До Дня травматолога, який відзначають 20 травня, Суспільне поспілкувалося з Юрієм Бейкуном – лікарем-травматологом, який працює у Третій міській лікарні Черкас.
Мільйони складених кісток, тисячі операцій та стільки ж вилікуваних пацієнтів – так про свою роботу розповідає травматолог. Юрій Бейкун виріс у родині лікарів. У десятому класі зрозумів, що хоче продовжити справу батьків, а фах травматолога обрав після практики у травматологічному відділені:
"Мені було цікаво. На той момент мені здавалося, що всі переломи різні і ніколи не повторюються, що це творча професія, бо ти з уламків збираєш кісточку. Зараз я вже розумію, що всі переломи лікуються за одними стандартами".
Найцікавіше у професії, за словами травматолога, – спостерігати як пацієнт "стає на ноги".
"Ти бачиш пацієнта зазвичай на ліжку. Для мене було завжди цікаво: «Якого він зросту?». Поки лежить – не знаєш, а потім приходиш на огляд, він встає і ти вже бачиш, вищий тебе зростом чи менший".
Своїх пацієнтів він називає "родичами". Розповів, що за 26 років роботи в обличчя пам'ятає не усіх, але історію кожного ніби сам пережив:
"Ти кожну людину пропускаєш через своє серце. І трагедія кожної людини – як твоя. Перелом зростається мінімум два місяці, але інколи це займає і рік, і два – до повного відновлення. Пацієнти потім телефонують навіть коли мінімально травмувались. Вже для них ніби сімейний лікар".
Юрій Бейкун розповів, що лікуватися до нього приїздять з усіх куточків України. Валерій Бондар – пацієнт із Борисполя. За словами чоловіка, не вірив до останнього, що зможе нормально ходити.
"Юрій Михайлович за три дні поставив мене на ноги. Мені його порекомендували з Чернігова. До нього з усієї України приїжджають, от і мене він вилікував".
Колега Юрія Євгеній Чернюк розповів, що разом вони провели більше сотні операцій:
"З його появою відділення травматології вийшло на новий рівень і за якістю оперативного втручання і за обсягом. Ми багато їздимо Україною і закордон на стажування і навчання. Я багато чому в нього навчився".
За словами Юрія Бейкуна, до роботи завжди береться з гумором і позитивом. Саме це і "рятує" від психологічного напруження як пацієнтів, так і його самого.
"Я не можу показувати пацієнтам свій сум або поганий настрій. Я завідувач відділення, тому намагаюся бути на позитиві".
Про свої досягнення лікар розповідає неохоче. З його слів, операція, якою буде пишатися, ще попереду.
Авторка Дарія Шевченко
