Жителі Сміли діляться між собою одягом, взуттям та іграшками. Усе приносять до міського центру соціальних служб. Про це розповіла Суспільному директорка закладу Інга Гончаренко.
У соццентрі речі знаходять нових власників, вживаний одяг там називають не "секонд хендом", а "другими руками".

Багатодітна мама Наталія Семчук в центр приходить по одяг для синів. Жінка виховує чотирьох дітей, тож грошей на одяг часто бракує.
"У мене дід хворий після інсульту. Я не працюю, бо треба доглядати і за дідом, і за хлопцями. Один чоловік працює і дуже важко. Моїм хлопцям постійно потрібен одяг. Взуття на них теж «горить», то ми частенько приходимо".

Фахівчиня соццентру Наталія Усова розповіла, що доброчинну кімнату називають "Другі руки". Створили її, бо побачили, що є родини, яким не під силу купити навіть вживаний одяг:
"Спочатку одяг приносили самі, нині ж усі речі ледь вміщаються в двох кімнатах. Найбільше потребують підліткового хлопчачого одягу. А от от речей для немовлят ніколи не бракує".

Частину з цих речей передали родині Юрія Малуги. Подружжя чекає появи первістка:
"Така допомога для нас дуже на часі. Наприклад, упаковка підгузків зараз коштує більше півтисячі. А коляску купити зараз для такої сім’ї, як ми, дуже важко.
Речі до центру приносять сміляни. Дмитро й Тетяна – одні дні з них, обоє прихожани місцевої церкви.
"Ми відвідуємо нужденних з пакунками, з продуктовою допомогою, з речами. У нашій церкві є такий відділ, де накопичуються речі, які ми роздаємо людям. Також ми ділимося з центром соціальної допомоги", – розповів Дмитро Мартіян.
Зі слів Тетяни Островської, не можна бути байдужими до чужої скрути й не закривати на це очі:
"Це так приємно – коли на їхніх обличчях радість. Люди бачать, що хтось про них турбується і від цього радіють".

Зараз у Смілі, за словами директорки центру, допомоги потребують 850 сімей:
"Є дуже велика потреба у взутті. Люди приходять, але ми не можемо цю потребу задовольнити".
Як розповіла Інга Гончаренко, до "Других рук" деякі родини навідуються щомісяця.