82-річний Петро Дяченко все життя прожив у селі Козацьке на Черкащині, де працював вчителем історії. Нині розповідає охочим про місцеві пам’ятки — садиби кінця 18 століття, де в’їзні ворота, парк, господарські споруди збереглися по наш час.
Він знає історію кожної цеглини старовинних маєтків, розповів Суспільному Петро Дяченко.
Інформацію про історію села шукає в документах, розповів краєзнавець:
"Наше село Козацьке має свою історію. Утворилося воно як козацька сторожа за два з половиною кілометри від сучасних меж населеного пункту, на узліссі".
За словами Петра Семеновича, на території маєтку Гоцілиних він знає чи не кожну стежку:
"Коли тут розташовувався технікум, то біля нього був танцювальний майданчик і кожну суботу тут грала духова музика, тоді тут танцювали краков’як, польку. А ще раніше у нас в селі жили барони".
Первісний вигляд садиби Врангелів можна побачити лише на старих фотографіях, зазначив Петро Дяченко. У кінці 1990-х у маєтку відкрили училище:
"Будівля дуже гарна, з колонами. Тут колись я працював заступником директора по навчально-виховній роботі і тут знаходився мій кабінет".
Поруч зі спорудами маєтку розташовані залишки алеї, що раніше вела до парку, розповів краєзнавець:
"Довжина алеї, мабуть, з кілометр, рівна алея. Дехто помилково називає окрему будівлю біля алеї палацом, але ні, — це баронеса Врангель у 1910 році побудувала контору для свого маєтку".
Місцевий вчитель історії, а ще — її хранитель, так називає себе Петро Семенович Дяченко.
"Доля так склалася. До мене як звертаються — я не відмовляю, пока ще можу. чотири-пʼять таких екскурсій за рік сюди заходять. У післявоєнні роки дещо було збереглося. Я ті роки пам’ятаю, то я й розповідаю. Збираю по крупинках, уже старожилів зараз немає", — розповів пан Петро.
Найкраще до наших часів зберігся будинок, в якому барони Врангелі приймали гостей, розповів Петро Семенович. Поруч розташовані приміщення, де зберігали карети, кузня:
"В цьому будинку не жили. Тут велика зала в якій снідали, обідали, вечеряли і приймали гостей — типу їдальні".
За словами Петра Дяченка, він мріє видати книгу про історію села та нині працює над рукописами. Якось спілкувався із нащадками тих графів, коли вони відвідували Козацьке:
"До нас приїздив правнук княгині Куракіної — Жан, він у Франції проживає і ще приїздили його дві тітки з Італії. Довго вдивлялися у цегляну кладку".
