Документи 150-річної давнини, одяг та побутові речі знайшли у покинутих хатах та зібрали серед односельців жительки села Мільки, що на Прилуччині. Надія Чудак, Галина Лабунець та Катерина Федоренко все зібране облаштували як музейні експонати у трьох кімнатах недіючої школи. Жінки розповіли: це дозволило продовжити батьківські традиції та зберегти історію села. Як виглядає місцевий музей, дізнайтесь далі у матеріалі.
Місцева школа, де жительки села Мільки Надія, Галина та Катерина, облаштували музей, за призначенням не працює понад 50 років. У різні часи тут була бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, а останніх 20 років – діє головний та єдиний культурний осередок села. Спершу жінки власними силами облаштували кімнату для спільного дозвілля.
"Кажу: дівчата, он школа в нас стоїть пуста. Давайте вже ми щось організуємо, так буде у нас свій куток, бо вже ж ні клуба не було, ні бібліотеки. Ми всі гуртом зібралися і зробили тоді вже всі святки чи Новий рік, чи що. Тоді вже тут вирішили, кажу: давайте, дівчата, музей для повного щастя", — розповідає Надія Чудак.
Жінка пригадує: більшість експонатів для майбутнього музею шукали у покинутих хатах, частину – принесли односельці. Так за 10 років у трьох кімнатах облаштували три експозиції. У колишній вчительській кімнаті зібрали документи, листи, фотографії. Деяким із них 150 і більше років.
У сусідній кімнаті – посуд, одяг, речі господарського призначення.
87-річна Галина Лабунець принесла до музею рушники та одяг своєї свекрухи.
"У таких раніше дівували. Ото щоб юбка обов’язково така була, корсетка, сорочка вишита ще й вінок. У нас все було, зберігалося і як Надя приїхала вирішили відкрити музей і давай зносити, усе збирати, де в кого що було. Наше життя, наша історія усе в цьому".
У третій кімнаті жінки зібрали переважно предмети, які використовували у господарстві. Пані Надія говорить: так продовжує справу свого батька, який і почав збирати та зберігати речі, пов’язані з історією та традиціями села.
"Було яка хата опустіла, що люди померли, людей нема, всі збирають хто які речі, черепки, батько несе фотографії, папери".
Нині у Мільках залишилося 15 жителів, тому інтерес до цього приміщення та всього, що тут є, зменшився, каже пані Надія. Проте жінки продовжують підтримувати тут добробут та хочуть, аби зібране ними не було втрачено.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
