"Якщо сидіти в тилу й не допомагати, то ворог прийде сюди": буковинець воював після загибелі сина та став волонтером

"Якщо сидіти в тилу й не допомагати, то ворог прийде сюди": буковинець воював після загибелі сина та став волонтером

21-річний буковинець Максим Іленчук загинув під час оборони Київщини у березні 2022 року. За два роки до цього він підписав контракт. Його батько Юрій зробив це разом із ним, хоча раніше чоловік повернувся з АТО й не планував більше воювати.

Після загибелі сина Юрій продовжив службу, а, коли через поранення був звільнений, почав підтримувати військових як волонтер. Суспільне Чернівці розповідає, як Юрій згадує полеглого сина та чому планує створити свій фонд.

Під час повномасштабного вторгнення Юрій Іленчук із сином служили в різних батальйонах, втім часто зустрічалися на опорних пунктах або заїжджали одне до одного на позиції. Також чоловік ділився із сином та молодшими побратимами бойовим досвідом, який отримав під час служби в АТО.

"Коли розвозили продукти чи боєкомплекти по позиціях, то заодно й з сином зустрічався. Він знав все, що знаю я. Усім, хто приходив на контракт, я намагався пояснити, як що працює, що й коли треба робити", – каже Юрій.

загиблий військовий максим іленчук
Максим був наймолодшим сином в сім'ї Іленчуків. Алла Іленчук

Максим загинув 28 березня 2022 року через постріл з танка. Тоді разом із побратимами мав стримувати російський танковий наступ на Київщині, а Юрій в цей час воював на Житомирщині. Юрій знав про російський штурм й пробував зателефонувати синові.

"Десь о 5 ранку я пробував набрати Максима, щоб поцікавитися, що там і як. А потім мені вже з дому подзвонили, що син загинув. Я почав зразу дзвонити до кожного його побратима, але вони не мали, що мені сказати. Я був у ступорі. Як це прийняти?", – каже Юрій.

Ілля Іленчук з Буковини
Буковинець Юрій Іленчук. Суспільне Чернівці

Мати хлопця Алла про загибель сина дізналась від працівника військкомату, який прийшов додому разом зі старостою села. Усвідомила, що Максима більше немає, коли вперше відвідала його могилу на кладовищі.

"Вийшов працівник з військкомату й каже: "Вашого сина більше нема. Загинув у бойових діях". Я не могла ні говорити, ні плакати, ні кричати. Мені принесли крісло і я на дворі сіла, опустила голову, руки. Коли вперше пішла до нього на цвинтар й побачила хрест, то усвідомила, що справді моєї дитини немає", – розповідає жінка.

сім'я іленчуків
Юрій та Алла Іленчуки перед могилою сина. Суспільне Чернівці

Наступного дня після похорону сина Юрій повернувся на фронт. Каже, думав, що чим більше російських військових знищить, тим буде легше. Але полегшення не наставало. Так було до червня, опісля – Юрія звільнили зі служби через стан здоров'я. Оскільки чоловік більше не міг воювати, вирішив волонтерити, аби й так допомагати фронту.

"Після контузії, осколкового поранення та інфаркту мене списали й дали групу інвалідності. Почав волонтерити, бо іншого вибору не маю: воювати мені не дозволяють, а якщо сидіти в тилу й не допомагати, то скоро ворог прийде сюди", – розповідає Юрій.

буковинець Юрій Іленчук волонтерить
Після звільнення зі служби Юрій почав волонтерити. facebook/Юрій Іленчук

Зараз Юрій збирає гроші на РЕБи, бо каже, що вони дієві на війні. Також ремонтував пошкоджені на фронті авто.

"Гроші йдуть на ремонт. Ми одну машину пригнали з Донецького напрямку, яку прострілили в бойових умовах. Ми її відремонтували й відправили назад. Зараз почалась війна дронів, тому, щоб менше наших хлопців страждали, потрібні РЕБи. На один дозбирую гроші, а треба чотири", – каже чоловік.

За словами волонтера, вартість одного якісного РЕБу для знешкодження дронів – 260 тисяч гривень. Чоловік планує відкрили свій благодійний фонд "Допомога ветеранам Буковини".

Читайте Суспільне Чернівці у Telegram: головні новини

Станьте частиною Суспільне Чернівці: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села. Пишіть нам на пошту редакції новин: [email protected]

На початок