27 березня попрощалися з чотирма захисниками України з Чернігівщини — Василем Григорашем, Павлом Ковбасюком, Дмитром Савченком та Ігорем Федорцем. Одного із цих бійців понад рік вважали зниклим безвісти.
Про це повідомляють у Носівській, Варвинській та Корюківській громадах. Також інформацію Суспільному надав брат одного із загиблих бійців.
Василь Васильович Григораш народився 8 грудня 2002 народився в селі Лісові Хутори на Носівщині. Навчався в Комарівській школі-інтернаті. Потім продовжив навчання в Мринському училищі.
"Так склалося, що хлопець рано лишився без матері, фактично виховувався в інтернаті, оступився, мав певні проблеми із законом. Однак, навіть будучи ще доволі юним, він ухвалив для себе важливе рішення: стати на захист рідної землі. У червні 2024 року його прийняли на контрактну військову службу як умовно-достроково звільненого", — пишуть про Василя Григораша у громаді.
Служив військовий на посаді стрільця-помічника гранатометника стрілецької спеціалізованої роти.
"Найближчою його людиною був брат. Він з ним спілкувався постійно. 13 лютого 2025 року Василь у розмові попередив, що може не повернутися. А 18 лютого зник безвісти", — розповідають у громаді.
Лише після чергового обміну тілами та проведеної ДНК-експертизи рідні отримали підтвердження загибелі Василя: солдат Григораш загинув 18 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання внаслідок здійснення росіянами штурмових наступальних дій поблизу населеного пункту Срібне Покровського району на Донеччині.
Попрощалися та поховали захисника у Носівці на кладовищі на вулиці Полівка.
Павло Петрович Ковбасюк народився 21 січня 1975 року у селищі Варва.
Закінчив місцеву школу. Потім Державну гірничу академію України, що у місті Дніпро.
"У Дніпрі одружився, проживав і працював, виховуючи двох дітей", — пишуть про Павла Ковбасюка у громаді.
У січні 2023 року чоловіка призвали на службу до ЗСУ у 141-шу окрему механізовану бригаду.
За період служби боєць отримав нагороди: почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України "Срібний хрест", нагрудний знак Командувача об'єднаних сил Збройних Сил України "За службу та звитягу" III ступеня, відзнаку командира 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, відзнаку "За зразкову службу.
Загинув Павло Ковбасюк 21 березня 2026 року.
Попрощалися та поховали захисника у Дніпрі. У нього залишилися батьки, які проживають у Варві, дружина і діти.
Дмитро Олегович Савченко народився 24 жовтня 1991 року в селі Наумівка на Корюківщині.
Закінчив місцеву школу. Потім навчався у Чернігівському професійному ліцеї хімічної промисловості, де здобув професію електромонтера.
Згодом вивчився на тракториста-машиніста у Сосницькому професійному аграрному ліцеї.
Працював трактористом у ПП "Злагода" (Корюківка), також працював у Чернігові.
У березні 2025 року чоловіка мобілізували.
Загинув боєць 10 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині, в результаті удару БпЛА типу "Молнія" в укриття.
Попрощалися та поховали захисника у селі Наумівка.
Ігор Олександрович Федорець народився 7 липня 1987 року в Чернігові.
Закінчив школу №16. Потім здобув фах слюсара-ремонтника в одному з профтехучилищ міста.
Працював за фахом на різних підприємствах, зокрема "Сіверянка" та у сфері автосервісу.
"У березні 2022 року Ігор долучився до лав Нацгвардії. Брав участь в обороні Чернігова. Потім був кулеметником у піхоті на Покровському напрямку, де у 2025-му зазнав поранення. Після цього його перевели в ПВО. Був бойовим медиком", — розповів Суспільному брат Ігоря Юрій Федорець.
За його словами, 22 березня 2026 року Ігоря та його побратимів наздогнав російський FPV-дрон.
"Вони були в районі Чернігівки Покровського району на Донеччині. Їхній бліндаж розсипало і вони передислоковувалися. Двоє побратимів Ігоря зазнали поранень, а він загинув", — розповів Юрій.
Попрощалися та поховали Ігоря Федорця у Чернігові на кладовищі у Ялівщині. У захисника залишилися дружина, донька, мати, брат і сестра.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube, WhatsApp, TikTok.
