"Не хочу, щоб тут було як там": черкаський боєць про війну

"Не хочу, щоб тут було як там": черкаський боєць про війну

"Не хочу, щоб тут було як там": черкаський боєць про війну
. Суспільне Черкаси

"Я українець. Це моя земля. У мене є рідні, яких я повинен захищати" – так про службу у війську каже черкащанин Валерій Чепурний. Нині він захищає Україну, як і вісім років тому. У 2014 році Валерію вдалося вирватися з Іловайського котла. Далі були бої за Дебальцеве, потім – важке поранення. Нещодавно він повернувся з Попасної.

Що знову змусило знову взяти зброю до рук та що надає сили – військовий розповів Суспільному.

Поки вийшли, блукали дві ночі

Валерій Чепурний на війну пішов у 2014 році – у другу хвилю мобілізації, добровольцем. Намагався потрапити у "рідну" 95 бригаду, однак не дочекався – пішов добровольцем: спершу в батальйон "Черкаси", а звідти по рапортах почав проситися на передову. Так потрапив у 51 бригаду.

"Не хочу, щоб тут було як там": черкаський боєць про війну
Валерій Чепурний із племінником. Суспільне Черкаси

"Тоді ми якось не думали про складнощі. Думали тільки про те, щоб знищити ворога. І знищували, зачищали", – розповів він.

Коли виходили з Іловайська, Валерій Чепурний мав контузію. Хоча на той час, з його слів, серйозність своєї травми не дуже розумів – потрібно було думати про інше:

"Колона була дуже велика, і ми йшли в перших рядах. Коли проходили повз росіян, нашому танчику підірвали башту. Почалася паніка. Дуже багато хлопців загинули. Пам'ятаю, як один підійшов до мене, попросив глянути на спину. Там була велика дірка від осколка, то я її засипав порошком".

"Не хочу, щоб тут було як там": черкаський боєць про війну
Валерій Чепурний. Суспільне Черкаси

Поки вийшли, блукали дві ночі, додав боєць. А вже потім їх забрав Червоний Хрест.

"Хлопці там помирали. Щоб хоча б очі закрити на годину-дві, треба було їх віднести подалі, бо вже йшов від них запах", – пригадав чоловік.

Після Іловайська було Дебальцеве:

"Перевівся у 80 бригаду у Львів, а звідти буквально через тиждень у Дебальцеве".

"Не хочу, щоб тут було як там": черкаський боєць про війну
Суспільне Черкаси

На фронті чоловік отримав важке поранення: під час обстрілу із градів у ногу прилетів осколок. Нині цей осколок зберігається під вітриною у обласному краєзнавчому музеї. Його пан Валерій дістає і показує спокійно, однак травма дає про себе знати і нині.

"Не хочу, щоб тут було як там": черкаський боєць про війну
Суспільне Черкаси

Вкладаєш у ту валізу всю себе

Саме через поранення та те, що мав другу групу інвалідності, ще перед початком повномасштабного вторгнення чоловікові почали відмовляти у військкоматі.

"Постійно намагався вернутися у стрій. Приходжу до військкомату, а вони: «А, Чепурний, до побачення». Потім рвався через львівський військкомат. Там наче спершу все йшло добре, але теж зрештою відмовили. Однак дещо приємне тоді все ж було, для дружини, пані Оксани.

"Вийшов я з того військкомату, засмучений такий. Ішов уже на потяг, а там по дорозі – ринок. На військову форму я вже не дивився, а тут сукні висять, дуже багато різних. Одне мені так впало в очі, довелося купити", – розповів чоловік.

"Не хочу, щоб тут було як там": черкаський боєць про війну
Валерій Чепурний із дружиною. Суспільне Черкаси

Цю сукню Оксана Чепурна носить і нині. Вона їй дуже подобається, бо має, як каже жінка, теплу енергетику. Як описати словами відчуття, коли чоловік знову і знову йде на фронт, вона не знає:

"Це спустошеність. Коли кожного разу збираєш ту валізу, то ніби вкладаєш у неї всю себе. Це відчай і думки про те, коли це вже скінчиться, чому це саме зі мною, і ще дуже багато запитань, на які в нього одна відповідь: «А хто, як не я?». Я вже, мабуть, до цього звикла. Ми 27 років разом і я вже його не перероблю, бо він, певне, народився воїном. Але я ним дуже пишаюся".

"Не хочу, щоб тут було як там": черкаський боєць про війну
Валерій Чепурний із дружиною. Суспільне Черкаси

Зараз війна набагато жорстокіша

На фронт попри всі висновки лікарів Валерій все ж потрапив і в 2022 році. Нині він знову військовослужбовець. Разом із побратимами воював у Попасній. Там чоловік отримав черепно-мозкову травму та порушив стару травму в нозі, однак попри це продовжує тримати стрій.

"Я бачив, що там відбувається. Росіяни знищили повністю все. Людей стільки лежало мертвих. Не хотілося б, щоб тут таке було", – розповів боєць.

Війна, додав він, нині набагато жорстокіша:

"Я думав, що гірше, ніж у Дебальцевому вже не буде, коли земля підіймалася вище шостого поверху. Але то були ще «квіточки». Зараз воює в основному артилерія. У нас були бої в місті з противником на відстані 30-50 метрів. Коли в них не виходило, вони викликали на нас танки. Не виходило так – то і літаки".

Нині Валерій – взірець для племінника Данила. Хлопчик каже – пишається своїм дядьком, бо той захищає Україну. 29 серпня чоловік з нагоди річниці боїв за Іловайськ отримав грамоту.

"Не хочу, щоб тут було як там": черкаський боєць про війну
Валерій Чепурний із племінником. Суспільне Черкаси

Втім, із його слів, головна відзнака для всіх українців – перемога, – попереду.

Що відомо

  • 29 серпня відзначається День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави.
  • Символом пам’яті у цей день є квітка соняха.
  • У 2014 році розстріл військами РФ української колони при виході з-під Іловайська (Іловайський котел).
  • Цей день встановлено указом президента від 2019 року.

Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України

Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України

Читайте також

На початок