Перейти до основного змісту
"Не боятися і не лінуватися": як живуть незрячі черкащани

"Не боятися і не лінуватися": як живуть незрячі черкащани

"Не боятися і не лінуватися": як живуть незрячі черкащани
. Суспільне Черкаси

"Ми втратили зір, але не перестали бути людьми", – так про себе говорять черкащани Андрій Граб та Ігор Процюк. Чоловіки захоплюються гончарством та готуються до власної виставки. До Міжнародного дня незрячих, який відзначають 13 листопада, вони розповіли Суспільному як знаходити оптимізм та йти до своєї мрії.

У 31-річного черкащанина Андрія Граба проблеми із зором почалися двадцять років тому:

"Одна із версій – що це ускладнення грипу, «вдарило» на очі і зір почав гіршати. 70-80 відсотків зору певний час було, ну а потім почав сідати ще більше".

"Не боятися і не лінуватися": як живуть незрячі черкащани
Суспільне Черкаси

Втрата зору не зламала чоловіка. Навпаки – він відкрив для себе нові хобі: захоплюється психологією. Для нього це можливість побачити себе з іншого боку.

Втім, три роки тому до ускладнень хвороби додалася ще й травма. Після неї Андрій втратив зір майже повністю. Однак не полишив віри у життя:

"Я професійно займався спортом, я займався голболом. Це спорт для слабозорих і незрячих людей", – розповів чоловік.

Останні роки чоловік живе за правилом "не падати духом":

"Я така ж людина, як і всі. Я не бачу, але я чую, відчуваю. Можливо навіть відчуваю людей набагато краще, ніж всі інші. Тому що коли ти не бачиш фізичним зором, в тебе більше і краще розвивається внутрішній", – додав Андрій.

Нині Андрій Граб називає себе душею компанії та разом із товаришем Ігорем Процюком знаходять спільні розваги.

"Не боятися і не лінуватися": як живуть незрячі черкащани
Суспільне Черкаси

У 29-річного Ігоря зір почав втрачати у 2019-му році. Розповів, що на сітківку ока дала ускладнення інфекція герпесу.

"О третій годині ранку прокинувся і вже бачив частково. А потім зір почав падати, лікарі витягнули, втім ненадовго. Потім знову ускладнення за ускладненням і так до повної втрати зору. У 2020-му році повністю втратив. Скажу правду – хотілося повіситися. Єдине, що витягло – це батьки", – розповів він.

Головне – не боятися і не лінуватися, зауважив Ігор. Тепер у нього з’явилося багато часу для себе:

"Я ніколи не думав, що я скільки книжок буду читати, тобто слухати. А ще – тренажерний зал, їзда на велосипеді, на сапах плавав по Дніпру".

Нині чоловік не працює, але знає, що його майбутня робота буде пов’язана з комп’ютером. Для цього взявся за вивчення техніки.

"Не боятися і не лінуватися": як живуть незрячі черкащани
Суспільне Черкаси

А ще, додав чоловік, може похизуватися колекцією футбольних шарфів. В інтернеті він слухає аудіотрансляції матчів.

Потоваришували Андрій та Ігор на гуртку з гончарства. Наразі вони готуються до першої виставки власних робіт.

"Коли щось сам хочу для себе зробити – не виходить, а коли хтось попросить, то виходить класно", – зазначив Ігор.

"Не боятися і не лінуватися": як живуть незрячі черкащани
Суспільне Черкаси

А от Андрій мріє, аби це хобі стало в майбутньому його професією.

За словами керівниці гуртка Галини Тимошенко, знайомство з цими хлопцями її змінило: вони навчають своє оточення оптимізму та любові до життя.

Повне відео

Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України

Читайте також

Топ дня
Вибір редакції
На початок