У Черкасах, коли є небезпека з неба та лунає повітряна тривога, вихователі дитячих садочків ведуть дітей в укриття, де з ними займаються та навчають.
Про роботу вихователів у сховищі розповіла Суспільному завідувачка дитсадка №29 Лілія Єрмоленко.
Об 11:00 у молодшої групи за розкладом заняття та їх можуть перервати тривоги, пояснила вихователька Олена Остапенко:
"У будь-який момент може пролунати повітряна тривога. Ми маємо зупинитися, швидко зреагувати й відвести діток в укриття".
На початку війни це бентежило і дітей, і їхніх батьків, але з часом, додала пані Олена, довелося пристосуватися:
"Не всім батькам хочеться, щоб їхню дитину будили під час тихої години, збирали. Для дітей — це стрес. Іноді вони плачуть, їх треба перелаштувати.
Коли на Черкащині оголошують повітряну тривогу, під звуки сирени діти прямують в укриття. У сховищі вихователі продовжують свою роботу. Пані Олена розповіла, що зазвичай у сховку робить з дітьми пальчикову гімнастику. Бо вправи не лише зігрівають маленькі долоньки, а й сприяють розвитку мовлення, як це передбачає профіль садочка — він логопедичний, додала пані Олена:
"Скажу чесно. Це важко. Буває так, що тільки вдягнулися, спустилися і на щастя, на наше щастя, відбій. Дитячу увагу на сім хвилин можна зайняти, а більше — в укритті важко з цим".
Усіх працівників дошкілля нині не можна назвати по-іншому, як супергероями. Адже таких походів в укриття щодня буває і п'ять-шість, пояснила завідувачка дитсадка Лілія Єрмоленко:
"Коли ти занурюєшся в роботу з дітками, коли ти до них приходиш, от тоді ти відволікаєшся і забуваєш, що війна за плечима".
У стінах садочка діти забувають про війну, розповіла мама трирічної Злати Анна Коваленко. Вихователі їм дарують таке потрібне почуття безпеки.
"Вони пропрацьовують колосальну роботу. Тобто вони наскільки уважно дивляться за дітьми. Діти почувають себе в безпеці. І коли я, наприклад, на роботі, я розумію, що моя дитина не буде десь там залишена. Вона буде саме із вихователями, які фактично заміняють їй маму на даний період часу і вона з ними буде спокійною", — прокоментувала Анна Коваленко.
Такої ж думки мама трирічного Максима Ольга Мішакіна:
"Нудьгувати вони там не будуть. Будуть їсти печиво, займатися, гратися".
Та якби добре не було в укритті, додала вихователька, мріють про нього забути:
"Якби не війна, я була б найщасливішою людиною у світі. Зараз я передивилась багато чого, багато цінностей свого життя і зрозуміла, що жити треба саме зараз і саме тут, саме в цій країні і пишатися нею. Тому що ми українці, ми сильна нація, ми все переможемо".
