи Директорії. У Радянському Союзі за це переслідували, тож переїхали на півострів, який тоді мав певну автономію.
"У середині 20-х у Криму великих зв'язків, тобто інформаційних, з Радянською Україною не було. Тобто людина, яка опинялася в Криму на той момент, могла почати нове життя. І могла мати такі документи і таку біографію, в якій не буде ніякої інформації, що в неї було в попередні роки", — пояснює онука Алли Горської.
Сім’я Горських спершу жила в Ялті, потім — у Москві та Ленінграді (Санкт-Петербург), і врешті опинились у Києві. На початку 60-х Алла доєдналася до Клубу творчої молоді "Сучасник" і таким чином потрапила в епіцентр руху шістдесятників.
"Вона опинилася якраз в основі цього руху шістдесятників — внутрішньої українізації, здобуття ідентичності у художників, митців, поетів, письменників", — каже Олена Зарецька.
Згодом Алла Горська разом з чоловіком Віктором Зарецьким здійснила подорож українськими селами. Її так зацікавила українська культура, що після 30 років художниця почала активно вивчати і мову. Син Горської — Олесь — у архівному інтерв`ю називав це викликом.
"Тоді перехід на українську мову - це був виклик системі, це була ворожа вилазка, це було щось чуже", — каже Олесь Зарецький.
Алла Горська продовжила досліджувати народне мистецтво. У її доробку — десятки творів живопису, графічних робіт, мозаїк, ескізів до театральних вистав. Починаючи з 1965 року Алла разом з чоловіком та іншими художниками створили низку монументальних робіт, переважно на сході України.
Сьогодні весь творчий доробок Горської-монументалістки практично втрачено: більшість її робіт потрапила під окупацію ще 2014 року, на підконтрольній Україні території збереглися тільки дві мозаїки.ісля 2022 року у Маріуполі росіяни пошкодили "Дерево життя" та "Боривітер".
Вціліли лише дві мозаїки Горської - "Птах" на Черкащині та "Вітер" – у Києві. Остання потребує реставрації.
Задля збереження пам’яті про Аллу Горську торік у Києві провели виставку "Боривітер". Понад 50 тисяч людей змогли побачити сотню творів художниці. Збереження пам’яті про визначних дідуся і бабусю стали справою життя Олени Зарецької. Вона мріє створити музей чи артцентр, присвячений Аллі Горській та Віктору Зарецькому.
"Постать Горської стає дуже великим дороговказом для багатьох людей і опорою, на яку можна спертися і знати, що у нас були ще в 60-х такі зірки, а ми не знали про це. Ми наче привласнюємо нарешті собі нашу історію. Ми наче нарешті усвідомлюємо, які ми круті і сильні", — зізнається онука художниці.
Підписуйтеся на новини Суспільне Крим у Telegram, WhatsApp, Facebook, TikTok та YouTube
