У прикордонному загоні "Сталевий кордон" нині служать черкащани, але їх кількість — це конфіденційна інформація, розповів Суспільному помічник начальника 15 мобільного прикордонного загону, полковник Іван Шевцов. Нині частина загону на Черкащині, щоб пройти додаткові навчання, відновитися та провести рекрутингову кампанію.
Які виклики перед загоном виникли від моменту його створення — розповідаємо далі у інтерв'ю з полковником загону Іваном Шевцовим та майором Олександром Соловчуком.
Історія створення загону "Сталевий кордон"
Як пояснив полковник Іван Шецов, перед повномасштабним вторгненням прикордонники виконували роботу на державному кордоні:
"Ситуація, яка складалась в Україні на той час, вимагала від Державної прикордонної служби нових підходів, нових рішень, і у лютому 2024 року була створена бригада. Це не типове формування для Державної прикордонної служби, адже зазвичай прикордонники до цього займалися правоохоронними функціями, тобто ми здійснювали охорону кордону та пропуск усіх транспортних засобів через кордон в пунктах пропуску. Але війна поставила перед нами нестандартне завдання — здійснювати оборону України. Тому наша бригада була сформована на засадах таких, як і звичайні механізовані бригади Збройних сил України — вона і за штатом набагато більша, ніж звичайний лінійний прикордонний загін, ну і, відповідно, озброєння. Ми маємо свою артилерію — це і гармати, і РСЗВ, ми маємо свої підрозділи БПЛА, ми маємо свої снайперські підрозділи і штурмові підрозділи. Тобто наша бригада – це повноцінний механізований підрозділ. Основою бригади стали ті військовослужбовці, які вже мали досвід бойових дій, які приймали участь і у захисті Азовсталі, і в обороні східних рубежів нашої країни, вони вже мали досвід. З цивільного населення ми брали лише тих мотивованих громадян, які хотіли і мали на меті навчитися та зробити все для того, щоб вберегти нашу державу і звільнити окуповані території. На цьому ставився акцент. Наші військовослужбовці проходять постійно навчання за різними напрямками, як і за кордоном, так і в Україні. Я вам скажу, що на сьогодні, наші українські інструктори на кілька голів вище і краще розуміються в цих питаннях, ніж іноземні.
Робота медичного батальйону
Зі слів начальника відділу медичного забезпечення, майора Олександра Соловчука, навчання проходили усі медичні фахівці різного рівня:
"Медичні працівники також здійснюють медичну допідготовку за кордоном. Деякі наші представники були за кордоном. Це Франція, це Англія. Проходили навчання як фахівці — лікарі-хірурги, лікарі-терапевти, неврологи. Також проходив середній медичний персонал таку підготовку. Також їздили ще бійці, які до служби в нашому загоні не займалися медициною.
Основний напрямок надання допомоги – це є перша медична допомога. Цим займаються медики зазвичай батальйонного рівня. У нас це комбатури швидкого реагування. Там створені медичні пункти, в їхньому штаті є лікарі-хірурги, начальники медичних пунктів, також фельдшери і всі необхідні засоби для надання першої лікарської допомоги на етапах евакуації. Саме ці люди на рівні батальйону забезпечують евакуацію поранених з поля бою.
Нам потрібні медики хірургічного напрямку, медичні сестри, анестезистки чи анестезисти, які допомагають нашим анастезіологам у проведенні наркозів, знеболення і саме в цьому напрямку працюють. Також є потреба в операційних медичних сестрах, у фельдшерах, які працюють як на батальйонах, так і в медичній роті. Є потреба у водіях. Це категорії В та С. Тому що в нашому складі є підрозділ збору та евакуації поранених. Ще нам потрібні водії категорії С, E та D. Тому що ми ще маємо евакуаційний автобус.
Взагалі, не прийнято на евакуацію забирати тільки "своїх". Ми забираємо всіх, хто потребує допомоги. Не секрет, що лінії оборони будуються не тільки в межах одного підрозділу, там є підрозділи різного напрямку. Це можуть бути Збройні сили, Нацгвардія, Нацполіція. І ми забираємо всіх, навіть цивільних. Всі, хто потребує допомоги, отримав поранення, або його стан потребує втручання медичного працівника, абсолютно всім надаємо допомогу.
Наприклад, є місто Вовчанськ, де близько, напевно, п'яти місяців перебував наш медичний підрозділ. Там була наша передова хірургічна група створена. Ми надавали допомогу всім: і місцевим жителям, які отримували поранення після обстрілів, і Національній поліції, і Збройним силам, тому що ми були найближчими до всіх".
Початок повномасштабного вторгнення
Полковник Іван Шецов розповів, що початок повномасштабного вторгнення він зустрів у Херсоні:
"На той момент, 2022 року я проходив службу у Херсонському прикордонному загоні, перебував в місті Херсон, коли почалось повномасштабне вторгнення. Наші підрозділи в Херсоні якраз перебували на межі з тимчасово окупованим Кримом. У той момент було прийнято рішення щодо евакуації військових з міста Херсона для того, щоб можна було зайняти більш вигідні позиції. До звільнення Херсона ми здійснювали бойові дії на межі Херсонської і Миколаївської області. Вже після його звільнення, наші підрозділи приймали участь у звільненні Херсона, ми вже знову перемістилися в наш пункт управління і здійснювали охорону і оборону Херсонської області по річці Дніпро".
Майор Олександр Соловчук 24 лютого 2022 року був на роботі в реабілітаційному центрі:
"На той час я працював замвідділення Центру реабілітації учасників бойових дій в місті Луцьку. Це був такий молодий заклад, який почав працювати з 2019 року. Я якраз проходив службу з 2015 по 2019 і звільнився по закінченню контракту. Фактично перейшов працювати сам на цей заклад. Це був новий напрямок, потрібно було проходити навчання, я пройшов спеціалізацію на лікаря фізичної та реабілітаційної медицини. На сьогодні, на пам'ятки фахівці, у нас є декілька тисяч, а на 2020 рік у Волинській області було всього два. Я був другим. І три роки ми розвивали цей заклад дуже активно, розвивали напрямок реабілітації, саме сучасний напрямок реабілітації. І на початок повномасштабного вторгнення, саме на робочому місці фактично, це відбулося. 24-го числа я ще пройшов на роботу, а 25-го я вже був у Волинському прикордонному загоні в Волинському. Там розпочав свою службу. Спочатку в Волинському загоні, далі перевівся у Львівський загін. З ними ми відбули декілька ротацій. Це була Донеччина, далі була північ, Київщина, Чорнобильська зона. І після того, як почав формуватися 15-й загін на початках, я виявив бажання, перевівся 15-й загін.
"Росіяни постійно вчаться"
Полковник Іван Шецов пояснив, що недооцінювати противника не варто:
"Зовсім недавно ми повернулися з зони бойових дій. Майже рік ми були на сході, розпочинали бойові дії на Бахмутському напрямку. Потім нас перемістили в Харківську область. Наші підрозділи здійснювали оборону Куп'янська і оборону Вовчанська. Безпосередньо наші підрозділи здійснювали звільнення Кліщіївки та інших населених пунктів. Щодо підготовки ворога, не слід його недооцінювати. Як і ми, ворог постійно покращує свої позиції, ворог постійно навчається, застосовує новітню техніку, яка в них є. Взагалі таке враження, що на Харківському напрямку ворог здійснював апробацію нових БПЛА. Найбільша інтенсивність ведення бойових дій була саме завдяки безпілотникам. Тобто масовані обстріли за допомогою скидів і дронів-камікадзе. Але з нашого боку так само на цьому напрямку, на Харківщині, основна кількість вражень, яка була здійснена нами, саме завдяки безпілотникам".
Черкащани у прикордонному загоні та рекрутинг
Полковник Іван Шецов розповів, що 15 прикордонний загін формувався на Черкащині:
"У нас дуже багато служить черкащан. Не тільки з Черкас, а й з області. І взагалі, наша бригада досить велика по штату, у нас є представники практично з усієї України. Черкащан, я думаю, напевно, найбільше.
Враховуючи те, що зараз ми перебуваємо на відновленні після виведення зони бойових дій зараз наші військовослужбовці відпочивають. Ми дали їм можливість піти у відпустки. Хтось проходить навчання. Ну і, відповідно, на місце тих військовослужбовців, які отримали поранення, ми надаємо їм можливість перевестись в інші прикордонні загони, де немає такої інтенсивності. І набираємо до себе, знову ж таки, військовослужбовців як за контрактом, так і по мобілізації. Скажу, що кожен, хто хоче, може знайти для себе місце. Треба розвінчати міф про те, що якщо я піду в армію, значить, обов'язково стану штурмовиком, мене посадять в окоп і мають вбити. Зовсім ні. Для того, щоб стати штурмовиком, треба мати хорошу фізичну підготовку і пройти досить довгі курси навчання. Але у війську, крім штурмовиків, є багато інших спеціальностей, на які ми саме і набираємо. Це і зв'язківці, це і айтішники, адже дрони потребують прошивки, перепрограмування. Ті люди, які полюбляли ігри комп'ютерні, вони стануть дуже хорошими операторами дронів. Саме вони можуть знайти себе якраз в підрозділах безпілотних літальних апаратів. Нам потрібні ті люди, які мають досвід служби у війську на таких спеціальних посадах, як, наприклад, сапери, снайпери. Тому що таких фахівців на їхнє навчання треба довгий час, але якщо вже є досвід, то набагато легше цей досвід поновити. Ну і також ми потребуємо водіїв, адже ми маємо сучасну іноземну бронетехніку, це М113, і наші БМП у нас є, і БТРи. Ми маємо РСЗВ, тобто нам потрібні механіки, водії і нам потрібні навідники. Кожен, хто має якусь цивільну освіту і має досвід роботи, у нас може знайти собі місце. Це стосується як і медиків, медичний персонал, так і, наприклад, навіть ті ж самі кухарі.Бойовий досвід не обов'язково мати. Краще, коли він є, але все ж таки, якщо навіть немає ніякого досвіду, якщо людина навіть не проходила строкову службу, ми завжди навчимо. Наші військовослужбовці проходять навчання, як за кордоном, так і в наших відомчих навчальних закладах. Якщо ти приходиш з цивільного життя, тобі зразу не дадуть дрон в руки, і не скажуть – йди і вбивай ворога. Це треба ще пройти певну підготовку. І за кожним напрямком, за кожним фахом ми здійснюємо таку допідготовку".
Мотивація до служби
Набирати вже вмотивованих людей — це основне завдання рекрут-програми прикордонників, додав полковник Іван Шецов:
"Мотивація не відбувається. Ми вже набираємо мотивованих людей. Оце була основна ідея створення нашої бригади, адже тоді якраз створювалися бригади Гвардії Наступу. Наша бригада була створена саме в рамках бригад наступу. І основна ідея була зробити мотивовані підрозділи, мотивованих людей брати. Чому? Тому що досвід ведення бойових дій ще в 2014 році показав, що мотивовані військові формування, вони більш боєздатні і вони більш живучі. Чому? Тому що якщо людину силоміць взяти, як зараз це здійснює терцентр комплектації, запихнути в армію, дати йому автомат, сенсу з нього не буде. Ми краще візьмемо того громадянина, який знає, що він дійсно це хоче робити. Це саме основне.
Взагалі, мотивація у нас у всіх одна – якомога скоріше звільнити окуповані території України, вийти на рубіж 91-го року, закінчити цю війну і повернутися живими додому".
Повну версію інтервʼю слухайте тут.
Інтерв'юерка — Альона Ніколенко
