Троїсті музики, український народний одяг, гопак, традиційні музичні інструменти, польові квіти та коровай. Всі ці проукраїнські атрибути зображені у вигляді мозаїк на стінах закладів культури, дитячих садків та зупинках громадського транспорту у населених пунктах Золотоніської громади.
Ці панно були викладені у період Радянського Союзу, а замовниками були голови колгоспів, які і оплачували художникам виконану роботу, розповів Суспільному художник та викладач Черкаського національного університету Олександр Костогриз.
Як зрозуміти зашифровані символи у цих мозаїках сьогодні, чи бережуть їх місцеві жителі та що малюнки можуть розповісти про Черкащину 40 років тому — спецрепортаж.
Мозаїка у селі Хвильово-Сорочин з дня укладання не втратила зовнішнього вигляду, розповіла місцева жителька Світлана Ільмінська:
«Раніше було обкладено верх такою плиткою сірою, і по обрамленню була смужка зелено-синя, вона обсипалася з роками ця смужка і верхня плитка, але з мозаїки не випав жоден шматочок за ці роки. Я працюю завклубом вже 22 роки. Для мене особисто троїсті музики, які у нас в селі були дуже популярні і грали на весіллях, на проводах в армію, останні 15 років їх немає. Далі зображена обжинкова композиція, де колоски, де соняшники, поле, де ми завжди проводили обжинкові обряди: зажинки, обжинки. І далі танцювальний колектив, український танець».
Світлана Ільмінська бачила, як 40 років тому робили ремонт у приміщенні будинку культури і на стіні з'явилося панно:
«Пам'ятаю, закінчувала 8-й клас, мені тоді було 15, це був 1986 рік, ми тоді ходили на дискотеки, тут тоді було багато молоді у нас в селі, і я просто пам'ятаю цей ремонт. З того боку всередині глядацька зала, і там були дуже високі вікна — до самої стелі. І їх заклали, зробили монолітну стіну, і зробили отаку красу».
Краєзнавець Анатолій Воропай у селі Хвильово-Сорочин проживає з 1977 року і називає цю мозаїку окрасою населеного пункту:
«Була реконструкція будинку культури Хвильово-Сорочин, тоді було прийнято рішення місцевим господарством із села Деньги і от тоді зробили це панно на фасаді. Це зараз одна із візитівок нашого села».
При в'їзді у село Деньги Золотоніської громади стоїть стела. Краєзнавець Анатолій Воропай говорить, що був свідком того, як цю стелу укладав його земляк:
«Її виготовив і зробив житель нашого села Анатолій Жерепа, вже покійний. Ще було зверху село Деньги написано, але вже знято. Це якраз він з вусами і його дружина Ліда. Всі деньгівчани вони це знають і це реальне зображення. Виготовив він її сам, зробив цю опалубку, залив залізобетон, і потім вся ця мозаїка створювалася: обличчя і краєвид Деньгів. Я бачив, він виготовляв її прямо на місці, тут привезли, автокраном поставили, зробили фундамент, робив її прямо на землі».
На будівлі дитячого садка села Деньги «Ромашка» розміщено три різні мозаїки, їхні елементи використовують для навчання дітей, каже помічниця вихователя Лариса Євко:
«Садочок побудований років 35 уже. І скільки я себе пам'ятаю, скільки я пам'ятаю цю мозаїку. Вона дуже гарна, яскрава, багато кольорів, діткам дуже подобається, коли виходять на прогулянку, завжди зупиняємося і розповідаємо. Я приводила братика сюди в садочок, сина, доньку».
Мозаїку на стінах дитячого садка Суспільне показало вчителю історії Андрію Стецюку. З його слів, саме тоді в період Радянського Союзу художникам вдалося зафіксувати проукраїнські коди на панно:
«Хочу, щоб ви звернули увагу на пегаса — коням — це все про символ і про духовне. І те, що є вище, і це все класно б'є по концепції комунізму, яка завжди казала про матеріальне, тут зашифрована ідея духовності. Ми бачимо українські образи, ми бачимо калину, а це закодованість українського коду, те, що є незламним, оригінальним. Ми бачимо молодих і юних людей, які мають символізувати нове покоління, нову генерацію».
Зупинка у селі Деньги раніше була повністю обкладена мозаїкою, пригадав Анатолій Воропай. Він бачив, як будівельні бригади 40 років тому її укладали на стіни та спілкувався про це з тодішнім головою колгоспу:
«Це все було з ініціативи тодішнього голови господарства Василя Дмитренка. Він і мені тоді говорив, що ми там на полі зберемо, що ми доїмо це і у тому році і забудемо — план виконано. А те, що ми збудуємо, залишиться воно надовго, надовго: і для дітей, і для нащадків і для села».
Мозаїка на будинку культури села Деньги була закладена на початку 90-х, розповіла місцева жителька Наталія Капля:
«Ще не було мені 30 років, але я пам'ятаю, бо нам було надто цікаво, як це все у нас на очах будувалося, у нас був такий покійний голова колгоспу Дмитренко Василь Максимович, оці всі споруди, будинок культури був побудований, але мозаїка робилася уже при ньому, це ще були часи Радянського Союзу, але дуже нас здивувало, і приємно було, що весь був український стиль, усі мозаїки були виконані в українському стилі».
А як можна було скласти цілісну картинку зі шматочків, знає викладач кафедри образотворчого мистецтва Черкаського національного університету Олександр Костогриз. Його студенти під час навчання працюють з цією ж технікою від ідеї до втілення:
«З ідеї і до завершення. Вона проходить весь процес: худрада у нас є, викладачі, засідання, і щоб поправки зробити».
Художник розповів, що 40 років тому він з колегами створював мозаїки на сільських та міських будівлях Черкащини:
«Для чого далеко йти? Не будемо чіпати Візантію, ви пам'ятаєте Софію Київську Оранту? То в смальті зроблені камінчики. Так це там 900-й рік. Найтяжче — це з мозаїкою, тому що тільки можна в період із жовтня до листопада, тому що на стіні висиш і все це робиш. Це процес на два-три місяці»
Олександр Костогриз додав, що малюнок мозаїки виконували лише освічені та професійні художники:
«Йде спеціально оцинкована сітка, закріплюється, потім штукатурка, щоб не відпала, а потім штукатуриться розчинами і вирівнюється ідеально. Потім наноситься малюнок на стіні прямо в усю величину».
Суспільне показало йому фото відзнятих мозаїк і запитало, чи знає він, хто зі знайомих художників міг над ними працювати:
«Ні, абсолютно. Я знаю всіх по фонду, — не схоже. І Сільвестр працював у мозаїці, і Студені, і Ткаченко Микола».
У мозаїках були зашифровані певні проукраїнські символи та сенси, коментує історик Андрій Стецюк. І художники, які над ними працювали, прагнули зберегти поняття «національної ідентичності»:
«Це сьогодні дуже цінний вид живопису — це монументальне мистецтво, зокрема мозаїчне, дуже цінне. Тому під декомунізацію вони точно не потрапляють, тому що ми не бачимо жодних радянських символів, тут просто ілюстрація щасливого дитинства, мирного життя, етнографізм, все дуже добре, воно не потрапляє, я великий противник, щоби це знищувати».
Андрій Стецюк додав, що на його думку такі мазаїки треба максимально зберегти:
«І дуже класно взагалі створити арт-локацію, де було б прописано, хто є автор, бо реально складно їх знайти. Щоб сучасні українці знали, як можна в умовах тотального пригнічення, цензури, русифікації, все одно зберігати свою ідентичність, говорити з тою владою езоповою мовою і тим самим передати поколінням».
